СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2021 р. м. Харків Справа № 922/3149/18

Колегія суддів у складі : головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Верифікаційні проекти" арбітражного керуючого Шонія Маки В`ячеславівни (вх.№ 2082Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.06.2021 постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Бринцевим О.В. у справі № 922/3149/18

за заявою ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "Верифікаційні проекти"

про банкрутство,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2021 у справі №922/3149/18 в задоволенні заяви про визнання недійсним договору та витребування майна відмовлено повністю.

Приймаючи вказану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність умов Договору №3 про внесення змін до договору іпотеки від 13.02.2009 нормам статей 1, 33, 35-39 Закону України "Про іпотеку", а також статті 1 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», що у відповідності до статей 203 та 215 ЦК України означає наявність підстав для визнання його недійсним. Однак, у зв`язку з тим, що ліквідатором пропущений строк позовної давності для подачі заяви з вимогами про визнання Договору №3 недійсним, судом застосовано наслідки спливу позовної давності.

Приватне акціонерне товариство "Верифікаційні проекти" в особі ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Шонія Маки В`ячеславівни з вказаною ухвалою суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.06.2021 у справі №922/3149/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги кредитора щодо:

1. Визнання недійсним Договору про внесення змін № 3 до Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П. від 13.04.2016, зареєстрованого в реєстрі за № 557, яким внесені зміни до Договору іпотеки від 13.02.2009, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженко Ж.О. 13.02.2009, зареєстрованого в реєстрі за №88.

2. Скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Трофименко Є.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 31027220 від 19.08.2016.

3. Витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілленніум Холл" (ЄДРПОУ 43260606) нежитлову будівлю літ. "А1-4" загальною площею 1707,4 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 4 на користь ПрАТ "Верифікаційні проекти" (код ЄДРПОУ 31645922).

4. Визнання за ПрАТ "Верифікаційні проекти" (код ЄДРПОУ 31645922) право власності на нежитлову будівлю літ "А1-4" загальною площею 1707,4 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 4.

Апеляційна скарга обґрунтована непогодженням ліквідатора із висновками суду про наявність підстав для застосування позовної давності, оскільки причини пропуску такого строку, на думку ліквідатора, є поважними.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.07.2021 року для розгляду апеляційної скарги (вх. №2082 Х/2) сформовано колегію у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Верифікаційні проекти" арбітражного керуючого Шонія Маки В`ячеславівни на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.06.2021 у справі № 922/3149/18, призначено розгляд справи на 14.09.2021.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 28.09.2021 до 10:00 год.

28.09.2021 від арбітражного керуючого Шонії М.В. надійшла заява про проведення судового засідання 28.09.2021 о 10:00 за її відсутністю, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі, також ліквідатор зазначила, що апеляційну скаргу підтримує, просить її задовольнити.

В судовому засіданні 28.09.2021 присутні представники сторін висловили свої позиції по справі, представник ініціюючого кредитора ОСОБА_1 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, зазначив про наявність підстав для задоволення заяви про визнання недійсним договору, витребування майна та визнання за банкрутом права власності на нерухоме майно. Представники ТОВ «Мілленніум Холл» проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили суд ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.06.2021, якою відмовлено в заяві про визнання недійсним договору, витребування майна та визнання за банкрутом права власності на нерухоме майно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Інші учасники справи про банкрутство в судове засідання не з`явились, крім ліквідатора, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що явка сторін обов`язковою судом не визнавалась та враховуючи належне повідомлення учасників даної справи, а також достатність матеріалів справи для об`єктивного, повного та всебічного розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги без участі інших кредиторів та ліквідатора.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.12.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Верифікаційні проекти», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника.

Постановою Господарського суду Харківської області від 12.06.2019 у справі №922/3149/18 визнано ПрАТ "Верифікаційні проекти" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Бондаренка В.А.

21.06.2019 ліквідатор Бондаренко В.А. звернувся до Господарського суду Харківської області в межах даної справи про банкрутство з заявою про:

- визнання недійсним розділ 4 договору іпотеки від 13.02.2009, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженко Ж.О. 13.02.2009, зареєстрованого в реєстрі №88, зміни до якого внесені відповідно до п.2 договору про внесення змін №3 до Іпотечного договору посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П. 13.04.2016, зареєстрованого в реєстрі за №557.

- витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 нежитлову будівлю літ. "А1-4" загальною площею 1707,4 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 4 .

- визнання за ПрАТ "Верифікаційні проекти" (код ЄДРПОУ 31645922) право власності на нежитлову будівлю літ "А1-4" загальною площею 1707,4 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 4 .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.06.2019 прийнято до розгляду заяву ліквідатора про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності. Залучено ОСОБА_2 , ТОВ "Антьє", приватного нотаріуса ХМНО Харківської області Погрібну Т.П., приватного нотаріуса ХМНО Харківської області Трофименко Є.В. та приватного нотаріуса ДРНО Харківської області Задоріну В.В. до участі у справі в якості учасників у справі про банкрутство - осіб, які беруть участь у провадженні у справі, в межах розгляду заяви ліквідатора про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності (вх. № 15195 від 21.06.2019).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.08.2020 у справі №922/3149/18 відсторонено арбітражного керуючого Бондаренка В.А. від виконання повноважень ліквідатора ПрАТ "Верифікаційні проекти" та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Шонію М.В.

26.01.2021 ліквідатор Шонія М.В. звернулась до Господарського суду Харківської області з уточненою заявою про визнання недійсним договору, в якій просить:

- визнати недійсним Договір про внесення змін № 3 до Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П. від 13.04.2016, зареєстрованого в реєстрі за № 557, яким внесені зміни до Договору іпотеки від 13.02.2009, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженко Ж.О. 13.02.2009, зареєстрованого в реєстрі за №88.

- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Трофименко Є.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 31027220 від 19.08.2016.

- витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілленніум Холл" (ЄДРПОУ 43260606) нежитлову будівлю літ. "А1-4" загальною площею 1707,4 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 4 на користь ПрАТ "Верифікаційні проекти" (код ЄДРПОУ 31645922).

- визнати за ПрАТ "Верифікаційні проекти" (код ЄДРПОУ 31645922) право власності на нежитлову будівлю літ "А1-4" загальною площею 1707,4 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 4.

Вказана заява обґрунтована ліквідатором тим, що договір №3 про внесення до іпотечного договору від 13.02.2009 не відповідає вимогам Закону України «Про іпотеку», ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, запис в Державному реєстрі речових прав про визнання за ТОВ «Антьє» право власності на спірну будівлю (1707,4 кв.м.) є незаконним, адже він вчинений з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Також ліквідатор зазначає, що положення статей 330, 388 ЦК України дозволяють витребувати у останнього набувача нерухоме майно (1707,4 кв.м) в разі визнання недійсними першого договору, за яким перейшло право власності та визнати право власності.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2021 у справі №922/3149/18 прийнято до розгляду уточнену заяву ліквідатора від 25.01.2021 (вхідний №397 від 26.01.2021) про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

14.06.2021 ТОВ «Мілленніум Холл» звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про застосування позовної давності, в якій зазначено, що датою вчинення оскаржуваного правочину є 13.04.2016, ліквідатор звернувся до суду з заявою 21.06.2019, тобто з пропуском трирічного терміну передбаченого ст. 257 ЦК України, тому у задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсним правочину (від 21.06.2019, з урахуванням уточнень від 26.01.2019) має бути відмовлено.

Як зазначалось, 15.06.2021 Господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу, якою відмовлено в задоволенні заяви про визнання недійсним договору та витребування майна за спливом позовної давності.

Перевіряючи відповідність оскаржуваної ухвали нормам матеріального та процесуального права, а також обставинам справи та доказам на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її скасування, виходячи з наступного.

12.02.2009 між ПрАТ «Верифікаційні проекти» (покупець) та ТОВ «АТН-інвест» (продавець) укладено договір №Б12/02-3 купівлі-продажу цінних паперів, за яким продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити цінні папери: простий вексель серії АА 0240684, простий вексель серії АА серії 0242087, номінальною вартістю 6800000,00 грн, договірною вартістю 6800000,00 грн.

13.02.2009 між ПрАТ «Верифікаційні проекти» (іпотекодавець)та ТОВ «Антьє» (іпотекодержатель) укладено Договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Сульженко Ж.О., реєстрований в реєстрі за №88.

Згідно п. 1.1. договору іпотеки, договір забезпечує зобов`язання за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б12/02-3 від 12.02.2009 та будь-якими додатковими угодами до нього, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, згідно з умовами якого іпотекодавець зобов`язаний сплатити іпотекодержателю договірну вартість цінних паперів у розмірі 6800000,00 грн у строк до 12.02.2010.

У п. 1.2. договору іпотеки сторони визначили, що предметом іпотеки за цим договором, зокрема, є нежитлова будівля літ «А1-4», загальною площею 1707,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська буд. 4, та належить іпотекодавцю на підставі, свідоцтва про право власності виданого 11.02.2002 Виконавчім комітетом Харківської міської ради на підставі розпорядження Харківського міського голови від 11.01.2002 за № 53, право власності зареєстровано Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» та записано в реєстрову книгу за №3839 від 15.01.2002.

Згідно п. 1.6. Договору іпотеки, у відповідності з витягом з реєстру речових прав власності на нерухоме майно, виданим КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 13.02.2009 року за номером 21868389, предмет іпотеки, зазначений у підпункті 1.2.1 Договору має вартість 18 942 273,00 грн.

13.04.2016 між ТОВ «АНТЬЄ» та ПрАТ «Верифікаційні проекти» укладено договір про внесення змін №3, в якому сторони домовились про таке:

1. Пункт 1.1. Іпотечного договору викласти в наступній редакції: «Договір забезпечує виконання Іпотекодавцем свого зобов`язання за договором новації б/н від 14.07.2015, згідно якого ПрАТ «Верифікаційні проекти» повинно повернути ТОВ «Антьє» 6464000,00 грн до 14 липня 2018 року.

У пункті 2. договору про внесення змін №3 сторони домовились викласти розділ 4 Іпотечного договору від 13.02.2009 в новій редакції:

« 4.1. Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на вибір Іпотекодержателя в такий спосіб:

- за рішенням суду;

- на підставі виконавчого напису нотаріусу

- шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

4.2. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань за договором позики, а саме:

- порушення Іпотекодавцем зобов`язань, передбачених умовами договору позики;

- порушення Іпотекодавцем зобов`язань, за даним договором;

- порушення кримінальної справи відносно іпотекодавця;

- встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в договорі позики або в цьому договорі;

- пред`явлення третіми особами вимог стосовно предмету іпотеки та/або порушення позичальником умов договорів, укладених з метою забезпечення зобов`язань за договором позики;

- передача іпотекодавцем предмету іпотеки іншій особі без письмової згоди іпотекодержателя, в т.ч. власність, оренду, лізинг;

- настання страхового випадку, передбаченого договором страхування майна, або договором особистого страхування;

- в інших випадках, передбачених діючим законодавством України, цим Договором та договором позики».

19.08.2016 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трофименко Є.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №31027220 та здійснено реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ «А1-4», загальною площею 1707,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська буд. 4 за ТОВ «Антьє».

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №66351177 від 22.08.2016 (а.с. 65 т.14) підставами для такої реєстрації зазначено:

- договір іпотеки від 13.02.2009, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженоко Ж.О. за реєстр. №88;

- договір про внесення змін №2 до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В. 25.06.2015 за реєстр. №2430;

- договір про внесення змін №3 до Іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П. 13.04.2016 за реєстр. №557;

- вимога з відміткою про отримання іпотекодавцем, серія та номер 13/07-01 від 13.07.2016 (видавник ТОВ «Антьє»).

Реєстрація права власності 19.08.2016 за ТОВ «Антьє» нежитлової будівлі літ «А1-4», загальною площею 1707,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська буд. 4 вчинена в порядку позасудового врегулювання, передбаченого ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» та розділу 4 п.4.5 договору іпотеки від 13.02.2009 в редакції договору №3 про внесення змін до іпотечного договору, згідно якого сторони передбачили:

«У разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може прийняти рішення про прийняття предмету іпотеки у свою власність, про що письмово повідомляє іпотекодавця. В зазначеному повідомленні мають міститися: підстави звернення стягнення на предмет іпотеки, ціна за якою предмет іпотеки переходить у право власності іпотекодержателя, суть та розмір вимог за основним договором та вимог щодо відшкодування витрат передбачених цим договором, які припиняються в результаті переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки.

Зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.».

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2020 у Департаменту державної реєстрації Харківської міської ради витребувано реєстраційну справу на нежитлову будівлю літ «А1-4», загальною площею 1707,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська буд. 4 .

04.12.2020 до Господарського суду Харківської області надійшли копії реєстраційної справи №892143463101 на нежитлову будівлю літ «А1-4», загальною площею 1707,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська буд. 4 .

Згідно матеріалів реєстраційної справи колегією суддів встановлено наступні обставини.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на 22.08.2016, (а.с. 19-26 т. 17), засновником (учасником), кінцевим беніфеціарним власником юридичної особи - ТОВ «Антьє» був ОСОБА_2 .

22.08.2016 ОСОБА_2 звернувся до керівних органів ТОВ «Антьє» з нотаріально посвідченою заявою про вихід із складу засновників ТОВ «Антьє», в якій також просить виплатити на його користь вартість частини майна ,пропорційну його частці у статутному капіталі товариства, яка складає 99,9 %, що складає 2280100,72 грн.

Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Антьє» №10 від 22.08.2016, прийнято рішення про виключення зі складу товариства ОСОБА_2 та виплату йому його частки у майні товариства у вигляді нежитлової будівлі літ «А1-4», загальною площею 1707,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська буд. 4 .

22.08.2016 згідно акту оцінки вартості та приймання-передачі нерухомого майна, що передається ОСОБА_2 . Товариством з обмеженою відповідальністю «Антьє» в якості виплати його вартості його частини майна, що пропорційна його внеску у Статутному капіталі товариства, ОСОБА_2 прийняв у власність нежитлову будівлю літ «А1-4», загальною площею 1707,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська буд. 4 .

25.08.2016 приватним нотаріусом Задоріною В.В. Дергачівського районного нотаріального округу за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ «А1-4», загальною площею 1707,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська буд. 4 .

01.10.2019 зареєстрована юридична особа ТОВ «Мілленніум Холл», до складу учасників увійшли ОСОБА_3 та ОСОБА_2

02.10.2019 згідно акту приймання-передачі внеску до статутного капіталу ТОВ «Мілленніум Холл», товариство прийняло від ОСОБА_2 внесок у вигляді нежитлової будівлі літ «А1-4», загальною площею 1707,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська буд. 4 , оціночна вартість переданого майна узгоджена між учасниками товариства та складає 3600000,00 грн.

08.10.2019 за ТОВ «Міленум Холл» зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ «А1-4», загальною площею 1707,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська буд. 4 за індексним номером 49062168.

В апеляційній скарзі ліквідатор не погоджується з доводами суду першої інстанції щодо неможливості застосування до спірних правовідносин положень Кодексу України з процедур банкрутства та вважає, що питання визнання недійсним спірного договору повинно розглядатись із застосуванням зазначеного кодексу.

Однак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності застосування під час розгляду заяви ліквідатора про визнання недійсним договору (від 21.06.2019, в редакції уточнень від 26.01.2021) положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», виходячи з наступного.

У цій справі спірний договір №3 про внесення змін до Іпотечного договору від 13.02.2009 укладено сторонами 13.04.2016, а заяву ліквідатором про визнання недійсним зазначеного договору подано до суду в 21.06.2019, тобто у період дії Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», умови та підстави визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника в якому було врегульовано статтею 20 цього Закону.

У постанові судової палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 висловлено таку правову позицію:

« 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Застосування у часі приписів статті 42 КУзПБ як такої, що містить норми матеріального права, пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ не визначає правил дії в часі цієї норми та не встановлює темпоральних критеріїв її застосування. Так само не визначає таких правил наведений пункт Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ щодо положень статті 20 Закону про банкрутство, чинного до 21.10.2019.

При застосуванні статті 42 КУзПБ слід керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі, суть якого полягає в тому, що новий закон регулює правовідносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Тобто до події, факту застосовується закон, під час дії якого вони настали або мали місце.

Ураховуючи зазначене, судова палата КГС ВС з метою єдності та сталості судової практики щодо застосування статті 42 КУзПБ дійшла висновку про те, що норми цієї статті з урахуванням приписів пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, який стосується процесуальних норм КУзПБ, застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після вступу в дію КУзПБ, а темпоральним критерієм її застосування є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Передбачений статтею 42 КУзПБ трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство. Такий строк з огляду на вступ в дію КУзПБ 21.10.2019 може повноцінно діяти лише у разі відкриття відповідного провадження після 21.10.2022.

На підтвердження такого розуміння застосування статті 42 КУзПБ свідчить також усталений в судовій практиці підхід щодо застосування норм закону під час визнання правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Тобто підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину, тоді як підстави визнання правочинів боржника недійсними, що містяться в статті 42 КУзПБ, не є повністю тотожними (ідентичними) з підставами, що містилися в статті 20 Закону про банкрутство, чинного до 21.10.2019.

Тому приписи статті 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019 - підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону про банкрутство».

Оскільки провадження у справі про банкрутство ТОВ "Верифікаційні проекти" та вчинення спірного правочину від 13.04.2016 мали місце (провадження було порушено, а правочин вчинено боржником) до введення в дію КУзПБ, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта стосовно наявності підстав для поширення на спірні правовідносини у цій справі положень статті 42 КУзПБ є помилковими.

Крім того, у справі № 904/7905/16 Верховний Суд зауважив, що «Укладення договору боржника поза межами "підозрілого періоду" (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.

КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

З урахуванням наведеного судова палата КГС ВС дотримується висновку, що укладення договору боржника поза межами "підозрілого періоду", визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом за умови доведеності відповідних обставин заявником.

У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника».

З урахуванням наведених висновків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно абзацу З статті 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції станом на час вчинення правочину) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України). Тобто, іпотека - це різновид такого виду забезпечення зобов`язання як застава.

Основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою (ст. 1 Закону про іпотеку).

Згідно з ст.1, ч.1 ст.5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки є об`єкти нерухомого майна та об`єкти, які прирівнюються до таких цим законом.

Як зазначалось, договором №3 про внесення змін до іпотечного договору від 13.02.2009, пункту 1.1 іпотечного договору викладено в наступній редакції:

«Договір забезпечує виконання іпотекодавцем свого зобов`язання за договором новації б/н від 14.07.2015 року, згідно якого Приватне акціонерне товариство «Верифікаційні проекти» повинно повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Антьє» 6462000,00 грн до 14.07.2018 року».

Відповідно до ст. 604 ЦК України, зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Тобто цим пунктом сторони змінили основне зобов`язання, яке забезпечене іпотекою за договором від 13.02.2009, на договір новації від 14.07.2015.

Колегія суддів зазначає, що вказане положення договору №3 про внесення змін до Іпотечного договору від 13.02.2009 не відповідає загальним правочинам про правочин, передбаченим главою 16 розділу ІV Цивільного кодексу України, загальним вимогам про договір, передбаченим розділом ІІ книги п`ятої «Зобов`язальне право» Цивільного кодексу України та Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до приписів частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, є договори.

Згідно ч. 1 cт. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, приписами ст. 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами вчиняються у письмовій формі.

Згідно з ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд має установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення, а тому для з`ясування наявності чи відсутності таких обставин, суд повинен дослідити оспорюваний договір та надати йому правову оцінку.

В матеріалах справи відсутній текстовий примірник договору новації б/н від 14.07.2015, укладений між сторонами, з якого можливо б було з`ясувати його умови щодо суті зобов`язання, підстав зміни зобов`язання, строку дії договору, обов`язків сторін тощо.

Згідно із частинами 1-4 статті 202 Цивільного кодексу України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В даному випадку, зазначення сторонами в договорі іпотеки про зміну основного зобов`язання суперечить суті інституту іпотеки, адже, іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Тому, основне зобов`язання, яке забезпечується іпотекою повинно бути виражено в окремому договорі, який буде відповідати вимогам Цивільного кодексу України.

До того ж, як вбачається з п.1.2. Договору іпотеки предметом іпотеки за цим договором є нежитлова будівля.

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Наведений закон не застосовується при регулюванні відносин із заставою нерухомого майна, адже такі питання врегульовані Законом України «Про іпотеку», тому п. 4.1 договору №3 про внесення змін до іпотечного договору від 13.02.2009 також не відповідає приписам Закону України «Про іпотеку», адже тільки цим законом (ЗУ «Про іпотеку») вирішено підстави та порядок позасудового звернення стягнення на такий предмет іпотеки, як нежитлова будівля.

Тобто, передбачаючи у п. 4.1 договору №3 про внесення змін до іпотечного договору від 13.02.2009, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись на вибір іпотекодержателя одним із способів, зокрема, шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», сторонами порушено приписи Цивільного кодексу України та Закону України «Про іпотеку».

До того ж, у пункті 4.2. Договору про внесення змін № 3, сторони визначили випадки звернення стягнення на предмет іпотеки, що здійснюється незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань за договором позики, а саме: порушення Іпотекодавцем зобов`язань, передбачених умовами договору позики; порушення Іпотекодавцем зобов`язань, за даним Договором; порушення кримінальної справи відносно Іпотекодавця; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в договорі позики або в цьому договорі; пред`явлення третіми особами вимог стосовно Предмету іпотеки та/або порушення Позичальником умов договорів, укладених з метою забезпечення зобов`язань за договором позики; передача Іпотекодавцем Предмету іпотеки іншій особі без письмової згоди Іпотекодержателя, в т.ч. власність, оренду, лізинг; настання страхового випадку, передбаченого Договором страхування майна, або Договором особистого страхування; в інших випадках, передбачених діючим законодавством України, цим Договором та договором позики.

Наведені умови абзацу першого пункту 4.2. Іпотечного договору в редакції Договору №3 суперечать нормам статей 1, 33 Закону України «Про іпотеку», оскільки цими умовами договору передбачено, що іпотекою забезпечуються зобов`язання за договором позики, однак між сторонами не було укладено договору позики, який би забезпечувався спірним договором іпотеки. До того ж, між сторонами перестало існувати основне зобов`язання (договір купівлі-продажу цінних паперів), що було забезпечене іпотекою в розумінні статті 1 Закону України «Про іпотеку». Основним зобов`язанням згідно пункту 1.1. Іпотечного договору в редакції Договору №3 є договір новації від 14.07.2015 №б/н, проте колегією суддів встановлено недійсність даної умови договору. Крім того, згідно з названими нормами закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виключно у разі невиконання або неналежного виконання боржником «основного зобов`язання», а не будь-якого іншого. Тому зазначені умови Договору №3 є незаконними.

До того ж, умови пункту 4.5 Іпотечного договору в редакції Договору №3 також суперечать нормам статті 37 Закону України «Про іпотеку».

Умовами названого пункту договору передбачено, що у разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може прийняти рішення про прийняття предмету іпотеки у свою власність, про що письмово повідомляє іпотекодавця. В зазначеному повідомленні мають міститися: підстави звернення стягнення на предмет іпотеки ,ціна за якою предмет іпотеки переходить у справо власності іпотекодержателя, суть та розмір вимог за основним зобов`язанням та вимог щодо відшкодування витрат передбачених цим договором, які припиняються в результаті переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Отже, оцінка суб`єктом оціночної діяльності предмета іпотеки при переході права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку є обов`язковою умовою набуття права власності на предмет іпотеки за ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, п.4.5 Договору іпотеки не відповідає вимогам законодавства щодо обов`язкової оцінки спірного нерухомого майна, передбаченої ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

До того ж, пунктом 4.6 Іпотечного договору в редакції Договору №3 сторони передбачили «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу або відступлення предмету іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі». Цим пунктом, зокрема унормовано, що у разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель має право від свого імені продати або відступити предмет іпотеки будь-якій іншій особі шляхом укладення з нею відповідного договору. Продаж або відступлення предмету іпотеки здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Тобто, наведеною нормою визначено вичерпний перелік способів задоволення вимог іпотекодержателя, які сторони можуть встановити у своєму договорі (набуття Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, набуття Іпотекодержателем права продати предмет іпотеки). Тому, такий спосіб, що визначений умовами пункту п. 4.6 Договору №3 («відступлення предмету Іпотеки Іпотекодержателем будь-якій іншій особі»), не передбачено нормою статті 36 Закону України «Про іпотеку», що є підставою вважати його недійсним.

Тож, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав вважати Договір №3 про внесення змін до Іпотечного договору від 13.02.2009 таким, що суперечить нормам статей 1, 33, 35-39 Закону України "Про іпотеку", а також статті 1 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», що у відповідності до статей 203 та 215 ЦК України означає наявність підстав для визнання його недійсним.

Що ж до інших вимог заяви ліквідатора (від 21.06.2019 з урахуванням уточнень від 26.01.2021) колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось, 19.08.2016 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трофименко Є.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №31027220 та здійснено реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ «А1-4», загальною площею 1707,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська буд. 4 за ТОВ «Антьє».

Колегія суддів зазначає, що виходячи із того, що під час даного апеляційного провадження встановлені підстави для визнання недійсним Договору №3 до іпотечного договору від 13.02.2009, на підставі якого приватним нотаріусом був вчинено запис про право власності спірної нежитлової будівлі за ТОВ «Антьє», вимога про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно №31027220 від 19.08.2016 є похідною, а тому підлягає задоволенню.

Однак, звертаючись із уточненою заявою від 26.01.2021, ліквідатором наведені самостійні доводи щодо наявності підстав для скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно №31027220 від 19.08.2016.

Так, серед документів, наданих приватному нотаріусу для вчинення також реєстрації, надано вимогу іпотекодержателя з відміткою про отримання іпотекодавцем, серія та номер 13/07-01 від 13.07.2016 (видавник ТОВ «Антьє») (а.с. 62 т. 5).

Разом з тим, документ (вимога) від 13.07.2016, який надано приватному нотаріусу не відображає саме вимогу іпотекодержателя - ТОВ «Антьє» виконати Приватним акціонерним товариством «Верифікаційні проекти» зобов`язання, що забезпечене Договором іпотеки від 13.02.2009, в редакції договором про внесення змін №3, з огляду на таке.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 13.07.2016 щодо ТОВ «Верифікаційні проекти» (а.с. 11-17 т. 17), Бутенко В.В., який є підписантом документу (вимоги) від 13.07.2016 від ТОВ «Антьє», з 12.03.2016 був керівником, підписантом та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Верифікаційні проекти».

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Антьє» (а.с. 18-26 т. 17), єдиним засновником ТОВ «Антьє» є ОСОБА_2 , директором ТОВ «Антьє» був ОСОБА_4 з 22.12.2015, доказів погодження з боку ОСОБА_4 таких дій ОСОБА_2 матеріали справи не містять, до того ж, відсутні повноваження на вчинення таких дій з боку ОСОБА_2 , як засновника (учасника) ТОВ «Антьє», згідно Закону України «Про господарські товариства», в редакції станом на 13.07.2016, а також умов Статуту.

До того ж, як вбачається із тексту повідомлення (вимоги) від 13.07.2016, даний документ містить вимогу щодо виконання зобов`язання за договором купівлі-продажу цінних паперів від 12.02.2009 №Б12/02-3 в розмірі 6800000,00 грн, тоді як встановлено, що 13.04.2016 сторони уклали договір №3 про внесення змін до іпотечного договору від 13.02.2009, пункт 1.1 якого виклали в наступній редакції:

«Договір забезпечує виконання іпотекодавцем свого зобов`язання за договором новації б/н від 14.07.2015 року, згідно якого Приватне акціонерне товариство «Верифікаційні проекти» повинно повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Антьє» 6462000,00 грн до 14.07.2018 року».

Тобто, станом на 13.07.2016 основного зобов`язання за договором купівлі-продажу цінних паперів від 12.02.2009 вже не існувало, воно замінено договором новації від 14.07.2015, а вимогу щодо виконання зобов`язань за договором новації ні матеріали реєстраційної справи ні матеріали судової справи не містять.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Тому, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трофименко Є.В. реєстрацію 19.08.2016 права власності на нежитлову будівлю літ «А1-4», загальною площею 1707,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська буд. 4 за ТОВ «Антьє» здійснено з порушенням Закону України «Про порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Що ж до вимоги про витребування майна у ТОВ «Мілленніум Холл».

За статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово- правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України. У такому випадку чинне законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договором права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 10/Б-5022/1383/2012.

Як зазначалось, ліквідатор просить витребувати майно (нежитлову будівлю) у ТОВ «Мілленніум Холл», на користь боржника - ПрАТ «Верифікаційні проекти» на підставі того, що правочин, за яким майно перейшло до ТОВ «Антьє», є недійсним.

Відповідно до приписів частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. А встановлення недійсності правочину, укладеного за результатами недійсного аукціону, може серед іншого бути підставою для витребування майна його власником (чи особою, яка має майнові права майбутнього власника) у набувача такого майна відповідно до частини першої статті 388 ЦК України.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 5019/592/12.

Враховуючи що під час даного апеляційного провадження судом встановлено наявність підстав для визнання недійсним Договору №3 до іпотечного договору від 13.02.2009 та рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно №31027220 від 19.08.2016 на підставі якого приватним нотаріусом був вчинено запис про право власності спірної нежитлової будівлі за ТОВ «Антьє» (першим набувачем), колегія суддів вважає, що вимога про витребування спірного майна у ТОВ «Мілленніум Холл» є законною, та такою, що підтверджена матеріалами справи.

За цих же обставин, вимога про визнання за банкрутом права власності на спірне нерухоме майно, також підлягає задоволенню, оскільки ст. 392 ЦК України передбачено право особи, яка вважає себе власником майна, пред`явити позов про визнання права власності до осіб, які не визнають, заперечують або оспорюють це право власності та не перебувають із власником у договірних або інших зобов`язальних правовідносинах. Така вимога також є похідною від вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Разом з тим, як зазначалось, 14.06.2021 ТОВ «Мілленніум Холл» звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про застосування позовної давності до заяви ліквідатора.

Досліджуючи підстави застосування судом першої інстанції наслідків спливу строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною 1 статті 261 ЦК України, унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Отже, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Отже, відмовити у позові у зв`язку з пропуском строку позовної давності можна лише за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасно подати позов, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Для цілей застосування частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції; частина перша статті 48 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Отже, для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Наведений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 по справі №183/1617/16.

На підставі наведеного, та враховуючи, що вимоги заяви про визнання недійсним договору та про скасування рішення державного реєстратора звернуті не до ТОВ «Мілленніум Холл», заява про застосування позовної давності до наведених вимог ліквідатора не може бути заявлена, та в її задоволенні має бути відмовлено.

Що ж до вимоги про витребування майна та застосування до неї наслідків спливу позовної давності, колегія суддів зазначає, що підставою витребування майна у ТОВ «Мілленніум Холл», як встановлено колегією суддів, є недійсність Договору №3 про внесення змін до Іпотечного договору від 13.02.2009, яка (недійсність) встановлена судом під час даного апеляційного провадження, тому строк, у межах якого ТОВ «Мілленніум Холл» може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права щодо спірної будівлі розпочинається саме із моменту визнання недійсним договору.

Крім того, ТОВ «Мілленнуім Холл» в будь-якому випадку не порушено строк давності за вимогою про витребування спірного майна, адже державна реєстрація цієї юридичної особи проведена 01.10.2019, а право власності на спірне майно за ТОВ «Мілленніум Холл» зареєстровано 08.10.2019.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

За таких обставин, заява ліквідатора (з урахуванням її уточнень від 26.01.2021) про визнання недійсним договору, скасування рішення державного реєстратора та витребування нерухомого майна банкрута у ТОВ «Мілленніум Холл» підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За положеннями ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи призвели до задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 15.06.2021 у даній справі, прийняття нового рішення про задоволення заяви ліквідатора (з урахуванням уточнень від 26.01.2021).

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ст. 275, ст. 277, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Верифікаційні проекти" арбітражного керуючого Шонія Маки В`ячеславівни задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.06.2021 у справі № 922/3149/18 скасувати. Прийняти нове рішення, яким уточнену заяву ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Верифікаційні проекти" арбітражного керуючого Шонія Маки В`ячеславівни (вх №397 від 26.01.2021) задовольнити.

3. Визнати недійсним Договір про внесення змін № 3 до Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П. від 13.04.2016, зареєстрованого в реєстрі за № 557, яким внесені зміни до Договору іпотеки від 13.02.2009, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженко Ж.О. 13.02.2009, зареєстрованого в реєстрі за №88.

4. Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Трофименко Є.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 31027220 від 19.08.2016.

5. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілленніум Холл" (ЄДРПОУ 43260606) нежитлову будівлю літ. "А1-4" загальною площею 1707,4 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 4 на користь ПрАТ "Верифікаційні проекти" (код ЄДРПОУ 31645922).

6. Визнати за ПрАТ "Верифікаційні проекти" (код ЄДРПОУ 31645922) право власності на нежитлову будівлю літ "А1-4" загальною площею 1707,4 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 4.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу.

Повний текст постанови складено 05.10.2021

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель