Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатсько області
в складі : головуючого – судді Джуги С.Д.
суддів : Кеміня М.П., Панька В.Ф.
при секретарі : Коновчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 01 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на будинок з надвірними прибудовами та прилеглою земельною ділянкою, зобов»язання оформлення і реєстрації права власності ,-
в с т а н о в и л а :
У березні 2009 року позивач звернувся із зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 20.09.2007р. між ним та позичальником ОСОБА_2. був укладений договір позики, згідно якого з метою будівництва нового будинку в АДРЕСА_1 він передав , а відповідач отримав у борг 150 000 доларів США , які повинен був повернути до 01.01.2009р., а у випадку невиконання зобов»язань повністю або частково, згідно пункту 4 даного договору , позикодавець має право звернутися в суд для погашення повної суми заборгованості шляхом визнання права власності за ним на в майбутньому побудований будинок за вказаною адресою. Відповідач зобов»язання за договором не виконує. 26.12.2008 року ОСОБА_2. надав йому нотаріально посвідчену довіреність на розпорядження даним будинком, а 30.01.2010року нотаріально посвідченою заявою підтвердив факт, що будь – яких претензій, матеріального чи будь- якого іншого характеру не має і мати не буде та довіряє йому отримати кошти за відчудження вказаного будинку. Позивач просив визнати за ним право власності на будинок разом з надвірними спорудами та прилеглою земельною ділянкою, а також зобов»язати ТзОВ Мукачівське районне БТІ оформити та зареєструвати на його ім»я право власності на даний будинок.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 01.04.2010р. позов задоволено.
У поданій апеляційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»(надалі-Банк), просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі . Посилається на те, що судом порушено норми матеріального і процесуального права, дане рішення порушує права та законні інтереси Банку , як іпотекодержателя вищезазначеного нерухомого майна позичальника ОСОБА_2., яким дане нерухоме майно передано в іпотеку Банку згідно договору іпотеки від 29.11.2007року на забезпечення укладеного ОСОБА_2. кредитного договору з Банком.
Представник апелянта Бойко О.М., діюча згідно довіреності, в судовому засіданні подану апеляцію підтримала, просить її задовольнити.
Сторони по справі в судове засідання не з»явилися, про час, місце, розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України розглянута у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта , дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є таким, коли суд на основі повно і всебічно з»ясованих обставин , на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених належними і допустимими доказами, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК , правильно витлумачивши ці норми .
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_2. порушено зобов»язання за договором позики від 20 вересня 2007року щодо повного повернення боргу до 01.01.2010р.за даним договором. і позивач згідно п.4 вказаного договору позики має право звернутися до суду для погашення повної суми заборгованості шляхом визнання права власності на побудований в майбутньому будинок , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Однак такий висновок не можна визнати обґрунтованим , оскільки суд дійшов його без усебічного з»ясування дійсних обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, чим порушив вимоги ст. ст. 212,213 ЦПК України.
Апеляційним судом під час розгляду даної справи встановлено, що між відповідачем ОСОБА_2. та Банком 29.11.2007року укладено договір іпотеки, згідно якого відповідачем передано в іпотеку нерухоме майно: будинок разом із надвірними спорудами та прилеглою земельною ділянкою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в забезпечення виконання кредитного договору від 29.11.2007року укладеного між ОСОБА_2. та Банком. Тобто, майно, право власності на яке судом визнано за позивачем, на час ухвалення судом першої інстанції рішення, перебувало в іпотеці.
Суд першої інстанції, Банк , як іпотекодержателя нерухомого майна, до участі в справі не залучив, вирішив про його права і обов»язки, чим порушив його права та законні інтереси.
Як вбачається з договору іпотеки від 29.11.2007р.(а.с.44-52) зокрема пунктів 2.1.1., 2.1.3. іпотекодавець ОСОБА_2. гарантував, що предмет іпотеки не перебуває під будь-якими обтяженнями, до нього не будуть пред»явлені майнові позови, пов»язані з його вилученнм.
Договір позики від 20.09.2007року між ОСОБА_1. та ОСОБА_2., на який суд першої інстанції послався задовольняючи позов, не може бути підставою для набуття права власності на нерухоме майно, оскільки за змістом договору позики, визначеному ст. 1046 ЦК України, позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, а в разі порушення договору позичальником, застосовуються наслідки передбачені ст. 1050 ЦК України. Право власності на нерухоме майно набувається на підставах і в порядку встановленому ЦК України.
Відповідно до ч.6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель має пріоритет на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки з моменту державної реєстрації іпотеки.
З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання за ним згідно договору позики від 20.09.2007р. права власності на нерухоме майно , яке забезпечене іпотекою, є безпідставними і необґрунтованими, а тому не підлягають до задоволення.
З врахуванням викладеного рішення суду першої інстанції, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 в заявленому позові з вищенаведених підстав.
Вимоги апелянта про закриття провадження по даній справі, є необґрунтованими і в цій частині апеляція не підлягає до задоволення, оскільки провадження по справі може бути закрито лише з підстав встановлених ЦПК України, а таких підстав апелянтом не наведено і в суді не встановлено.
Виходячи з вищезазначеного та керуючись вимогами ст. ст. 212,213, 307ч.1п.2, 309 , 313, 316, 317, 319 ЦПК України -,
р і ш и л а :
апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити частково.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 01 квітня 2010 року – скасувати.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на будинок з надвірними прибудовами та прилеглою земельною ділянкою, зобов»язання оформлення і реєстрації права власності - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили .
Головуючий :
Судді :