ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.06 Справа № 15/169.
Судова колегія у складі суддів: Пономаренко Є.Ю. –головуючий, Мінська Т.М., Яресько Б.В., розглянувши матеріали справи за позовом
Християнської церкви “Відродження”, м. Алчевськ Луганської області
до Головного управління економіки і ринкових відносин Алчевської міської ради, м. Алчевськ Луганської області
про стягнення 833 400 грн.
За участю представників сторін:
від позивача – Лаврук В.І. представник за довіреністю від 31.05.2005р. №515;
від відповідача –Федоренко М.Т. гол спец –юрисконсульт по довіреності від 14.11.2005р.
У судовому засіданні 12.05.2006р. оголошувалася перерва до 02.06.2006р. о 10 год. 45 хв. про що представники сторін були повідомлені належним чином.
Розпорядженням заступника Голови господарського суду Луганської області від 02.06.2006р. у даній справі призначено судову колегію у складі суддів: Пономаренко Є.Ю. (головуючий), Мінська Т.М., Яресько Б.В.
Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 333 400 грн. та немайнової шкоди у сумі 500 000 грн.
Позовні вимоги за позовною заявою ґрунтувалися зокрема на наступних обставинах. Позивач придбав об’єкт нерухомості –напівзруйновану будівлю колишнього дитячого садку у м. Алчевську, про що між сторонами укладено договір купівлі-продажу від 24.07.2000р. Луганським апеляційним господарським судом вказаний договір визнано недійсним. На підставі вказаного позивач вважає що йому завдані збитки. Також позивач вважає що йому завдана немайнова шкода, пов’язана з приниженням його ділової репутації.
Заявою від 02.06.2006р. №112 позивач зазначив про відкликання заяви від 11.05.2006р. №96 та просить не враховувати її при розгляді справи та винесенні рішення.
За даною заявою від 02.06.2006р. №112 позивач обґрунтовує заявлені до стягнення суми шкоди наступними обставинами. Постановою Луганського апеляційного господарського суду по справі № 15/18пд не було визнано недійсним договір купівлі-продажу від 24.07.2000р. Збитки церкви пов’язані з розглядом судового спору у справі №15/18пд на протязі 12 місяців.
Відповідно д ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач у справі вправі до прийняття рішення у справі змінити підстави позову.
Так, вказана заява приймається судом до провадження як заява про зміну підстав позову.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву від 11.05.06р. та у запереченні від 01.06.06р., посилаючись на не необґрунтованість пред’явлених позивачем вимог по відшкодуванню відповідачем шкоди.
Клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи судом відхиляється у зв’язку з відсутністю необхідності проведення такої експертизи з огляду на зміну позивачем підстав позову.
Клопотання відповідача про витребування документів від 11.05.2006р. № 95 судом відхилено з огляду на принципи належності, допустимості доказів та змагальності сторін. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач не довів необхідність цих документів при розгляді даної справи з урахуванням змінених підстав позову.
Клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі судом відхилено з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Наведенні в клопотанні мотивації не є обставинами які зумовлюють неможливість розгляду даної справи та відповідно не свідчать про наявність підстав для зупинення провадження у справі.
Крім того, позивачем не додано доказів прийняття до провадження Ленінським районним судом м. Луганська та Алчевським міським судом зазначених позовних заяв та відповідно знаходження на вирішенні судових справ.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
24 липня 2000 р. між Управлінням економіки та ринкових відносин Алчевської міської ради та християнською церквою «Відродження» був укладений договір купівлі-продажу будівлі дитячого садку по вул. Гагаріна 33, у простій письмовій формі, відповідно до якого позивач продав, а відповідач придбав напівзруйновану будівлю дитячого садка за адресою Луганська область, м. Алчевськ, вул. Гагаріна 33 загальною площею 1356 м2 за ціною 11486 грн. 50 коп.
Господарським судом Луганської області розглядалася справа №15/18пд за позовом Управління економіки та ринкових відносин Алчевської міської ради до християнської церкви «Відродження»в якому позивач просив суд розірвати договір купівлі-продажу від 24.07.2000р. напівзруйнованої будівлі, яка була в минулому дитячим садком, розташовану за адресою: м. Алчевськ, вул. Гагаріна, 33 загальною площею 1356 м2, визнати право комунальної власності на напівзруйновану будівлю, яка була в минулому дитячим садком, розташовану за адресою: м. Алчевськ, вул. Гагаріна, 33 загальною площею 1356 м2 за Алчевською територіальною громадою; виселити Християнську церков “Відродження” з напівзруйнованої будівлі, яка була в минулому дитячим садком, розташовану за адресою: м. Алчевськ, вул. Гагаріна, 33.
За результатами розгляду вказаної справи місцевим судом прийнято рішення від 18.01.2006р, яким зокрема визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі дитячого садку, яка розташована за адресою: м. Алчевськ, в. Гагаріна, 33, від 24.07.2000 р., укладений між Управлінням економіки та ринкових відносин Алчевської міської ради та Християнською церквою «Відродження».
За результатами перегляду вказаного рішення в апеляційному порядку Луганським апеляційним господарським судом прийнято постанову від 22.03.2006р., копію якої додано позивачем до справи, згідно якої рішення місцевого суду змінено. Резолютивна частина постанови не містить положень про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В обґрунтування заявлених вимог позивач (за заявою від 02.06.2006р. №112) вказує, що його збитки пов’язані з розглядом судового спору у справі №15/18пд на протязі 12 місяців. При цьому не наведено нормативне обґрунтування вимог за вказаними доводами та не додано певних доказів, що обґрунтовували б вимоги про стягнення шкоди. В позовній заяві позивач посилається на ст. 224 Господарського кодексу України та ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Також слід зазначити, що відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначені правові наслідки порушення зобов’язання.
Враховуючи підстави позову, наведені позивачем в заяві від 02.06.2006р. №112 позивач не довів порушення відповідачем господарського зобов’язання, внаслідок якого позивачу були завдані збитки.
Відповідно до п.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, майновою шкодою є шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи. Така майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Розгляд іншої справи в суді не приймається судом як обставини, якими позивачу завдано шкоду.
Позивачем не наведено належний обґрунтований розрахунок завданої шкоди.
Позивачем не додано належних доказів завдання відповідачем шкоди згідно заявлених позивачем підстав –витрат пов’язаних з розглядом іншої судової справи.
Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди - відповідача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина відповідача - заподіювача шкоди.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.
Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування шкоди, є об’єктивна сторона, яку утворюють: наявність шкоди (збитків) у майновій сфері кредитора; протиправні дії відповідача; причинний зв’язок між протиправними діями відповідача та шкодою.
При цьому, важливим елементом об’єктивної сторони правопорушення є причинний зв’язок між шкодою та протиправними діями відповідача. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода (збитки) –наслідком протиправної дії.
Позивач не довів всіх складових правопорушення.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди,
Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Позивачем не доведено: наявність шкоди; протиправність діяння (з огляду на визначення підставами позову здійснення витрат при розгляді справи в суді); наявність причиннонаслідкового зв’язку між шкодою та протиправним діянням; вина того хто завдав шкоду.
Так, позовна вимога про стягнення з відповідача немайнової шкоди в оціненій позивачем сумі не підлягає задоволенню виходячи з положень ст. ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України за недоведеністю належними певними засобами доказування.
Таким чином, вимоги позивача є необґрунтованими та у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у складі: 3419 грн. 00 коп. державного мита, а також 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати у складі: 3419 грн. 00 коп. державного мита, а також 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення підписано 07.06.2006р.
Суддя (головуючий) Суддя Суддя | Є.Ю. Пономаренко Т.М. Мінська Б.В. Яресько |