Справа № 2-1282/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

21 жовтня  2010 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі

         головуючого судді Дрішлюка А.І.,

         при секретарі судового засідання Алманової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-експлуатаційної контори Дочірнє підприємство товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів” про визнання дій неправомірними та витребування необґрунтовано  отриманих грошових коштів, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2010 р. до Малиновського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 із позовом до Житлово-експлуатаційної контори Дочірнє підприємство товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів”  про визнання дій неправомірними та витребування необґрунтовано отриманих коштів. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 пояснила тим, що їй відмовлено у видачі довідки про склад сім’ї та прописку на підставі непогашеного боргу по сплаті житлово-комунальних послуг. Позивачка вважає такі дії неправомірними, оскільки нею було сплачено заборгованість за комунальні послуги у розмірі 333,17 грн., 1234,78 грн. та 81 грн., але вказана заборгованість виникла до 2005 року, а отже, поза межами позовної давності. Таким чином, позивачка просить суд стягнути на її користь сплачену суму заборгованості у розмірі 1648,95 грн. та визнати дії  відповідача щодо відмови у видачі довідки неправомірними.

Представник Житлово-експлуатаційної контори Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів” 24.09.2009 року  надав суду заперечення на позов, висловивши свою процесуальну позицію та зазначивши, що виконання рішення здійснювалось Державною виконавчою службою, а не ЖЕК ДП ТОВ „ОЗКВ”.

З урахуванням обставин, що змінились за час провадження у справі, зокрема того, що під час розгляду справи позивачка отримала довідку ф-1. Позивачка надала суду уточнену позовну заяву про відшкодування моральної шкоди, якою просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 4000 грн. за безпідставні та принизливі вимоги відповідача  щодо заборгованості. Крім того, 16.02.2010 року до Малиновського районного суду м. Одеси  позивачкою ОСОБА_1 була подана уточнена позовна заява, в якій ОСОБА_1 просить суд визнати дії ЖЕК „ДП ТОВ „Одеський завод керамічних виробів” неправомірними, зобов’язати ЖЕК „ДП ТОВ „Одеський завод керамічних виробів” здійснити перерахунок заборгованості, та скасувати її, а також стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію моральної шкоди у розмірі 4000 грн. (а.с. 61).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Сторони знаходяться в зобов’язальних відносинах, які регламентуються Законом України „Про житлово-комунальні послуги” (ст.19) та відповідними підзаконним нормативними актами, які регламентують надання окремих видів комунальних послуг.  

Відповідно до ст. 21 Закону України „ Про житлово-комунальні послуги” відповідач зобов’язаний розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості. Оскільки відповідачем свого часу не виконувались окремі ремонтні роботи, то позивачка за свій рахунок та за згодою відповідача провела такі роботи, після чого між сторонами виник спір щодо порядку зарахування грошових коштів в рахунок погашення боргу за житлово-комунальні послуги.

Як вбачається з довідки про стан заборгованості по комунальним послугам станом на 1.02.2010 року сума заборгованості станом на 01.01.2005 року складає 3 666 грн. 40 коп. (а.с. 62-64).  Одночасно як вбачається з рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01.07.05 по справі № 2-5313/05 (головуючий - суддя Савинська І.О.) заборгованість за період з 1.09.2002 року по 01.01.2005 року, що була стягнута судом з відповідачів склала 2 356 грн. 64 коп. (а.с. 28) .

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судом при розгляді позову вважається встановленим сума заборгованості (2356 грн. 64 коп.) та період за який вона виникла (1.09.2002 року по 01.01.2005 р.).

При цьому як вбачається з копії постанови начальника відділу В.К. Барвенко ( а.с. 29) , та прийнятої на її підставі постанови головного державного виконавця Ю.А. Главацького (а.с.30) , залишкова заборгованість по рішенню Малиновського районного суду м. Одеси від № 2-5313/05 склала 333, 17 коп. (а.с. 29,31) , а сторони не оспорювали факт її погашення.          

Відповідно до рішення Малиновського районного суду м. Одеси від  23 жовтня 2008 року по справі № 2-70/08 (головуючий суддя Дрішлюк А.І.)  заборгованість, що була стягнута з відповідачів за період з 01.01.2005 року по 1.10.2008 року склала 1234 грн. 78 коп. (а.с. 31, 90-93).

 Таким чином, судом при розгляді позову вважається встановленим сума заборгованості (1234 грн. 78 коп.) та період за який вона виникла (1.01.2005 року по 01.01.2008 р.).

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі,  копій з матеріалів виконавчого провадження (а.с. 29-40) , провадження щодо примусового виконання рішення по справі № 2-70/08 було завершено в зв’язку з повною виплатою боргу (а.с. 33) .

За встановлених  обставин надані відповідачем розрахунки заборгованості (а.с. 41-43, 62-65, 77)  не відповідають математично та логічно встановленим судом фактам на підставі інших рішень суду та матеріалів виконавчого провадження. Так,   в довідці (а.с. 77)  вказано про існування заборгованості в сумі 3 824 грн. 66 коп., проте математична різниця між нарахованою платою та сплаченим позивачкою (без врахування примусового стягнення, нарахувань держмита складає 11 318 грн. 23 коп. – 10 330 грн. 90 коп. = 987 грн. 33 коп. При цьому судом навіть не враховувались роботи виконані позивачкою, що підлягали зарахуванню.  Така ситуація порушує загальні засади цивільного законодавства України (ст. 3 ЦК України), зокрема розумність, добросовісність та справедливість. Згідно зі ст. 20 ЦК України особа здійснює своє право на захист на свій розсуд. Відповідно за заявою споживача-позивача стороною відповідача повинно було бути здійснено перерахунок заборгованості, який би не тільки враховував власні дані та дані передані правопопередником відповідача, але й враховував рішення суду, що набрали законної сили та їх виконання, а також документи, що підтверджують правові підстави для обліку заборгованості.                    

Таким чином позов в частині визнання дій неправомірним та зобов’язання здійснити перерахунок підлягають задоволенню. В зв’язку з наведеним суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в скасуванні заборгованості, оскільки після проведення перерахунку, який повинен відповідати всім встановленим обставинам та проведеним оплатам, буде відсутній предмет спору.      

Відмовляючи в задоволенні позові в частині відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, в ідповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що сторони знаходяться в договірних відносинах щодо надання комунальних послуг, в яких виник спір про  порядок нарахування заборгованості. В цьому випадку ЦК України та Закон України „Про житлово-комунальні послуги” не передбачають стягнення компенсації завданої моральної шкоди за невиконання чи не неналежне виконання умов договору про надання відповідних послуг.  

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 3, 16, 20, 23 ЦК України, Закону України „ Про житлово-комунальні послуги”, ст.ст. 15, 31, 88, 213-215 ЦПК України, СУД –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Житлово-експлуатаційної контори Дочірнє підприємство товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів” про визнання дій неправомірними та витребування необґрунтовано  отриманих грошових коштів, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати дії Житлово-експлуатаційної контори Дочірнє підприємство товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів” в частині непроведення перерахунку заборгованості позивачці - неправомірним.

Зобов’язати  Житлово-експлуатаційну контору дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів” здійснити перерахунок заборгованості  ОСОБА_1 за весь період  з врахуванням фактично сплачених грошових коштів.

В частині скасування заборгованості – відмовити.

В частині стягнення моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                 А.І.  ДРІШЛЮК