Справа № 33-414/2010 р. Головуючий у 1 інстанції :Іващенко А.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2010 року апеляційний суд Чернігівської області в складі:
судді судової палати в кримінальних справах Шахової О.Г., з участю ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2010 року.
ВСТАНОВИВ:
Цією постановою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, 2000 та 2007 років народження, проживаючий в АДРЕСА_1,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.41 ч.1 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1190 гривень.
Як встановив суд, з 14.09.2010 року інспектором відділу ТДІП Карабан О.Г. при перевірці фізичної особи підприємця м. Новгород-Сіверський вул. промислова,7, було виявлено порушення вимог чинного законодавства про працю( акт перевірки № 25-16-062/1190 від 14.09.2010 року), а саме: порушені вимоги ст. ст. 24,24-1 КЗпП України вимоги п.2 „Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою”, який затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року № 260, у тижневий строк ( до 04.06.2010 року) з моменту фактичного допущення найманих працівників до робіт з 28.05.2010 року ФО-П ОСОБА_2 не зареєстрував трудові договори у районному центрі зайнятості.
Найманими працівниками: ОСОБА_5, з 01.09.2010 року та ОСОБА_6 з 07.09.2010 року укладені цивільно-правові угоди. Водночас, як видно з копії угоди про надання послуг, ця угода не носить ознаки цивільно-правового договору, оскільки в ньому зазначено період та час виконання роботи, а також обумовлено надання неодноразової послуги, а щоденне надання послуг протягом вересня місяця поточного року. В зв’язку з цим такий договір носить ознаки трудового договору, а значить підлягає реєстрації у центрі зайнятості, відповідно до ст. 24 КЗпП України. Також порушувались вимоги ст. 30 Закону України „ Про оплату праці”.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати як незаконну та таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, а справу провадженням закрити за відсутності в його діях складу правопорушення. Посилається на те, що укладені між ним та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 договори є договорами підряду, тобто договорами цивільно-правового характеру, які не підлягають реєстрації в районному центрі зайнятості. Обумовлену в договорах роботу зазначені особи виконали раніше, за обумовлений в договорі період часу, на підставі складеного акту виконаних робіт з ними проведений розрахунок.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його захисник підтримали подану апеляційну скаргу з зазначених в ній підстав.
Дослідивши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Ці вимоги закону судом були дотримані.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, при зазначених у постанові обставинах ґрунтується на зібраних у справі та перевірених в судовому засіданні доказах.
Доводи викладені ОСОБА_2 у апеляційній скарзі про неврахування судом того, що укладені договори не підлягали реєстрації в районному центрі зайнятості, оскільки являють собою договори цивільно-правового характеру, є безпідставними тому, що в цій угоді зазначено період та час виконання роботи, обумовлено надання не одноразової послуги, а щоденне надання послуг протягом вересня місяця поточного року, а тому такий договір носить ознаки трудового договору, а значить підлягає реєстрації. В зв’язку з цим дії ОСОБА_2 не ґрунтувалися на вимогах ст. ст. 24, 24-1 КЗпПУ та ст. 30 Закону України « Про оплату праці».
Розглянувши справу, суд дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ст. 41 ч.1 КУпАП в частині порушення ст. ст. 24,24-1 КЗпПУ.
Разом з тим, накладаючи на ОСОБА_2 стягнення у виді штрафу, суд недостатньо оцінив характер та конкретні обставини вчиненого правопорушення: відсутність наслідків та значної шкоди суспільству, державі або ж окремим громадянам, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, матеріальний стан правопорушника: наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей та дружини, яка знаходиться в довготривалій відпустці за доглядом новонародженої дитини.
На підставі викладеного вважаю, що вчинене ОСОБА_2 правопорушення є малозначним, а тому можливо на підставі ст. 22 КУпАП звільнити його від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Керуючись ст.ст. 22, 293, 294, Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинене правопорушення, передбачене ст.41 ч.1 КУпАП - скасувати.
На підставі ст. 22 КупАП провадження по даній адміністративній справі закрити за малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Чернігівської області О.Г. Шахова