Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 вересня  2010 року                                                                                                      м. Ужгород

    Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатсько області

                                                          в складі : головуючого – судді Джуги С.Д.

суддів : Кеміня М.П., Панька В.Ф.

                                                         при  секретарі : Майор Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1  рішення Ужгородського міськрайонного суду  Закарпатської області   від 08 грудня  2008 року по  справі за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4  про вселення в квартиру та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2  про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням -

                                  в с т а н о в и л а :

У грудні  2001 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог: виконком Ужгородської міської ради про вселення в комунальну квартиру , посилаючись на те, що з 01.01.1999 року він був  прописаний та проживав  в АДРЕСА_1 , де також були прописані і проживали його дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4 Після розірвання 23.08.2001 року шлюбу,  його колишня дружина стала створювати йому неможливі умови для проживання, вселила без його згоди свого співмешканця – ОСОБА_5 та виселила його з квартири, позбавивши його як наймача права користування даною квартирою. Просив вселити його в дану квартиру та зобов»язати відповідачів не чинити йому перешкоди в користуванні даною квартирою.

У лютому 2002року ОСОБА_3 звернулася в суд із зустрічним  позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким , що втратив право користування даним житловим приміщенням  на підставі ст..ст 71,72 ЖК України , посилаючись на те, що з  листопада 2000 року ОСОБА_2 не проживає в зазначеному приміщенні.

Рішенням Ужгородського міського суду від 21 червня 2002 року в позові ОСОБА_2 про вселення відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено, визнано ОСОБА_2 таким, що ввтратив право на користування даним приміщенням.

Ухалою апеляційного суду Закарпатської області від 14 травня 2008року  дане рішення суду скасоване , справу направлено на новий судовий розгляд.

В ході судового розгляду справи, за письмовою заявою  позивачки  ОСОБА_7, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 05.12.2008р.закрито провадження за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про втрату права користування вказаним житловим приміщенням в зв»язку з відмовою позивача від позову.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду  від 08.12.2008 року  позов ОСОБА_2 задоволено, вселено його в зазначену квартиру  та зобов»язано ВГРІФО Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області поновити його на реєстраційному обліку  в даній квартирі.

У поданій апеляційній скарзі  ОСОБА_1, як особа , яка не брала участі у справі   просить скасувати рішення , а справу направити на новий судовий розгляд . Посилається на те, що судом порушено норми матеріального і процесуального права. Зокрема, вказано на те, що він,  згідно  нотаріально посвідченого  за реєстром №2937 договору купівлі – продажу від 17.10.2007року, є власником зазначеної квартири. Вселяючи в належну йому на праві власності квартиру сторонню особу – позивача ОСОБА_2 та не залучивши його до участі в справі, суд порушив його право власності на квартиру та вирішив питання про його права і обов»язки.  

 Представник апелянта ОСОБА_8 , діючий згідно довіреності, в судовому засіданні подану апеляцію підтримав, просить її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання повторно не з»явилися, про місце, час розгляду справи належним чином повідомлені. На підставі ч.2 ст. 305 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.  

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення  представника апелянта , дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області дійшла висновку, що апеляційна  скарга підлягає частковому  задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є таким, коли суд на основі повно і всебічно з»ясованих обставин , на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і  заперечень, підтверджених належними і допустимими доказами,   виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин  відповідно до ст. 8 ЦПК ,  правильно  витлумачивши  ці норми .

 Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає,  підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Задовольняючи позов  ОСОБА_2  суд першої інстанції виходив з того, що  оскільки згідно довідки ТОВ «Дім» від 12.02. 2002 року  ОСОБА_2 був зареєстрований  разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1, а рішення Ужгородського міського суду від 21.06.2002року , яким ОСОБА_2 було знято з реєстрації за даною адресою, скасовано ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 14.05.2008р., він як член сім»ї наймача підлягає вселенню в дане приміщення.

Однак такий висновок не можна визнати обґрунтованим , оскільки  суд дійшов його без повного і  усебічного з»ясування дійсних обставин справи і належної оцінки доказів, чим порушив вимоги   ст. ст. 10,60,212,213 ЦПК України.

 Вселяючи ОСОБА_2 у вказану квартиру суд першої інстанції  не з»ясував правовий статус  квартири, чи змінився він з моменту пред»явлення позивачем позову, тобто з грудня 2001 року, чи дійсно відповідачі,  до яких пред»явлено позов,  створюють позивачу перешкоди у вселенні в квартиру.

З матеріалів справи вбачається, що позов ОСОБА_2 заявлено до двох відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третьою особою без самостійних вимог в даному позові зазначено виконком Ужгородської міської ради.  Однак,  ОСОБА_4 та представник виконкому участі у розгляді  справи  не брали , в матеріалах справи відсутні дані про їх повідомлення про час розгляду справи.  В рішенні суду про даних осіб не зазначено, а натомість судом покладено  обов»язки щодо поновлення на реєстраційному обліку у вказаній квартирі на особу - ВГІРФО Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області, яка судом не залучена до участі в даній справі і не брала участь у справі.

 В ході апеляційного розгляду встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , куди вселений  позивач і зобов»язано його поновити на реєстраційному обліку в даній квартирі,   на  праві власності, відповідно до договору купівлі – продажу від 17.10.2007року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу  за реєстром №2937 ,  належить  ОСОБА_1, якого суд першої інстанції до участі в справі не залучив, вирішивши про його право.Тобто,  на час розгляду справи  і прийняття рішення судом першої інстанції власником квартири був і на даний час є ОСОБА_1, а  ОСОБА_3 та  ОСОБА_4, до яких заявлено позов,  є неналежними відповідачами  по даній справі.

З врахуванням викладеного рішення суду першої інстанції, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову  ОСОБА_2 в заявленому позові з вищенаведених підстав.

Виходячи з вищезазначеного та керуючись вимогами  ст. ст.  10, 11, 60, 212, 307ч.1п.2,  309 , 313,  316,  317, 319 ЦПК України -,

р  і  ш  и  л  а :

 апеляційну скаргу ОСОБА_1  - задовольнити частково.

 Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08 грудня 2008 року – скасувати.

      В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про вселення в квартиру  -  відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів  з дня набрання ним законної сили .

Головуючий  :               Судді :