Справа № 2-1334/2010 р.

      ЗАОЧНЕ     РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

28 жовтня 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:   головуючого судді – Вуїва О.В., при секретарі – Кашарайло А.А.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, в якому вказували, що 29 березня 2002 року між ними було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивачі придбали у відповідачки кожний по 1/2 частці квартири АДРЕСА_1.

Договір в цей же день було зареєстровано у Вознесенській Універсальній товарно-сировинній біржі за № 328.

Всі істотні умови договору купівлі-продажу були виконані, а саме продавець передала покупцям майно, а покупці прийняли його та сплатили за нього певну грошову суму, обумовлену сторонами договору.

В 2010 році позивачі дізналися, що біржовий договір є недійсним.

Вказуючи на неможливість нотаріального посвідчення договору, позивачі просили визнати його дійсним в судовому порядку та визнати за ними право власності на квартиру, а саме по 1/2 частці за кожним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні, що проводилося без участі позивачки ОСОБА_2, її представник – ОСОБА_3 позовну заяву підтримав у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася, в силу ч. 9 ст. 74 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважає за необхідне ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач ОСОБА_1 та представник позивачки ОСОБА_2 – ОСОБА_3 не заперечують проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та представника позивачки ОСОБА_2 – ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, дослідивши матеріали справи №2-276/2010, суд прийшов до наступного.

Зокрема, судом з письмового договору купівлі-продажу встановлено, що 29 березня 2002 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 придбали у                 ОСОБА_4 кожний по 1/2 частці квартири АДРЕСА_1, зареєструвавши в цей же день договір у Вознесенській Універсальній товарно-сировинній біржі (яка в подальшому припинила свою діяльність) в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за № 328.

В 2010 році позивачі дізналися, що біржовий договір є недійсним.

Разом з тим, на час розгляду справи нотаріальне посвідчення нікчемного договору купівлі-продажу неможливе в зв’язку з тим, що позивачі після укладення договору зареєстрували своє право власності щодо квартири в КП «Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації», тобто вчинили ряд дій, що унеможливлюють вирішення питання в іншому, окрім судового, порядку. В той же час їм невідоме місце перебування попереднього власника майна.

Ст. 9 Житлового Кодексу України вказує, що громадяни України мають право на придбання будинків і квартир на біржових торгах.

При укладенні договору, сторони узгодили всі його істотні умови і виконали свої зобов’язання, але не здійснили нотаріального посвідчення цього договору, як того вимагала ст. 227 ЦК України 1963 року (чинна на час придбання майна).

З положень ч. 1 ст. 47 ЦК України 1963 року вбачається те, що угода, укладена з порушенням вимог про її обов’язкове нотаріальне посвідчення, вважається недійсною.

Проте, згідно ч. 2 ст. 47 ЦК України, якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.

В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Враховуючи встановлені судом обставини, а також те, що про своє порушене право        ОСОБА_1, ОСОБА_2 дізналися лише в 2010 році, тому суд вважає, що відповідно до ст. 6 ЦК України 1963 року цивільне право позивачів підлягає захисту шляхом визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_2 права власності щодо спірної квартири, оскільки це право вже зареєстроване в установленому законом порядку в КП «Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації» (а.с. 7-11), водночас позивачами не надано доказів про те, що це право оспорюється чи не визнається іншими особами.

Керуючись ст. ст. 209, 212, 213, 214, 215, 226, 228, 233 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним –  задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований 29 березня 2002 року в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за № 328 у Вознесенській Універсальній товарно-сировинній біржі, за яким ОСОБА_1, ОСОБА_2 купили у  ОСОБА_4 кожний по 1/2 частці квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно  –  відмовити.

 Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,  можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :        /підпис/                                                               Вуїв О.В.

Згідно з оригіналом: суддя: