Справа № 22ц-5663/2010 Головуючий у першій інстанції Висоцька Н.В.
Категорія – цивільна Доповідач – Горобець Т.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ХРОМЕЦЬ Н.С.,
суддів: ГОРОБЕЦЬ Т.В.СТРАШНОГО М.М.
при секретарі: КОСТЮК Ю.Г.
за участю: Прокурора Демидка Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства „Райфайзен Банк Аваль” на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2010 року у справі за позовом прокурора Корюківського району в інтересах ОСОБА_7 до Приватного підприємства „ Руно Полісся” , Публічного акціонерного товариства „ Райффайзен Банк Аваль” про визнання договору застави недійсним,
в с т а н о в и в:
Прокурор Корюківського району Чернігівської області звернувся в інтересах ОСОБА_7 з позовом до ПП „ Руно Полісся” та ВАТ „ Райффайзен Банк „Аваль”( далі – Банк), про визнання недійсним договору застави майна ( основного стада великої рогатої худоби та молодняку на відгодівлі) , укладеного 26.09.2008 року між ПП „ Руно Полісся” та Банком з метою забезпечення виконання умов кредитного договору між ними № 010/13-9999/72910 від 25.09.2008 року.
Посилаючись на ч.1 ст.6, ч.2.ст.11 Закону України „ Про заставу” та ст.578 ЦК України, позов обґрунтовується необхідністю захисту від можливих порушень права власності співвласників майнової частки в основних засобах бувшого колективного сільськогосподарського підприємства „ Зоря”, зокрема , ОСОБА_7, як одного із співвласників. Порушення прав співвласників майнових паїв прокурор вбачає в тому, що майно передане у заставу не його власниками та без їх згоди, а відповідачем ПП „ Руно Полісся” , якому це майно було передане співвласниками у безоплатне користування згідно Договору від 01.06.2005 року. Посилання на правові підстави для визнання право чину недійсним відповідно доч.1-3,5 та 6 ст.203 ЦК України позов не містить
Оскаржуваним рішенням позов задоволено повністю, договір застави визнано недійсним , а також нікчемним.
Не погодившись з таким рішенням, ПАТ „ Райффайзен Банк „ Аваль” в апеляційній скарзі просить його скасувати, а в позові відмовити. Доводами апеляційної скарги є посилання на неповне з”ясування судом обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Апелянт вказує, що суд обґрунтував своє рішення посиланням на докази позивача і не дав належної оцінки доказам, наданим відповідачем на спростування позовних вимог. Так, суд не з”ясував, яке саме майно, як власність позивачів, було передане у користування ПП „ Руно Полісся” та яке з цього майна було передане у заставу. Апелянт стверджує, що у заставу передане майно, а саме, поголів”я основного стада та молодняку на відгодівлі, яке не може бути тим майном, що передане в користування та розпорядження позивачу співвласниками. Посилаючись на наявні у справі докази - дані державних статистичних звітів про показники економічної, господарської та фінансової діяльності ПП „ Руно Полісся” станом на 01.01.2008 та на 01.09.2008 року, Банк зазначає, що станом на 2008 рік поголів”я основного стада та молодняку ВРХ суттєво змінилось у порівнянні з тим, яке було передане позивачем, а також що в Акті приймання-передачі майна від 01.06.2005 року, на який послався суд у рішенні, відсутня інформація , яка давала б можливість ідентифікувати це поголів”я з тим поголів”ям, що передане в заставу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 303 ЦПК України, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто розглянутим відповідно до вимог цивільного судочинства та ухваленим згідно з законом.
Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення має бути ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України апеляційний суд скасовує або змінює рішення суду першої інстанції, якщо буде встановлено неповне з”ясування обставин, які мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи чи порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, суд визнав встановленим що ПП „ Руно Полісся” передало в заставу ВАТ „ Райфайзен Банку ” Аваль” майно, власником якого були члени бувшого КСП „ Зоря” та які згоди на передачу цього майна у заставу не надавали, що і свідчить про можливе порушення їх права власності у випадку звернення стягнення на заставне майно. Саме ці обставини суд визнав як підставу для задоволення позову.
Проте, такий висновок суду не ґрунтується на наявних у справі доказах. Сам Акт приймання-передачі майна від 01.06.2005 року не може бути беззаперечним доказом такого факту, оскільки в ньому не зазначено будь яких ідентифікуючих ознак переданого підприємству майна, зокрема, не зазначено в акті ідентифікаційних номерів тварин, номерів і серії їх паспорту, їх віку, кличок( а.с.3). Також, як вбачається з п.п.2.1 Договору про безоплатне користування майном, перелік переданого майна мав бути визначений не в Акті приймання-передачі, а в Додатку №2 до Договору( а.с.16) тобто, єдиним належним доказом такого факту може бути Додаток № 2 до Договору, який в матеріалах справи відсутній .
Крім того, з наявних у матеріалах справи даних статистичної звітності про стан тваринництва, зміну кількісних показників поголів”я ВРХ за рахунок їх природного приросту за відповідний період, а також в зв”язку з реалізацією поголів”я впроцесі господарської діяльності підприємства, даних накопичувальної відомості за серпень 2008 року (а.с.40-53) та розшифровки основних засобів ПП „ Руно Полісся” станом на 01.01.2008 року, вбачається , що в процесі господарської діяльності підприємства кількість поголів”я худоби постійно змінювалась, тому відсутні будь які докази про те, що станом на 2008 рік було збережене саме те майно, яке і передане у безоплатне користування відповідачу. Договір також не містить умови про зобов”язання підприємства через 10 років, тобто після збігу терміну дії договору, повернути співвласникам саме те поголв”я ВРХ та молодняку, яке отримано за Актом від 01.06.2005 року та не передбачає умови про набуття права власності співвласників на приплід від переданої у користування ВРХ.
Отже, висновки суду про порушення прав співвласників оспорюваним правочином, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, а можливість співставити ідентифікуючі ознаки тварин ( номери паспортів цих тварин, їх вік, клички) в силу вищезазначеного, відсутня.
Ухвалюючи рішення та вирішуючи спір щодо порушення прав всіх співвласників майнових паїв, суд не звернув уваги на те, що позов не містить інформації про всіх співвласників спірного майна та, усупереч правилам ст.11 ЦПК України вирішив питання про права всіх осіб без їх звернення за захистом цього права. Як вбачається з матеріалів справи, прокурор заявив позов лише в інтересах соціально незахищеної пенсіонерки ОСОБА_7 ( а.с.1,2), при цьому не встановивши, яке конкретно її особисте майно було передане у заставу без її згоди.
Посилання в рішенні на вирок суду, яким було визнано бувшого директора ПП „ Пуно Полісся” ОСОБА_10 винним у вчиненні службового підроблення - видачі для оформлення кредиту та застави фіктивної довідки щодо власності підприємств на заставне майно, а також, що воно не перебуває у пайовому фонді, свідчить про порушення судом принципу ч.1 ст.11 ЦПК України, оскільки спір розглянуто поза межами вимог позовної заяви. Посилання у позові на такі обставини не було як і не було уточнення чи зміни предмету або підстави позову відповідно до ст. 31 ЦПК України. Тобто, у зазначеному випадку підстави для застосування ч.1,2 ст. 203, ЦК України про яку йдеться у мотивувальній частині рішення, були відсутні.
За вказаних обставин рішення суду не може бути визнане законним і обґрунтованим та в силу п.2,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ч.3 ст.10, ст.ст. 60, 303, 304,307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст.203, 215 ЦК України, апеляційний суд,
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ Райффайзен Банк Аваль” - задовольнити .
Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2010 року скасувати . В задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах ОСОБА_7 - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді: