УХВАЛА
іменем України
15 жовтня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Джуги С.Д. (головуючий), Готри Т.Ю., Панька В.Ф.
при секретарі: Коновчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду від 17 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виселення , -
в с т а н о в и л а :
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що згідно договору дарування від 04 травня 2004 р. вона є власником житлового будинку з надвірними спорудами та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1. В даному будинку проживають відповідачі, які відмовляються добровільно звільнити будинок, чинять їй перешкоди в користуванні вказаним будинком, а тому просила їх виселити із – за необхідності їй будинку для власного проживання.
Рішенням Іршавського районного суду від 17 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, а саме, зазначає , що суд невірно дійшов висновку , що відповідачі були членами сім»ї попереднього власника будинку ОСОБА_5., яка в даному будинку ніколи не проживала і не давала згоди на їх вселення , до 1997 року відповідачі проживали в АДРЕСА_2 , де відповідачці ОСОБА_3. на праві власності належить частина дворогосподарства.
В судове засідання апелянт ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2 не з»явилися повторно, про час розгляду справи належним чином повідомлені. Справа в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України розглянута у їх відсутності.
Відповідачі ОСОБА_3., ОСОБА_4. Т.І. в судовому засіданні заперечила подану апеляцію, просять її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення сторони, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 за договором дарування від 04.05.2004 р. набула право власності на житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 від своєї матері ОСОБА_5. Відповідачка ОСОБА_3., яка є також дочкою ОСОБА_5., вселилася з членами своєї см»ї в даний будинок матері в 1997 році., тобто ще до укладення договору дарування, і з цього часу разом з членами своєї сім»ї проживає в даному будинку.
Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім»ї власника, в тому числі і колишні , користуються житловим приміщенням нарівні з власником. Їхнє право користування житловим приміщенням урегульовано житловим законодавством згідно з яким , ніхто не може бути виселений із займаного приміщення інакше як з підстав і в порядку , передбачених законом (ч. 3 ст.9 ЖК України).
Підстави виселення членів сім»ї наймача передбачені ст. ст. 157,116 ЖК.
Позивачем ні в позовній заяві, ні в ході розгляду справи в суді першої інстанції не вказано з яких передбачених ЖК підстав відповідачі підлягають виселенню, чим саме відповідачі перешкоджають позивачу у користуванні будинком, а ст. 48 Закону України « Про власність», яка наведена позивачкою в позовній заяві і на підставі якої вона просила виселити відповідачів, втратила чинність з 20 червня 2007 року на підставі Закону України від 27 квітня 2007 року № 997 –У «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність , деяких законодавчих актів України в зв»язку з прийняттям ЦК України».
За наведених обставин суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у виселенні відповідачів з житлового будинку.
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, що у відповідності до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Іршавського районного суду від 17 червня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: