УХВАЛА

29 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/2600/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Багай Н. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021

і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2018 у справі

за позовом керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі 1) Криничанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, 2) Дніпропетровської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали"

про розірвання договору оренди

ВСТАНОВИВ:

09.09.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021 (повний текст складено 16.07.2021) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2018 у справі № 904/2600/18, подана 03.08.2021 до Центрального апеляційного господарського суду.

Перевіривши матеріали касаційної скарги заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Звертаючись із касаційною скаргою, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури посилається на те, що висновки судів першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях не відповідають висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №235/5121/19, від 10.01.2019 у справі №904/3953/17, від 06.03.2019 у справі №183/262/17, від 14.11.2018 у справі №484/301/18. Від 27.11.2018 у справі №912/1385/17, від 11.10.2017 у справі №6-910/16306/13. Тобто касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Проте касаційна скарга заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури хоч і містить посилання на постанови Верховного Суду, але оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки частина постанов Верховного Суду зазначені у касаційній скарзі без наведення висновків, які, на думку скаржника, не були враховані. Крім того, у касаційній скарзі не визначено норм права, щодо застосування яких не враховано висновки Верховного Суду.

Верховний Суд зазначає, що у випадку оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржнику необхідно чітко вказати норму права, висновок щодо застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і зазначити, в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У касаційній скарзі заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури викладено обґрунтування того, в чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваної постанови, в той час як належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга не містить.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як установлено Верховним Судом, позовну заяву керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури подав у червні 2018 року, її предметом є дві вимоги немайнового характеру про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" повернути державі в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації земельну ділянку.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 установлено у розмірі 1 762,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури у касаційній скарзі просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2018 у справі № 904/2600/18 та ухвалити нове рішення, яким позов керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури задовольнити в повному обсязі.

Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, заявник мав сплатити судовий збір у сумі 7 048,00 грн, а саме 1 762,00 грн х 2 х 200 %, де 1 762,00 грн - ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, 2 - кількість вимог немайнового характеру 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги.

Однак заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури доказів сплати судового збору до касаційної скарги не додав.

Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги заступнику керівника Дніпропетровської обласної прокуратури необхідно:

- належним чином обґрунтувати передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги (із урахуванням змісту цієї ухвали);

- подати до суду касаційної інстанції докази сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі (7 048,00) за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір".

У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.

Керуючись статтями 234, 290, 291, частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2018 у справі № 904/2600/18 залишити без руху до 25.10.2021, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Багай