Справа № 2-35/12

Провадження № 2-др/740/22/21

УХВАЛА

01 жовтня 2021 року                                                                м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючої судді Пантелієнко В.Г.,

за участю секретаря Пулинець Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину господарських будівель та земельної ділянки та виділ їх в натурі,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив винести додаткове рішення по справі № 2-35/12, уточнивши у п.2 вид цільового призначення земельної ділянки «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд», як зазначено у Державному акті про право власності на земельну ділянку.

В обгрунтування заяви посилається на те, що відповідно до рішень Ніжинського міськрайонного суду від 12.02.2007 року та 15.08.2012 року він набув право власності на частину спадкового будинку АДРЕСА_1 , а також було виділено йому в натурі земельні ділянки площею 994 кв.м. та 997 кв.м. під город. На даний час землевпорядна організація не може внести вказані земельні ділянки до Єдиного Державного реєстру речових прав, оскільки в рішеннях суду обидві земельні ділянки значаться під городом. Земельна ділянка розміром 997,0 кв.м. за кадастровим № 7410400000:04:020:0182 виділялась за цільовим призначенням «Для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд», але це не було зазначено у рішенні суду по справі № 2-35/12, у зв`язку з цим виникла необхідність у зверненні до суду із заявою про винесення додаткового рішення.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просить провести судовий розгляд за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила. 

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.270 ЦПК України встановлено вичерпний перелік випадків у яких може бути ухвалене додаткове рішення. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав, суд має відмовити в його ухваленні, постановивши відповідну ухвалу.

Як роз`яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2-35/12 ОСОБА_1 звернувся з позовними вимогами (уточненими після проведення експертизи), зокрема про визнання за ним права власності на 1/4 частину земельної ділянки, що знаходиться у АДРЕСА_1 , яка належала померлій ОСОБА_3 та розподіл вказаної земельної ділянки в натурі, відповідно до варіанту, вказаному у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2861/11-24 від 10.05.2012 року.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_3 належала земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,4730 га, з них: 0,1000 га – передано для будівництва та обслуговування житлового будинку, 0,373 га – для ведення особистого підсобного господарства. На підставі даного документу було проведено судову будівельно-технічну експертизу.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 2861/11-24 від 10.05.2012 року (а.с. 67-78) варіант № 1 користування земельною ділянкою, який обрав позивач передбачає, що земельна ділянка площею 997 кв.м., що виділяється першому співвласнику ( ОСОБА_1 ) має призначення "під городом" (а.с. 74 зворотна сторона) .

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15.08.2012 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/4 частину земельної ділянки (під городом), розташованої по АДРЕСА_1 та виділено в натурі в рахунок належної частки земельну ділянку площею 997,0 кв.м., яка зазначена в експертному висновку, як варіант № 1 в додатку № 2, і зафарбована на плані синім кольором.

Таким чином, посилання позивача на той факт, що у рішенні суду від 15.08.2012 року не зазначено цільового призначення виділеної йому земельної ділянки площею 997,0 кв.м. «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд», не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки матеріали цивільної справи №2-35/12 не містять жодних доказів, що вказана земельна ділянка, площею 997,0 кв.м. була виділена спадкодавцю ОСОБА_3 з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку» і мала кадастровий номер 7410400000:04:020:0182 (як про те вказує в своїй заяві позивач).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зазначені ОСОБА_1 у заяві обставини не є підставою для винесення додаткового рішення в розумінні ст.270 ЦПК України, оскільки рішення від 15.08.2012 року ухвалене на основі наявних у справі та досліджених доказів, в межах заявлених позовних вимог, у відповідності з діючим законодавством, а тому в ухваленні додаткового рішення слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 260-261, 270 ЦПК України, суд

постановив:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення по справі № 2-35/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину господарських будівель та земельної ділянки та виділ їх в натурі.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя                                                        В.Г. Пантелієнко