У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
в складі : головуючого – судді Джуги С.Д.
суддів : Панька В.Ф., Готри Т.Ю.
при секретарі : Добра М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Воловецького районного суду від 17 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат , понесених особою у зв»язку із вчиненням нею дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення ,-
в с т а н о в и л а :
В лютому 2010р. ОСОБА_3 звернувся в суд із зазначеним позовом до ОСОБА_2
Позов мотивовано тим , що в грудні 2009р. при зверненні в органи ДАІ для проходження державного технічного огляду на автомобіль ВАЗ -211010 СПГ, д/н НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності, йому стало відомо про наявність заборгованості зі сплати штрафних санкцій за порушення правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху за постановами №АО048396 та №АО030560 про накладення штрафу у розмірі відповідно 450грн. та 430грн.на відповідача ОСОБА_2, який мав повноваження на використання даного транспортного засобу . Він звернувся до відповідача з претензією про сплату даних штрафів , однак останній їх не сплатив , а тому він самостійно їх сплатив щоб своєчасно пройти техогляд та попередити настання невигідних для себе майнових наслідків. Просив на підставі п.2 ст 1158 та п.1ст.1160 ЦК України стягнути з відповідача 880грн. відшкодування фактично зроблених витрат.
Рішенням Воловецького районного суду від 17 травня 2010 року в задоволенні поданого позову відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу , в якій просив скасувати зазначене рішення та постановити нове , яким задоволити позов та стягнути судові витрати., посилаючись на те , що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_3 , діючий згідно довіреності , . підтримав апеляційну скаргу, просить її задоволити.
ОСОБА_2, його представник ОСОБА_4 заперечили подану апеляцію просять її відхилити та залишити рішення суду без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторони, яка бере участь у справі та дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія
суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області вважає , що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні факти , які сторонами не оспорюються.
Постановами в справах про адміністративні правопорушення АО №030560 від 11.04.2009р. та АО № 048396 від 25.05.2009р. відповідача ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху та накладено адміністративні стягнення у вигляді штрафу відповідно 430грн. та 450грн., допущені ним під час керування , на підставі довіреності , належним на праві власності позивачу автомобілем ВАЗ 211010 СПГ реєстраційний номер – НОМЕР_1. Дані суми штрафів сплачені позивачем .
Відповідно до ст. ст. 1158, 1160 ЦК України , якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків , особа має право без доручення вчинити дії спрямовані на їх попередження , усунення або зменшення; особа , яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення , має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат , якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії. Тобто, зі змісту положень даних статей вбачається, що підставами їх застосування є наявність певних умов: майновим інтересам іншої особи повинна загрожувати небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, дії повинні бути вчинені у майнових інтересах іншої особи, дані дії повинні бути необхідними та доцільними.
З матеріалів справи вбачається , що позивач , сплачуючи штраф, вчиняв дії для попередження негативних наслідків для себе ,а не в майнових інтересах відповідача, про це ним вказано безпосередньо в позовній заяві. Сплата штрафу за вчинене адміністративне правопорушення відповідачем не є необхідною і доцільною дією для відповідача, оскільки він, як особа , яка вчинила адміністративне правопорушення, повинен нести встановлену законом адміністративну відповідальність за вчинені правопорушення.
Вчинені позивачем дії, на які він посилається як на підставу заявлених вимог, не підпадають під правила глави 79 ЦК України, яка регулює правовідносини по вчиненню дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення.
За наведених обставин судом першої інстанції вірно зроблено висновок про відсутність правових підстав , передбачених ст. ст.1158,1160 ЦК України , для відшкодування відповідачем заявлених витрат.
З врахуванням наведеного доводи наведені в апеляційній скарзі судом не можуть бути взяті до уваги.
Рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін .
Виходячи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити .
Рішення Воловецького районного суду від 27 травня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .
Головуючий :
Судді