Справа № 1-588                                                        

                                                                                                           2010 рік    

В И Р О К

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    30 вересня 2010  року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

    головуючого - судді                           Осіпової Л.О.,

    при секретарі                              Сухіні Н.В., Мельник І.В.,

    з участю прокурора                 Попова А.О., Коваль А.А., Власова І.В.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рахів Закарпатської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого

17 травня 1995 року вироком Рахівського районного суду Закарпатської області за ст. 17, ч. 3 ст. 81; ч. 3 ст. 81; ч. 2 ст. 81 КК України в редакції 1960 року до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 46-1 КК України в редакції 1960 року з відстрочкою виконання вироку на 2 роки,

08 лютого 1996 року вироком Рахівського районного суду Закарпатської області за ч. 3 ст. 140; ст. 43 КК України в редакції 1960 року до 3 років 6 місяців позбавлення волі,

07 жовтня 1998 року вироком Рахівського районного суду Закарпатської області за ч. 3 ст. 81, ст. ст. 44, 43 КК України в редакції 1960 року до 1 року 3 місяців позбавлення волі,

05 березня 2002 року вироком Рахівського районного суду Закарпатської області за ч. 4 ст. 296 КК України до 3 років позбавлення волі,

21 квітня 2005 року вироком Рахівського районного суду Закарпатської області за ч. 2 ст. 190; ст. 353 КК України до штрафу в розмірі 1000 грн.,

02 лютого 2010 року вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 4 ст. 296 КК України до 5 років позбавлення волі,

13 липня 2010 року вироком Вишгородського районного суду Київської області за ч. 3 ст. 185; ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в :

26 червня 2009 року приблизно о 13 год. підсудний ОСОБА_1 знаходячись на пр. Перемоги, 11 в м. Києві, підійшов до неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яким представився працівником Служби Безпеки України, та під вигаданим приводом звернувся до них з проханням подивитися, чи не схована під мостом злочинцями зброя. Після того, як неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на прохання підсудного виконали вказані дії та вилізли з-під мосту,  підсудний ОСОБА_1 підняв футболку, у яку був одягнутий, жестом вказав на газовий балончик, який був закріплений у нього на поясі, та демонструючи таким чином можливість застосування газового балончика, висловив вимогу передачі йому всіх цінностей.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, реально сприймаючи погрозу негайного застосування до них насильства, передали останньому своє майно, а саме мобільний телефон «Нокіа 5300» з сім картою оператора мобільного зв’язку «Київстар», на рахунку якої знаходились грошові кошти в розмірі 20 грн., та гроші в сумі 35 грн. 50 коп.

Таким чином підсудний ОСОБА_1 відкрито з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілих, відкрито викрав майно належне гр. ОСОБА_4, а саме: мобільний телефон  «Нокіа 5300» вартістю 1100 грн. з сім картою оператора мобільного зв’язку «Київстар» вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходилось 20 грн., всього майно загальною вартістю 1166 грн., а також майно, належне гр. ОСОБА_5, а саме грошові кошти в розмірі 14 грн. 50 коп.

З викраденим майном підсудний ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядились на власний розсуд.

В судовому засіданні   підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вищезазначеного злочину визнав частково та суду показав, що 26 червня 2009 року він проходив біля ресторану «Макдональдс», де побачив двох хлопців віком біля 13 років. Він, підсудний, підійшов до них, став з ними розмовляти. Одному із хлопців він повідомив місце, де начебто має лежати пістолет, та попросив перевірити це. Хлопець виконав його прохання та повідомив, що пістолету не має. У другого хлопця він попросив телефон, щоб зателефонувати. Хлопець передав йому свій мобільний телефон. Також він, підсудний, сказав хлопцям передати йому гроші. Хлопці віддали йому наявні у них грошові кошти. Забравши у хлопців майно, він, підсудний, щоб встигнути втекти з місця вчинення злочину, сказав їм роздягнутися,.

При цьому підсудний ОСОБА_1 наполягав на тому, що не погрожував хлопцям застосуванням до них газового балончика.

Крім часткового визнання підсудним ОСОБА_1 своєї вини, його  вина у вчиненні вищезазначеного злочину підтверджується показаннями потерпілих, свідка, іншими доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що  26 червня 2009 року було пограбовано її неповнолітнього сина ОСОБА_2, 1996р. народження. Зі слів сина їй відомо, що біля  ресторану «Макдональдс» до нього та його товариша підійшов підсудний, представився їм працівником СБ України, повідомив, що йому необхідна допомога у затриманні злочинця та провів їх в перехід, заставив роздягнутися, забрав їх речі, а саме: мобільний телефон та гроші. Коли вона після вказаних подій зустрілася із сином, останній був наляканий, повідомив, що підсудний демонстрував газовий балончик. Її син розцінював дії підсудного як погрозу застосування балончика, боявся, що підсудний його застосує. В результаті вказаних дій у її сина було викрадено грошові кошти в розмірі 14 грн. 50 коп.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що її неповнолітній син ОСОБА_3 у червні 2009 року був пограбований. Зі слів сина їй відомо, що він зі своїм товаришем вийшли з ресторану «Макдональдс», де до них підійшов підсудний, показав їм посвідчення працівника СБ України, сказав, що у нього випав пістолет, попросив допомогти його дістати. Коли хлопчики відійшли з підсудним, він сказав їм діставати все, що у них є. Діти дістали телефон та гроші, які у них забрав підсудний. При цьому підсудний також наказав хлопчикам роздягнутися, продемонстрував їм газовий балончик, її син злякався вказаних дій підсудного.

З показань потерпілого ОСОБА_2, даних ним в ході досудового слідства та оголошених в судовому засіданні (а.с. 38-39), вбачається, що 26 червня 2009 року приблизно о 13 год. він разом зі своїм товаришем на ім’я ОСОБА_3 вийшли з ресторану «Макдональдс», розташованого по пр. Перемоги, 11 в м. Києві.  В цей час до них підійшов чоловік, який представився працівником Служби Безпеки України, пред’явивши при цьому посвідчення з фотознімком особи у військовій формі. Вказаний чоловік розповів, що неподалік злочинці підкинули пістолет, який він не може самостійно дістати, просив допомогти йому в цьому. Він, потерпілий, та його товариш погодилися та пройшли з чоловіком під міст, де він, ОСОБА_2, поліз у вказане чоловіком місце. Коли він повернувся, чоловік підняв свою футболку, в яку був одягнутий, відкрив чохол, в якому знаходився предмет, схожий на газовий балончик паралізуючої дії та сказав йому, потерпілому, і його товаришу дістати все, що є у них в кишенях та віддати йому. Він, потерпілий, злякався та віддав чоловіку 14 грн. 50 коп., які були у нього в кишені та які надала йому мати. Чоловік сказав, щоб він, потерпілий, та його товариш, зняли з себе одяг, що вони і зробили. За вказівкою чоловіка він відніс одяг до того місця, де шукав пістолет, а коли повернувся злочинця вже не було.

З показань потерпілого ОСОБА_3, даних ним в ході досудового слідства та оголошених в судовому засіданні (а.с. 49-50), вбачається, що 26 червня 2009 року приблизно о 13 год. він разом зі своїм товаришем на ім’я ОСОБА_2 вийшли з ресторану «Макдональдс», розташованого по пр. Перемоги, 11 в м. Києві.  В цей час до них підійшов чоловік, який представився працівником Служби Безпеки України. Вказаний чоловік розповів, що неподалік злочинці підкинули пістолет, який він не може самостійно дістати, попросив допомогти йому в цьому. Він, потерпілий, та його товариш погодилися та пройшли з чоловіком під міст, де ОСОБА_2 поліз у вказане чоловіком місце. Коли ОСОБА_2 повернувся, чоловік підняв свою футболку, в яку був одягнутий, відкрив чохол, в якому знаходився предмет, схожий на газовий балончик паралізуючої дії та сказав йому, потерпілому, і його товаришу дістати все, що є у них в кишенях та віддати йому. Він, потерпілий, злякався та віддав чоловіку 21 грн. та мобільний телефон «Нокіа 5300». Чоловік сказав, щоб він, потерпілий та його товариш, зняли з себе одяг, що вони і зробили. За вказівкою чоловіка ОСОБА_2 відніс одяг до того місця, де шукав пістолет, після чого незнайомець зник з місця події.

З показань свідка ОСОБА_6, оперуповноваженого ОПВ КР ГУ МВС України в м. Києві, даних ним в ході досудового слідства та оголошених в судовому засіданні (а.с.57-58), вбачається, що 26 червня 2009 року ним разом з оперуповноваженим Поліщуком В. під час проведення оперативно-розшукових заходів на ринку «Оболонь» біля станції Київського метрополітену «Героїв Дніпра» був затриманий гр. ОСОБА_1, який намагався збути мобільний телефон «Нокіа 5300». В подальшому було встановлено, що вказаний телефон ОСОБА_1 26 червня 2009 року відкрито викрав у ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

З протоколу виявлення, огляду та вилучення від 26 червня 2009 року (а.с. 20) вбачається, що у гр. ОСОБА_6 було виявлено та вилучено мобільний телефон «Нокіа 5300» імеі НОМЕР_1, який було вилучено у гр. ОСОБА_1 на ринку «Оболонь»

З протоколу виявлення, огляду та вилучення від 26 червня 2009 року (а.с. 21) вбачається, що у підсудного ОСОБА_1 було виявлено та вилучено посвідчення козака на ім’я ОСОБА_1 в обкладинці з надписом Служба Безпеки України, чохол з газовим балончиком «Терен», гроші в сумі 35 грн. 50 коп.  

З протоколів пред’явлення фотознімків для впізнання від 14.08.2009р. (а.с. 59-60, 61-62) вбачається, що потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 впізнали на фотознімку серед інших осіб підсудного ОСОБА_1 як особу, яка з погрозою застосування газового балончика забрала у них майно.

Таким чином в судовому засіданні було встановлено, що підсудний ОСОБА_1 підійшов до неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3,  під вигаданим приводом запропонував їм відійти в безлюдне місце, де висловив вимогу передачі наявного у них майна, продемонструвавши при цьому наявний у нього газовий балончик та жестом вказавши на можливість його застосування, після чого заволодів майном ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Вказані дії підсудного свідчать про його намір застосування насильства негайно, тобто про наявність в діях підсудного погрози застосування насильства, спрямованого на заволодіння майном потерпілих у момент його застосування, та про наявність в діях підсудного відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілих.

Оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд знаходить повністю доведеною вину підсудного ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного злочину.

Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України є правильною, оскільки він з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілих, відкрито викрав чуже майно.

Призначаючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки ним скоєного, тяжкість наслідків, які настали від його дій, всі дані, що характеризують його особу, те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.

Обставинами, які обтяжують покарання, суд визнає рецидив злочину, а також те, що злочин підсудний ОСОБА_1 вчинив відносно малолітніх.

З урахуванням зазначених обставин, конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне обрати підсудному ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

Суд вважає, що саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення підсудного ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 13 липня 2010 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185; ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі.

Оскільки вищезазначений злочин ОСОБА_1 вчинено до постановлення вироку Вишгородським районним судом Київської області від 13 липня 2010 року, суд при призначенні покарання підсудному застосовує вимоги ч. 4 ст. 70 КК України.

При цьому в строк відбування покарання ОСОБА_1 суд відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України вважає за необхідне зарахувати покарання, частково відбуте ним за попереднім вироком, а саме з 27 жовтня 2009 року по 30 вересня 2010 року.

Речові докази по справі:

мобільний телефон «Нокіа 5300», грошові кошти (а.с. 27) суд вважає за необхідне повернути потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

газовий балончик «Терен» (а.с. 32) суд вважає за необхідне знищити,

шкіряну обкладинку з надписом «Служба Безпеки України», посвідчення на ім’я ОСОБА_1 ( а.с. 32) суд вважає за необхідне повернути ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і призначити йому  покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання, призначеного за вироком Вишгородського районного суду Київської області від 13 липня 2010 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185; ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі, остаточно визначити ОСОБА_1  до відбування покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.    

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з 30 вересня 2010 року.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання частково відбуте ним покарання за вироком Вишгородського районного суду Київської області від 13 липня 2010 року з 27 жовтня 2009 року по 30 вересня 2010 року.

Запобіжний захід до набрання вироком чинності засудженому ОСОБА_1 змінити з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Речові докази по справі:

мобільний телефон «Нокіа 5300», грошові кошти (а.с. 27) - повернути потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

газовий балончик «Терен» (а.с. 32) - знищити,

шкіряну обкладинку з надписом «Служба Безпеки України», посвідчення на ім’я ОСОБА_1 ( а.с. 32) - повернути ОСОБА_1

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 15 днів з моменту проголошення, а засудженим ОСОБА_1 - в той же строк з моменту вручення  йому  копії вироку.

           Суддя