Справа № 33-395/2010 р.                                   Головуючий у 1 інстанції: Самусь Л.В.

П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2010 року  апеляційний суд Чернігівської області в складі:

судді судової палати в кримінальних справах Шахової О.Г., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 23 вересня 2010 року.

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою                  

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не одруженого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.

Як встановив суд, 01.08.2010 року близько 15.02 год. на вул. 1 Травня у м. Чернігові ОСОБА_2 керував автомобілем  марки „Міцубісі Лануер” д.н. НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, пом’якшивши йому міру адміністративного стягнення на штраф. Не заперечуючи обставин скоєного правопорушення, вважає вид адміністративного стягнення надто суворий. Хоча він офіційно не працює, але його діяльність з використанням даного автомобіля є основним джерелом існування. Раніше він не притягувався до адміністративної відповідальності, обставини, що обтяжують його відповідальність відсутні. Просить також поновити строк на апеляційне оскарження постанови, так як пропустив він його по поважній причині. Справу суд розглядав в його відсутності, копію рішення на його адресу суд відправив 30.09.2010 року, про що свідчить штемпель на конверті, а отримав він її 04.10.2010 року.

 Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_2, який підтримав своє прохання, зазначивши, що займається працевлаштуванням в якості водія таксі і це буде його основним джерелом існування та дослідивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

 Ст.130 ч.1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані сп’яніння, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння.

 Як вбачається із матеріалів справи, вина ОСОБА_2 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 01 серпня 2010 року,  висновком щодо результатів медичного огляду, відповідно до якого він перебував в стані алкогольного сп’яніння та власним визнанням своєї вини.

 Враховуючи наявні в справі докази, суд обґрунтовано дійшов висновку, щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.

             При накладенні стягнення судді повинні враховувати характер правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Однак, притягуючи ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладаючи стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік, місцевий суд не в повній мірі врахував дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності.

У судовому засіданні  апеляційного суду ОСОБА_2 підтримав свою апеляційну скаргу та просив призначити йому стягнення у виді штрафу, оскільки притягується до адміністративної відповідальності вперше, має можливість і займається працевлаштуванням на роботу в якості водія таксі і його робота буде пов'язана з пересуванням на транспортному засобі, а отже, позбавлення його права керування всіма видами транспортних засобів позбавить його роботи та вплине на його матеріальне становище. Вину у вчиненні правопорушення визнав повністю, щиро каявся.

 Санкція ст. 130 ч.1 КУпАП, за якою ОСОБА_2 визнаний винним, є альтернативною, що дає можливість визначити стягнення на підставі ст. 33 КУпАП з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, обставин, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи сукупність цих обставин, вважаю за доцільне пом'якшити ОСОБА_2 вид адміністративного стягнення, змінивши з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на штраф.

 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на постанову суду з пропуском встановленого строку, однак у зв'язку із наведеними в клопотанні підставами вважаю за необхідне поновити строк на оскарження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,  -                                                                                                                                                                                                        

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_2 строк  на оскарження постанови  Деснянського районного суду м.Чернігова від 23 вересня 2010 року.

Апеляційн скаргу ОСОБА_2 задовольнити.  

             Постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 23 вересня 2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності   ОСОБА_2 за ст. 130 ч.1  КУпАП в частині накладення адміністративного стягнення змінити, призначивши до сплати штраф в розмірі 2550 грн.

             Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Чернігівської області                                                                   О.Г. Шахова