Справа № 22ц- 5693/2010р.                         Головуючий у 1 інстанції – Логвина Т.В.

Категорія – цивільна                                                            Доповідач – Горобець Т.В.

У Х В А Л А

 І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

02 листопада 2010 року                                                     м.Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

                        головуючого – судді Хромець Н.С.,      

                        суддів – Горобець Т.В.,  Страшного М.М.,

                        при секретарі – Костюк Ю.Г.,

                        за участю – позивачки ОСОБА_1,  відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, що навчається,

в с т а н о в и в :

          Оскаржуючи вказане рішення , ОСОБА_1 просить   стягнути з ОСОБА_2 на її користь на утримання повнолітнього сина, який навчається  - ОСОБА_3, 1987 року народження аліменти  у розмірі 1/3 частини усіх видів доходів відповідача, починаючи з 01.09.2009 року по 08.04.2010 року, тобто за минулий період та у такому ж розмірі, починаючи з дня звернення до суду -  з 08.04.2010 року до досягнення сином 23 років .

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 10 вересня 2010 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Чернігова, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 на період його навчання у Чернігівському державному інституті економіки і управління  у розмірі ј частини всіх видів доходу (заробітку) відповідача щомісяця, починаючи з 08.04.2010 року до досягнення дитиною 23 років - до 24.12.2010 року. В іншій частині позову, тобто в задоволенні вимог про стягнення аліментів  за минулий період   - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 51 грн. судового збору на користь держави та 120 грн. збору на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що, на думку апелянта, судом не були враховані обставини, які мають істотне значення для вирішення справи. Зокрема, що дитина, яка навчається, є інвалідом ІІ групи, сама апелянт являється пенсіонеркою,  інших доходів не має, в той час, як родина відповідача матеріально забезпечена та може надавати матеріальну допомогу. Крім того, судом не враховано, що виплата аліментів здійснюватиметься не значний період - лише до 24.12.2010 року. Також апелянт зазначає, що з початку навчання сина, а саме з 01.09.2009 року, вона зверталась до відповідача щодо надання матеріальної допомоги дитині добровільно, але  марно,  саме тому просила стягнути аліменти  і за минулий період - з 01.09.2009 року.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

          Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

З”ясувавши всі необхідні для вирішення справи обставини під час апеляційного розгляду,  колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо неповноти досліджених доказів та ухвалення рішення без всебічного з”ясування всіх обставин, спростовуються матеріалами справи.

Судом по справі встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.01.1981 року по 03.12.2002 року.  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, батьком якого являється відповідач, навчається в Чернігівському державному інституті  економіки і управління. Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_3  таким, що потребує матеріальної допомоги в зв'язку з навчанням і має право її отримувати з дня звернення до суду до досягнення 23 років, які виповнюються 24.12.2010 року. Судом , крім того встановлено, що ОСОБА_3 навчається  за державним замовленням (а.с.21), а з пояснень позивачки встановлено, що син отримує мінімальний розмір пенсії по інвалідності 2 групи – близько 700 грн. ,  пенсію за віком у мінімальному розмірі має  і сама позивачка.

Апеляційним судом встановлено, що заробітна плата відповідача становить 1800 грн.

Отже, ухвалюючи рішення, суд обґрунтовано послався на ч.1 ст.199 СК України, якою передбачено , що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які  продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, якщо батьки можуть надавати матеріальну допомогу. Така допомога надається до досягнення дитиною  23 років.

         Визначаючи розмір аліментів та  задовольняючи частково позов ОСОБА_1, районний суд виходив з того,  що батьки зобов'язані утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Судом при цьому  враховано  матеріальний стан  позивачки , відповідача та їх сина.  Зокрема,  враховано, що, відповідачка є пенсіонеркою, також,  що повнолітня дитина, яка потребує допомоги в зв”язку з навчанням  є інвалідом ІІ групи та отримує пенсію, навчається за державним замовленням.  Тобто, при вирішенні  спору судом враховано всі обставини, зазначені у ст. 182 СК України, як те передбачено ст. 200 СК України.                        

             Отже,   районний суд в обсязі , необхідному для вирішення спору  та відповідно до наданих доказів з”ясував та дослідив всі обставини по справі,  правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Також апеляційний суд погоджується з обґрунтованістю судового висновку відносно мотивів та розміру стягнутих аліментів.

 Відмовляючи у стягненні аліментів за минулий час , суд виходив з того, що  доказів про вжиття   позивачкою заходів для одержання  аліментів з відповідача та про умисне ухилення відповідача від надання матеріальної допомоги сину в зв”язку з його навчанням , позивачкою не надано.

Так, відповідно до положень ч.2 ст.191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть до суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв”язку з ухиленням останнього від їх сплати. Таких доказів позивачкою не надано. Посилання апелянта на неповноту з”ясування  всіх обставин та безпідставність відхилення судом першої інстанції її клопотання про допит свідка, який міг би  підтвердити, що остання намагалась поговорити  з ОСОБА_2 про добровільну допомогу дитині ( а.с.37),  апеляційним судом не приймаються до уваги. Сам по собі  факт намагання позивачки поговорити з відповідачем про допомогу дитині, не свідчить про вжиття нею  заходів для добровільної сплати  відповідачем аліментів та ухилення його від  їх сплати. Позивачка, з її ж слів, не була позбавлена можливості своєчасно, тобто з часу виникнення права на аліменти, звернутись безпосередньо до суду  з заявою про їх примусове стягнення. Тим більше, що аліменти до досягнення дитиною повноліття стягувались з відповідача також за рішенням суду.

          Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

                Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л  и в :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

          Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання  нею законної сили.

            Головуючий:                                              Судді: