Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
в складі : головуючого – судді Джуги С.Д.
суддів : Кеміня М.П., Панька В.Ф.
при секретарі : Коновчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду від 04 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою ,-
в с т а н о в и л а :
У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Позовні вимоги мотивовано тим, що йому на підставі рішення Осійської сільської ради від 07.04.1977року була виділена земельна ділянка під будівництво житлового будинку площею 0,07 га., частину з якої захопила відповідачка та побудувала на ній сарай. Він неодноразово звертався до відповідачки з проханням не розпочинати будівельні роботи, а розпочаті негайно припинити , однак відповідачка не відреагувала . Фактично він використовує 25 м. земельної ділянки замість 32 м. Рішенням виконкому Осійської сільської ради від 30.03.1988року за №9 йому було довиділено ще 0,08га земельної ділянки , частину з якої також захопила відповідачка і почала використовувати її як під»їздну дорогу, чим порушено його право власності на земельні ділянки. Просив зобов»язати відповідачку усунути йому перешкоди в користуванні земельними ділянками шляхом знесення за кошти відповідачки незаконно побудованого нею сараю та шляхом припинення використовувати частини його земельної ділянки , як під»їздної дороги.
Рішенням Іршавського районного суду від 04 червня 2010р. в задоволенні позову відмовлено у зв»язку з пропущенням строку позовної давності .
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам, оскільки відповідачка неодноразово обіцяла йому знести сарай, в зв»язку з чим судом не враховано ч.1,ч.4 ст. 264 ЦК України про переривання перебігу позовної давності .
Представники апелянта ОСОБА_3, ОСОБА_4, діючі згідно довіреностей, в судовому засіданні подану апеляцію підтримали, просять її задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2, її представник ОСОБА_5, в судовому засіданні заперечили подану апеляцію, посилаються на безпідставність заявленого позову, так як відповідачка не захоплювала земельної ділянки позивача, апеляційну скаргу просять відхилити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ч.1 пункту 4 ст. 309 ЦК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є вирішення справи неповноважним судом.
В ході апеляційного розгляду справи встановлено, що дана справа розглянута і вирішена неповноважним судом, оскільки суддя Кавка І.І., який ухвалив 04.06.2010р. рішення по справі , Указом Президента України від 04.06.2010 року №666-2010 звільнений з посади судді Іршавського районного суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції констатував , що позивачу було відомо про захоплення його земельної ділянки відповідачкою ще у 1997 році, а в суд позивач звернувся тільки у 2009році , в зв»язку з чим позивачем пропущено строк позовної давності .
Про те до таких висновків суд дійшов з порушенням вимог матеріального та процесуального закону.
Зі змісту поданого позивачем позову, вбачається даний позов є негаторним. Позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким ,що триває в часі.
Судом першої інстанції неправильно застосовано до заявлених позивачем вимог позовну давність, оскільки така в даному випадку не застосовується.
При розгляді справи як в суді першої інстанції , так в суді апеляційної інстанції позивачка пояснила, що земельні ділянки від позивача вона не захоплювала, сарай побудували ще батьки , перебудову його вона не здійснювала, а дорогою, на яку позивач посилається у позові ,вона використовує тривалий час, оскільки вона не має іншого під»їзду до свого будинку.
Частиною 3 статті 10, ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.
Однак, позивачем відповідно до зазначених вимог закону, не подано доказів і не доведено, що відповідачка здійснила самовільне захоплення належної йому земельної ділянки, не доведено в якому саме місці та розмірах, а також, що побудувала на захопленій ділянці незаконно спірний та використовує захоплену земельну ділянку як під»їздну дорогу.
З матеріалів справи вбачається, що батькам відповідачки виконкомом Іршавської районної ради 26 березня 1959р. при наданні дозволу на будівництво житлового будинку надано дозвіл і на будівництво сараю.(а.с.22 -23). Рішенням виконкому Осійської сільської ради від 07.04.1984р.(а.с.19) також надано дозвіл на будівництво сараю.
З врахуванням наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову позивачу у поданому позові за його недоведеністю.
Керуючись вимогами ст. ст. 307, 309 , 313, 314 - 317, 319 ЦПК України -,
р і ш и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Іршавського районного суду від 04 червня 2010 року – скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення , яким в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов»язання ОСОБА_2 вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили .
Головуючий :
Судді :