Справа № 2-5433/10

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2010 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

            головуючого судді Дрішлюка А.І.,

            при секретарі судового засідання Алманової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету рибного господарства України про зміну формулювання підстав звільнення  -  

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся  ОСОБА_1 із позовом до Державного комітету рибного господарства України про поновлення на роботі та виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1  зазначив, що був звільнений у відповідності до ст. 41 КЗпП України під час перебування у стані тимчасової непрацездатності, та зазначив, що підставами для звільнення за одноразове грубе порушення трудового законодавства пов’язаного із порушенням фінансової дисципліни став неправомірний висновок  Державного комітету рибного господарства України щодо нецільового використання бюджетних коштів. У відповідності до вищезазначеного позивач просив поновити його на посаді начальника Західно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства та стягнути з Державного комітету рибного господарства України заробітну плату за час вимушеного прогулу. 09.07.2010 р. позивачем було подано уточнені позовні вимоги, якими він просив суд зобов’язати Державний комітет рибного господарства України змінити формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за її відсутності суду не надавав. Суд, у зв’язку з неявкою відповідача та неповідомлення про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 169 ЦПК України, зі згоди представника позивача, ухвалює заочне рішення по справі, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

    Дослідивши матеріали справи, наявні у справі докази, вислухавши пояснення сторін, суд вважає можливим задовольнити позов ОСОБА_1 з наступних підстав.

    Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 13 квітня 2010 року перебував на посаді начальника Західно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства.

    08.04.2010 року було складено акт за №1/04 перевірки фінансово-господарської діяльності Західно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства за період 2008-2009 років.  В зазначеному акті  викладено висновки контрольно-ревізійної перевірки діяльності вищезгаданого управління, якими встановлено факт неефективного використання державних коштів у значному обсязі.

    З врахуванням висновків контрольно-ревізійної служби, зазначених у акті перевірки за №1/04 від 08.04.2010 р. Державним комітетом рибного господарства України  було підготовлено та затверджено наказ №120-к від 13.04.2010 року, яким ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади згідно з п.1 ст. 41 КЗпП України з 13.04.2010 р.

    Позивачем надано докази перебування у стані тимчасової непрацездатності під час звільнення, а саме листок непрацездатності серії АВВ №803176, яким підтверджувалось знаходження позивача на амбулаторному лікуванні у Поліклініці №16 м. Одеси в зв’язку із загальним захворюванням в період з 12.04.2010 р. до 17.04.2010 р.

Відповідно до ст. 41 КЗпП України розірвання договору у випадках, передбачених цією статтею, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40. У відповідності до ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з  ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації  підприємства,  установи, організації.

    Оскільки позивач під час його звільнення перебував у стані тимчасової непрацездатності,  суд вважає п.1 наказу №120-к від 13.04.2010 року таким, що не відповідає вимогам законодавства України. Відповідна думка підтверджується п.17 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», яким зазначається: правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової  непрацездатності,  а  також  у  період  перебування  у відпустці  стосуються як передбачених статтями  40,  41(1)  КЗпП,  так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства проводиться з  ініціативи  власника  або  уповноваженого ним органу. При цьому маються  на  увазі  щорічні,  а також інші відпустки, що надаються працівникам  як  із  збереженням,  так і без збереження заробітку.

        Розірвання трудового   договору  з  ініціативи  власника  або уповноваженого ним органу не може бути визнано обгрунтованим, якщо в  день  звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених    законом    випадках)    про     його     тимчасову непрацездатність.

    Оскільки волевиявлення Державного комітету рибного господарства України у відношенні звільнення позивача були фактично здійснені наказом №120-к від 13.04.2010 року, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 відносно зміни формулювання підстав звільнення на звільнення за власним бажанням у відповідності до ст. КЗпП України. Статтею 38 КЗпП України передбачено, що працівник   має   право  у  визначений  ним  строк  розірвати трудовий  договір  за   власним   бажанням,   якщо   власник   або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю,  умови колективного  чи  трудового  договору. Намір позивача звільнити займану посаду начальника Західно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства судом підтверджено в судовому засіданні. Таким чином, з урахуванням фактичного волевиявлення сторін щодо припинення трудових правовідносин, суд вважає можливим  зобов’язати Державний комітет рибного господарства України змінити формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 в наказі № 120-к від 13.04.2010 р. Державного комітету рибного господарства України з п. 1 ст.41 КЗпП України  на ст. 38 КЗпП України  (за власним бажанням) з 13.04.2010 р.  

Згідно зі ст. 217 ЦПК України суд,  який  ухвалив  рішення,  може визначити порядок його виконання,  вжити заходів  для  забезпечення  його  виконання,  про  що  зазначає  в рішенні.

    Керуючись  п.17 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст. 38, 40-41 КЗпП України, ст.ст. 1,3, 10, 60, 61, 130, 208, 209, 212-215, 224-225 ЦПК України, СУД –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного комітету рибного господарства України про зміну формулювання підстав звільнення   – задовольнити.    

            Зобов’язати Державний комітет рибного господарства України змінити формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 в наказі № 120-к від 13.04.2010 р. Державного комітету рибного господарства України з п. 1 ст.41 КЗпП України  на ст. 38 КЗпП України  (за власним бажанням) з 13.04.2010 р.  

      Визначити порядок виконання рішення суду відповідного до якого, це рішення у разі набрання ним законної сили є підставою для внесення змін Державним комітетом рибного господарства України до наказу № 120-к (п.1) від 13.04.2010 р. та зміни підстави для звільнення ОСОБА_1 з п. 1 ст.41 КЗпП України  на ст. 38 КЗпП України з 13.04.2010 р.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                   А.І. ДРІШЛЮК