У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 11-а-2222/2010 Категорія: ст.ст. 186 ч. 3, 185 ч. 3, 162 ч. 1 КК
Головуючий у 1-ій інстанції: Дігтяр І.Р.
Доповідач: Бєлан Н.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Бєлан Н.О .
суддів: Кепкал Л.І., Журавля О.О.
за участю прокурора: Петренко О.І.
засудженого: ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Марусечка Ю.С., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 18 березня 2010 року, яким:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, без постійного місця проживання, раніше судимого:
- вироком Печерського районного суду м. Києва від 16.05.2007 року за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі;
засуджено:
- за ст. 186 ч. 3 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі;
- за ст. 185 ч. 3 КК України на 5 років позбавлення волі;
- за ст. 162 ч 1 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України остаточно визначено покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 486 гривень 77 коп. за проведення дактилоскопічної експертизи.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у відкритому викраденні чужого майна, яке вчинив 10.11.2009 року, приблизно, о 3 год. 20 хв. з проникненням у квартиру АДРЕСА_1, відчинивши замок вхідних дверей за допомогою невстановленого слідством предмету, де був викритий потерпілою ОСОБА_3, але, утримуючи викрадене майно на загальну суму 9192 гривні, з місця вчинення злочину зник.
Крім того, засуджений ОСОБА_2 визнаний винним у таємному викраденні майна потерпілого ОСОБА_4 на загальну суму 4129 гривень, яке вчинив в стані алкогольного сп’яніння 12.11.2009 року, приблизно о 0 год. 30 хв., із проникненням до квартири АДРЕСА_2.
Також ОСОБА_2 17.11.2009 року, в період часу з 23 год. 30 хв. до 23 год. 50 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за допомогою невстановленого досудовим слідством предмету, відчинив замок вхідних дверей квартири АДРЕСА_3, куди проник і таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_5 на загальну суму 4198 гривень, після чого з місця вчиненні злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд.
ОСОБА_2 також визнаний винним у незаконному проникненні 18.11.2009 року о 4 год. 00 хв. до квартири АДРЕСА_4, потерпілої ОСОБА_6, чим порушив недоторканість її житла.
В апеляції прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, просить скасувати вирок суду першої інстанції у зв’язку із м’якістю призначеного йому покарання, оскільки вважає, що судом при призначені покарання засудженому не в повній мірі враховано його особу, який є раніше судимим, суспільно корисною працею не займається, характеризується посередньо, та наявні дві обставини, які обтяжують покарання: вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння та рецидив, а також не враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є тяжкими.
Тому просив постановити вирок апеляційного суду, яким визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, призначивши йому покарання за ст. 186 ч. 3 КК України - 8 років позбавлення волі, за ст. 185 ч. 3 КК України - 6 років позбавлення волі, а за ст. 162 ч. 1 КК України - 2 роки обмеження волі, і на підставі ст. 70 КК України, остаточно призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим 8 років позбавлення волі.
Іншими особами апеляції не подані, на запитання головуючого засуджений підтвердив, що з вироком згодний.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала апеляцію, пояснення засудженого про залишення вироку суду без змін, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винності засудженого ОСОБА_2 у вчиненні цих злочинів, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні і докладно наведеними у вироку доказами в їх сукупності, та не оспорюються в апеляції.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст. 186 ч. 3 КК України за ознакою повторності вчинення ним грабежу із проникненням у житло; за ст. 185 ч. 3 КК України як крадіжка, поєднана з проникненням у житло; за ст. 162 ч. 1 КК України як незаконне проникнення до житла, що порушує недоторканість житла особи, визначена правильно.
Що стосується доводів апеляції про м’якість призначеного покарання, то вони не заслуговують на увагу.
На переконання судової колегії, міра покарання винному призначена у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, за своїм видом та розміром є справедливою, відповідає тяжкості вчиненого та особі засудженого, є необхідною та достатньою для його виправлення, перевиховання і попередження нових злочинів.
Так, за змістом вироку, судом першої інстанції урахована ступінь тяжкості вчинених злочинів, у тому числі й тих, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими, а також дані про особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, характеризується посередньо, наявність обставин, що обтяжують покарання винного, - вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння і рецидив злочинів, тобто ті дані особи та обставини, на які є посилання в апеляції.
Покарання винному призначено за правилами ст. 70 КК України і у межах санкції вказаних статей кримінального закону.
В судовому засідання засуджений підтвердив, що вважає вирок суду законним та обґрунтованим, а покарання справедливим, достатнім для його виправлення, зауваживши при цьому, що він готовий нести відповідальність за вчинення злочинів.
Судова колегія не вбачає переконливих доводів в апеляції прокурора щодо несправедливості розміру покарання внаслідок його м’якості.
Тому, відсутні об’єктивні підстави для скасування вироку внаслідок м’якості призначеного розміру покарання у виді позбавлення волі.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора Марусечка Ю.С., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду міста Києва від 18 березня 2010 року щодо ОСОБА_2 без зміни.
Головуючий:
Судді: