Справа № 761/19024/20

Провадження № 2/761/2393/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Мальцева Д.О.

при секретарі: Колодяжний В.Є.

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

представник відповідача Сидоренко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про виплату вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач 1, Фонд), Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач 2, Управління), відповідно до якого, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила стягнути солідарно з відповідачів на свою користь кошти в сумі 3 759 837, 59 грн., які складаються з вихідної допомоги при звільнення у сумі 184 348, 74 грн., середнього заробітку за весь час затримки за несвоєчасне проведення розрахунків при звільненні у сумі 3 555 488, 84 грн. та моральної шкоди у розмірі 20 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка з 17.02.2009 перебувала у трудових правовідносинах з Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ТК Кредит» (далі по тексту - ПАТ КБ «ТК Кредит», Банк).з 23.09.2015 працювала на посаді Виконуючого обов`язки Голови Правління ПАТ КБ «ТК Кредит». Згідно постанови НБУ від 07.04.2016 у ПАТ КБ «ТК Кредит» розпочато процедуру ліквідації. 18.06.2016 позивачку звільнено із займаної посади В.о. Голови Правління ПАТ КБ «ТК Кредит» у зв`язку із скороченням штату (п. 1 ст. 40 КЗпП України) на підставі Наказу Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ КБ «ТК Кредит» № 32-к від 14.04.2016. При звільнення позивачці було нараховано до виплати 61 449, 58 грн. вихідної допомоги, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 41 228, 00 грн., оплату простою у розмірі 22 857, 12 грн., які було виплачені з урахуванням утриманих податків на загальну суму 101 055, 65 грн. Проте Уповноваженою особою Фонду не було враховано, що позивачка має статус учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС у 1986 р., а тому при звільненні повинна була отримати гарантовану Законом додаткову допомогу у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, однак відповідач 1 таку виплату не здійснив, чим порушив ст. 116 КЗпП України, Закон України «Про оплату праці», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, позивачка додатково зверталась до Уповноваженої особи після свого звільнення щодо виплати їй такої вихідної допомоги, однак цього зроблено не було. Оскільки саме на Фонд уповноважений здійснювати повноваження органів управління банку з дня початку процедури ліквідації, та звільняти працівників Банку відповідно до законодавства України про працю, позивачка вважає, що саме Фонд несе відповідальність за невиконані перед працівником Банку трудові зобов`язання з виплати вихідної допомоги.

Крім того, оскільки основними завданнями Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації є забезпечення реалізації державної соціальної політики на території Шевченківського району м. Києва у сфері соціального захисту населення, у тому числі призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, відповідач 2 мав би забезпечити здійснення такої виплати позивачці, а тому також є належним відповідачем по справі та має нарівні з Фондом нести відповідальність за порушення трудового законодавства при звільненні позивачки.

З огляду на зазначене, з відповідачів на користь позивачки має бути стягнута на підставі п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вихідна допомога, що дорівнює трикратному розміру середньомісячної заробітної плати (61 449, 58 грн. * 3) = 184 348, 74 грн., середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги - 3 555 488, 84 грн. за період з 19.04.2016 по 12.04.2021 на підставі ст. 233 КЗпП України.

Внаслідок невиплати вихідної допомоги відповідачами було також завдано позивачці моральної шкоди, яку вона оцінила в 20 000, 00 грн. та просила стягнути з останніх на підставі ст. 273-1 КЗпП України.

Представник відповідача 1 відзив у строк, визначений ст. 178 ЦПК України не подав.

Представник відповідача 2 у своєму відзиві заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні з підстав його безпідставності та необґрунтованості. Вказав, що Управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня і як уповноважений орган лише перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що проводяться в чітко встановленому законодавством України порядку і терміни. Відповідні соціальні виплати, доплати (види допомоги) проводяться за місцем основної роботи громадян підприємством відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінсополітики. Зазначив, що ПАТ КБ «ТК Кредит» не зверталось до Управління із заявою про реєстрацію щодо відшкодування виплат і компенсацій, відомостей щодо розрахункових витрат, пов`язаних з виплатою таких компенсацій не надало до Управління. Крім того, позивачка не надала доказів того, що безпосередньо Управлінням було порушено права останньої. На обліку в Управлінні позивачка не перебуває, ніяких компенсацій та допомоги безпосереднього через Управління не отримує, з будь-яких причин до Управління не зверталась, у трудових правовідносинах сторони не перебувають. З огляду на зазначене, представник відповідача 2 вважає, що Управління не є належним відповідачем по справі.

02.07.2020 ухвалою суду по справі відкрито провадження в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін по справі.

08.09.2020 від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву.

03.12.2020 від представника позивача надійшли письмові пояснення.

13.04.2021 від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

18.06.2021 ухвалою суду клопотання представника відповідача 1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без розгляду.

18.06.2021 ухвалою суду клопотання представника відповідача 1 про залучення відзиву на позовну заяву залишено без розгляду.

Позивач, представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з`явився, у своєму відзиві проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні, справу розглядати за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача 1, дослідивши письмові пояснення представника відповідача 2, матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що з 17.02.2009 по 18.04.2016 позивачка перебувала у трудових правовідносинах з ПАТ КБ «ТК Кредит» (згідно копії трудової книжки позивачки).

Судом також встановлено, що 09.02.2016 на підставі постанови Правління Національного банку України (далі по тексту - НБУ) № 60/БТ від 09.02.2016 «Про віднесення ПАТ КБ «ТК Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 133 про запровадження у Банку тимчасової адміністрації та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку, призначено Уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Грицака І.Ю.

08.04.2016 на підставі постанови Правління НБУ № 241 від 07.04.2016 «Про віднесення ПАТ КБ «ТК Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 493 про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «ТК Кредит» та делегування повноважень ліквідатора Банку, призначено Уповноважену особу Фонду Грицака І.Ю. здійснення процедури ліквідації Банку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. (ч. 3 ст. 34 Закону).

Уповноважена особа - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. (п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону, з дня початку процедури ліквідації банку, зокрема, припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку.

Відповідно до п. 1, 5 ч. 1 ст. 48 Закону, Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема, здійснює повноваження органів управління банку; звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю.

Оплата витрат, пов`язаних із здійсненням ліквідації, проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Фондом. До цих витрат, зокрема, належать, зокрема, витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку (ч. 2 ст. 52 Закону).

Судом встановлено, що 18.06.2016 позивачку звільнено із займаної посади виконуючої обов`язки Голови Правління ПАТ КБ «ТК Кредит» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату на підставі Наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ КБ «ТК Кредит» І.Ю. Грицак за № 32-к від 15.04.2016.

Згідно Довідки про нараховану заробітну плату та утримані з неї податки під час звільнення ОСОБА_1 , виданої за місцем роботи позивачки за підписом Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ КБ «ТК Кредит», останній нараховано 125 534, 92 грн., з яких почасова оплата - 0 грн., компенсація за невикористану відпустку 41 228, 00 грн., вихідна допомога при звільненні 61 449, 58 грн., оплата простою - 22 857, 12 грн., залишок за попередній місяць - 0, 22 грн., з яких утримано 22 596, 25 грн. податку з доходу фізичних осіб та військовий збір у розмірі 1 883, 00 грн., виплачено через касу - 101 055, 65 грн.

Позивачка, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказує, що оскільки саме Фонд уповноважений здійснювати повноваження органів управління банку з дня початку процедури ліквідації, та звільняти працівників Банку відповідно до законодавства України про працю, позивачка вважає, що відповідач 1 має нести відповідальність за невиконані перед працівником Банку трудові зобов`язання з виплати вихідної допомоги. Крім того, оскільки Управління, відповідно до покладених на нього завдань, мало б забезпечити здійснення зазначеної виплати позивачці, останнє також несе солідарну відповідальність за порушення Банком трудових прав позивачки.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 83 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31 статті 20.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону, особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, у разі вивільнення працівників у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також зберігається за їх бажанням посадовий оклад, тарифна ставка (оклад) на новому місці роботи, але не більше одного року. Їм також гарантується працевлаштування з урахуванням їх побажань або можливість навчання нових професій (спеціальностей) із збереженням у встановленому порядку середньої заробітної плати за останнім місцем роботи за весь період перепідготовки, але не більше одного року.

Механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінсоцполітики, визначений Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою КМУ від 20 вересня 2005 р. N 936 (далі по тексту - Порядок).

Так, згідно пп. 6 п. 4 Порядку та абз. 1 п. 5 Порядку, виплата допомоги у трикратному розмірі середньомісячної заробітної плати у разі вивільнення працівників у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, а також збереження за їх бажанням посадового окладу, тарифної ставки (окладу) на новому місці роботи відповідно до пункту 7 частини першої статті 20,пункту 1 частини першої статті 21, пункту 1 частини першої статті 22 Закону.

Відповідно до п. 6 Порядку, підприємства реєструються уповноваженим органом, для чого подають не пізніше ніж за два місяці до початку кожного бюджетного року відомості про підприємство з визначенням кількості постраждалих осіб за категоріями отримувачів компенсацій та допомоги певних видів та кількості громадян, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, за формою, затвердженою Мінсоцполітики, і списки громадян із зазначенням прізвища, імені та по батькові, категорії, серії та номера посвідчення (за наявності), місця проживання (перебування), ідентифікаційного номера.

Згідно абз. 5, 6 п. 6 Порядку, керівники підприємств несуть персональну відповідальність за своєчасність подання розрахункових документів до уповноваженого органу та правильність призначення і нарахування компенсаційних виплат та допомоги певних видів.

Уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що провадяться в установленому законодавством порядку.

Аналіз вказаних норм свідчить, що виплата допомоги у трикратному розмірі середньомісячної заробітної плати у разі вивільнення працівників у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників має проводитися саме підприємствами, установами, організаціями за місцем основної роботи громадян, що мають право на виплату такої допомоги.

Судом встановлено, що згідно копії Посвідчення № НОМЕР_1 Серія НОМЕР_2 , позивачка має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 р. (2 категорія), а отже має право на пільги, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивачка у своїх поясненнях вказує, що під час проведення розрахунку при звільненні їй не було нараховано вихідну допомогу у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати як особі, яка має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 р. (2 категорія) на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З матеріалів справи вбачається, що позивачка неодноразово зверталась до Уповноваженої особи Фонду із заявою щодо виплати вихідної допомоги на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивачка також зверталась до суду з позовом до Банку, однак у зв`язку тим, що 03.02.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 10741110043006115 про проведення державної реєстрації припинення ПАТ КБ «ТК Кредит» як юридичної особи, провадження по справі було закрито.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що позивачці як під час звільнення, так і після, не було проведено виплату вихідної допомоги відповідно до ст. 20, 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Так, відповідно до ч. 8 ст. 35 Закону, Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», працівники Фонду під час виконання покладених на Фонд функцій перебувають під захистом закону , зокрема, працівники Фонду не несуть відповідальність за будь-які дії або бездіяльність, якщо вони діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позови, подані проти працівників Фонду, вважаються позовами, поданими проти Фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону, рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду виключно з метою встановлення їх законності.

Водночас відповідно до 3, 4 ст. 53 Закону, ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Фонд надсилає Національному банку України звіт про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс.

Згідно положень ч. 1 ст. 52 Закону, вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними.

При цьому, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Так Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених законом.

Судом встановлено, що на момент звільнення позивачки повноваження щодо здійснення ліквідації ПАТ КБ «ТК Кредит» були делеговані Фондом Уповноваженій особі Фонду Грицак І.Ю.

Також судом встановлено, що позивачці не була виплачена вихідна допомога відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Разом з тим, Банк, як юридична особа, припинив своє існування 03.02.2020. Повноваження Уповноваженої особи, а відповідно і Фонду як ліквідатора Банку, також були припинені з дня внесення до державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про припинення Банку як юридичної особи.

З огляду на зазначене, а також підстави звернення позивачки до суду з вказаним позовом, останньою не доведено наявності підстав для стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки такої виплати з Фонду у порядку, передбаченому ст.116 КЗпП України, ст. 20, 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки таке стягнення на підставі саме вказаних норм може бути проведено тільки з роботодавця або особи, яка здійснює повноваження роботодавця.

Крім того, позивачка не була працівником Фонду, в трудових правовідносинах з відповідачем 1 не перебувала.

У зв`язку з наведеним, також не підлягають задоволенню і вимоги ст. 117 КЗпП України щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги.

Також позивачем не надано доказів і того, що такий обов`язок наявний в Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, оскільки відповідно до покладених на Управління завдань, останнє як уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що провадяться в установленому законодавством порядку.

Доказів того, що Управління не провело належний контроль щодо здійснення Уповноваженою особою Фонду таких виплат позивачем до матеріалів справи не надано.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі порушення законних прав працівника та у випадку, якщо таке порушення призвело до моральних страждань.

При цьому, обов`язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Разом з тим, позивачем не доведено завдання останній моральної шкоди відповідачами, відповідних доказів до матеріалів справи не надано, відтак вказана вимога також задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 116, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 275, 279, 352-355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про виплату вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного тексту рішення суду - 26.07.2021.

Суддя: