У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

18 серпня 2010 року                                          м.Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача – Джуги С.Д.

суддів –  Кеміня М.П., Панька В.Ф.,

при секретарі: Коновчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 14 вересня  2009 року по справі за позовом ОСОБА_1  до управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості по допомозі по догляду за дитиною до трьох років ,  -

в с т а н о в и л а :

      У листопаді 2008  року ОСОБА_1.. звернулась до суду з позовом до  управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ужгородської міської ради та просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати їй заборгованої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов»язати  управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ужгородської міської ради виплатити  заборговану суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 6691, 51 грн.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 14 вересня 2009року позов задоволено частково. Визнано дії відповідача по не донарахуванню позивачці  суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.2007р.  неправомірними та зобов»язано відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1. недопплачену допомогу за дитиною до  досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.2007року по 01.09.2009рік, в решті заявлених вимог відмовлено.

Позивачем таке рішення не оскаржувалось.

Не погодившись з постановою, управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

 Справа на підставі ч.1 ст.304-1 ЦПК України розглянута за наявними у справі матеріалами та без виклику осіб, що беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  не підлягає  задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є матір’ю малолітньої дитини – ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9). Отримувала державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у сумах від 129,03 гривень у квітні 2007 року до 144,10 гривень – з грудня  2007 року  (а.с.5).

Згідно Конституції України, Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року N 2017-III, позивач наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.  

Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років.  

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.  

У відповідності до ст.ст. 13,14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною, має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення нею вказаного віку.

Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.14 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.  

Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб, то втрата чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновленням прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону. Згідно вимог ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня 2007 року – 434 грн., з 1 квітня 2007 року – 463 грн., з 1 жовтня 2007 року – 470 грн. Згідно вимог ст.58 Закону України «Про державний бюджет на 2008рік» даний розмір становить: з січня 2008року – 526 грн., з квітня 2008року – 538 грн., з липня 2008року – 540 грн., з жовтня 2008року – 557грн., а у 2009році прожитковий мінімум на одну особу встановлено  в розмірі 557грн. Отже, позивачка отримувала допомогу по догляду за дитиною у сумах, що є меншими від прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмова відповідача у виплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, передбаченому ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»  є неправомірною, і позивачу слід провести перерахунок та виплатити допомогу в розмірі, визначеному ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Крім того необхідно  зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Суд вірно  встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

 Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

Керуючись ст. ст. 3041, 307, 308, 314, 316, 315,317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а  :

      Апеляційну скаргу  управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради – відхилити.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду від 14 вересня  2009 року  залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: