Справа №:755/16443/21

Провадження №: 2-з/755/326/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" жовтня 2021 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єфремов Вадим Валерійович, про забезпечення позову до пред`явлення позову,

В С Т А Н О В И В:

29.09.2021 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем.

01.10.2021 року в порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Коваленко І.В.

Дана заява про забезпечення позову подана до пред`явлення позову.

Заява мотивована тим, що Слов`янським відділом державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харікв) відкрито виконавче провадження № 66821031. Зазначена постанова винесена на виконання оспорюваного виконавчого напису, вчиненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет».

Заявник вважає, що виконавчий напис приватного нотаріуса Остапенка Є.М., на підставі якого відкрито виконавче провадження, вчинено приватним нотаріусом з порушенням законодавства України. Примусове виконання зазначеного виконавчого напису до ухвалення рішення по суті спору порушує права позивача, а невжиття таких заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходів забезпечення позову.

Згідно із частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускаються як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 153 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленим цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Вирішуючи питання про визначення територіальної підсудності даної заяви та позову, який має намір подати заявник, суд дійшов таких висновків.

Згідно із частиною другою статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Враховуючи, що відповідачем у даній справі вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (адреса місцезнаходження: вул.Стельмаха Михайла, буд.9А, оф.204, м.Ірпінь, Київська область, 08200), що територіально відноситься до Київської області, місто Ірпінь, то за загальним правилом підсудності даний позов територіально підсудний до Ірпінського міського суду Київської області .

Відповідно до частини дванадцятої статті 28 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Зі змісту заяви про забезпечення вбачається, що підсудність даної заяви та позову, який має намір подати заявник ОСОБА_1 , не може бути визначена Дніпровському районному суду міста Києва, оскільки місцезнаходження Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (Донецька область, м. Слов`янськ, вул.Поштова, буд.44), знаходиться в межах територіальної підсудності Слов`янського міськрайонного суду Донецької області (Донецька обл., м. Слов`янськ, вул.Добровольського, 2).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Згідно із частиною другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

З аналізу даної норми закону вбачається, що місцем виконання виконавчого напису нотаріуса є місце вчинення виконавчих дій, а не місцезнаходження державного/приватного виконавця чи місце відкриття виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19.

Зі змісту заяви та доданих до неї документів встановлено, що позивач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що на підставі розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року №2710/38-14, належить до юрисдикції Селидівського міського суду Донецької області.

Як зазначає в своїй заяві заявник ОСОБА_1 , з офіційного сайт боржників йому стало відомо, що на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. Слов`янським відділом державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) відкрито виконавче провадження №66821031 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості.

Даних про місцезнаходження майна позивача в Дніпровському районі міста Києва матеріали справи не містять.

Таким чином, визначаючи підсудність даного позову за правилами статті 28 ЦПК України, не посилаючись при цьому на конкретний її частину, заявник не надав належних доказів на підтвердження того, що розгляд заяви про забезпечення позову відноситься до територіальної юрисдикції Дніпровського районного суду міста Києва.

Оскільки процесуальним законом прямо не передбачено, яке процесуальне рішення має прийняти суд у даному випадку, то суд, застосовує аналогію процесуального закону, що регулює подібні процесуальні питання.

Згідно з частиною першою статті 31 ЦПК суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції іншого суду.

Відповідно до частини третьої статті 31 ЦПК передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Враховуючи викладене вище, суд виходить з того, що статтею 32 ЦПК України передбачено можливість передачі на розгляду іншому суду (за підсудністю) цивільної справи, але процесуальний закон не передбачає передачі заяви про забезпечення позову на розгляд іншому суду, в тому числі і за підсудністю. Таким чином, відсутні підстави для застосування положень статті 32 ЦПК України для вчинення подальших процесуальних дій з розгляду даної заяви.

Суд також враховує, що вказана заява є заявою, яка розглядається невідкладно, а тому її передача на розгляд до іншого суду в порядку статті 32 ЦПК суперечила б самій меті даного звернення, оскільки, враховуючи приписи статті 32 ЦПК України, така процедура є достатньо тривалою у часі з урахуванням строку на оскарження.

Отже, виходячи з аналогії процесуального закону і слідуючи самій меті інституту застосування заходів забезпечення позову, суд ухвалює рішення про повернення даної заяви заявнику без розгляду, виходячи з того, що подана заява не відповідає вимогам статті 151 ЦПК України, та подана з порушенням правил про підсудність згідно статей 27, 28 ЦПК України.

Керуючись статтми152, 153 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про забезпечення позову до пред`явлення позову - повернути заявнику без розгляду як таку, що не підсудна даному суду.

Роз`яснити заявникові право на звернення з заявою про забезпечення позову до суду відповідно до правил про територіальну підсудність позову, який забезпечується.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме: Дніпровський районний суд міста Києва.

Суддя І.В.Коваленко