Справа № 200/11736/19

Провадження №2а/932/377/20

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М  УК РА ЇН И

21 вересня 2021 року Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровськ у складі головуючого судді Кошлі А.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону №1 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанту поліції Ященко Ігоря Миколайовича, третя особа: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії АР №890226 від 03.08.2019, -

В С Т А Н О В И В:

08 серпня 2019 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2021 року головуючим суддею у цій справі визначений суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кошля А.О. на підставі розпорядження т.в.о. керівника апарату суду від 26.01.2021 №38.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03 серпня 2019 року відносно нього складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУПАП, з підстав порушення вимог п.12.4 ПДР. З даною постановою не погоджується та вважає її такою, що підлягає скасуванню, оскільки правил дорожнього руху не порушував, пояснень щодо цього інспектором не взято до уваги, відповідач позбавивши позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами передбаченими ст. 268 КУпАП, порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, проігнорувавши порядок встановлений ст.ст. 278,279 КУпАП, а також порушив ч.1 ст. 40 ЗУ «Про Національне поліцію».

Відповідач та третя особа належним чином повідомлені про розгляд даної справи відзиву та пояснень на позовну заяву не надали, у зв`язку із чим суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Суд дослідивши письмові докази в справі, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 03 серпня 2019 року інспектором роти №3 батальйону №1 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Ященко Ігорем Миколайовичемвинесено постанову АР №890226 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУПАП.

Відповідно до змісту постанови 03 серпня 2019 року о 10:25 год. у Дніпропетровській області, Дніпровськоу районі, с. Миколаївка, вул. Магістральна, 2 керуючи трансопртним засобом ВАЗ 11193, д.н.з. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю, що перевищує дозволену. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем TRUCAM LTI 20/20 ТС 000637, чим порушив п.12.4 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.

Позивач з винесеною постановою не погоджується та вважає що вона складена безпідставно.

Пункт 1.10 ПДР визначає значення термінів, зокрема: населений пункт забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 "Населений пункт", 5.46 "Кінець населеного пункта", 5.47 "Населений пункт", 5.48 " Кінець населеного пункта".

Водночас, п. 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Слід зазначити, що спірна постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації з якою швидкістю рухався останній та на скільки така швидкість перевищує дозволену, що свідчить про неповне висвітлення відповідачем суті адміністративного правопорушення.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з   законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному   законом   порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні статті 72 КАС України   доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 2   статті 77 КАС України   встановлено, що   в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень   відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про  докази, які підтверджують викладені в ньому факти.   У випадку ж відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач в «населеному пункті» порушив швидкісний режим, визначений п. 12.4 ПДР України. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач послався лише на єдиний доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху   транспортним   засобом під керуванням позивача   в зоні «населеного пункту» це здійснення вимірювання швидкості руху   приладом TRUCAM 000637. Разом з тим відповідачами не надано доказів які б містили інформацію щодо  місця знаходження дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці зазначеної автодороги. В оскаржуваній постанові також відсутні посилання на докази місцезнаходження дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення.

Відтак, відповідач, який розглянув справу не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази, які в повній мірі підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем.

Разом з тим, судом враховано положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», якою передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

В свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

Також судом враховано, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак « 5.70»), позаяк вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію», згідно якої інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці. Відповідно до   Правил дорожнього руху   знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень   Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями   Правил дорожнього руху   за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Натомість, оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким би підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку «5.70», лише за наявності якого можливе  монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення   правил дорожнього руху   в тому числі і швидкісного режиму.

Підсумовуючи викладене в сукупності, суд прийшов до висновку, що в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відсутній, оскільки факт порушення нею вимог 12.4 ПДР України не підтверджується належними та зібраними у справі доказами, які відповідач мав би дослідити під час прийняття оскаржуваної постанови та відомості про наявність   і дослідження яких повинні бути внесені до змісту такої постанови.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на   її користь.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п. 45 рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011р; п. 75 рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р; п. 52 рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р.).

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 6-10, 12, п. 1 ч. 1 ст. 20, ст. 22, ч. 1 ст. 25, ст.ст. 72-77, 79, 90, 139, ч. 1 та ч. 4 ст. 189, п. 2 ч. 1 ст. 241, ст.ст. 242-246, 250, 251, 255, 271, 286 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону №1 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанту поліції Ященко Ігоря Миколайовича, третя особа: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії АР №890226 від 03.08.2019 – задовольнити.

Скасувати постанову серії АР №890226 від 03.08.2019 року інспектора роти №3 батальйону №1 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанту поліції Ященко Ігоря Миколайовича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення – закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.О. Кошля