УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі : головуючого - судді Джуги С.Д.
суддів : Кеміня М.П., Панька В.Ф.
при секретарі : Майор Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою Берегівської міської ради на рішення Берегівського районного суду від 22 червня 2010 року по справі за заявою ОСОБА_1 про визнання факту , що має юридичне значення , визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею та зобов»язання вчинити певні дії,-
встановила:
У грудні 2009 року ОСОБА_1 . звернулася до суду із заявою про визнання факту, що має юридичне значення - користування земельною ділянкою на праві приватної власності, посилаючись на те, що у виданому 15 грудня 1997 року її чоловікові ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, Державному акті на право постійного користування землею площею 24,3 га для ведення селянського (фермерського) господарства допущена помилка , оскільки Берегівська міська рада рішенням 13 сесії 21 скликання від 26 червня 1992 року надала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 24,3 га землі у приватну власність і згідно Акту від 8 липня 1992 року перенесено в натурі межі земельної ділянки , яка надана у приватну власність. 16.06.2010р. ОСОБА_1 подала заяву про уточнення вимог, в якій просила визнати факт наявності допущеної помилки в Державному акті на право постійного користування землею за №167 від 15 грудня 1997року та визнати його недійсним та зобов»язати Берегівську міську раду видати Державний акт на право приватної власності на землю відповідно до рішення прийнятого 26 червня 1992 року на 13 -й сесії 21 скликання.
Рішенням Берегівського районного суду від 22 червня 2010р. заяву ОСОБА_1 задоволено.
У поданій апеляційній скарзі зацікавлена особа Берегівська міська рада просить рішення суду першої інстанції в частині зобов»язання Берегівської міської ради виправити помилку та видати Державний акт на право приватної власності на землю відповідно до рішення прийнятого 26 червня 1992 року на 13-й сесії 21 скликання скасувати і ухвалити нове рішення по суті. . Посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Представник апелянта Борисов Г. О., діючий згідно довіреності, в судовому засіданні подану
апеляцію підтримав, просить її задовольнити.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Справа №22-3379/10 Номер рядка статистичного звіту : 67
Головуючий у першій Інстанції: Драб В.І
Суддя - доповідач : Джуга С.Д..
Заявниця ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечила подану апеляцію, апеляційну скаргу просить відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи заяву ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги заявницею підлягають розгляду в порядку окремого провадження і ухвалив рішення на підставі ст. ст. 234,235,256 ЦПК України.
Про те до таких висновків суд дійшов з порушенням вимог матеріального та процесуального закону.
Відповідно до ст. 234 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав , або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Зі змісту поданої заявницею заяви, вимог, які нею заявлені, вбачається наявність спору про право, оскільки заявниця в поданій заяві оспорює правильність видачі її померлому чоловіку Державного акту на право постійного користування землею, ставить питання про визнання його недійсним та про зобов»язання Берегівської міської ради видати Державний акт на право приватної власності на землю. Зазначені вимоги підлягають розгляду в порядку позовного провадження.
Відповідно до ч.4 ст 256 ЦПК України, якщо з заяви про встановлення факту , що має юридичне значення , вбачається спір про право, який виявлений під час розгляду справи, заява залишається без розгляду.
З врахуванням наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції і постановления ухвали про залишення заяви без розгляду .
Керуючись вимогами ст. ст. 307, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України - ,
ухвалила:
апеляційну скаргу Берегівської міської ради - задовольнити частково.
Рішення Берегівського районного суду від 22 червня 2010 року - скасувати.
Постановити по справі ухвалу , якою заяву ОСОБА_1 про визнання факту, що має юридичне значення залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді