Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
в складі : головуючого – судді Джуги С.Д.
суддів : Кеміня М.П., Панька В.Ф.
при секретарі : Добра М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду від 01липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні будинком ,-
в с т а н о в и л а :
У червні 2008 року ОСОБА_1 звернувся у суд із зазначеним позовом посилаючись на те, що йому на праві власності належить будинковолодіння АДРЕСА_1. Відповідач , який є його сусідом і проживає в будинку №14, створює йому перешкоди в користуванні . А саме , влаштував залізобетонний паркан в кінці АДРЕСА_2, чим закрив йому проїзд автотранспорту до подвір»я і підняв рівень відгородженої території, засипавши дорогу висотою до 1 метра. Також відповідач вивів водостічні труби від даху свого будинку таким чином , що дощові води стікають йому у подвір»я та в колодязь. Крім того, відповідач самовільно здійснив підключення до його колодязя і користується ним. Просив зобов»язати відповідача демонтувати самовільно встановлену огорожу, зняти землю до попереднього рівня, щоб вода не попадала в його двір, водостічні труби відвести так, щоб вода не попадала в двір та колодязь, зобов»язати відповідача відключитися від водопостачання з його колодязя.
Рішенням Хустського районного суду від 01 липня 2010 року позов задоволено частково, зобов»язано відповідача демонтувати встановлений ним самовільно паркан, в решті заявлених вимог –відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на те, що судом порушено норми матеріального і процесуального права, неповно з»ясовано обставини, що мають значення по справі. Зокрема, суд не вмотивував рішення щодо вимог, в задоволенні яких відмовив; для висновків, які наведені в рішенні, суд повинен був витребувати, дослідити та дати оцінку проекту благоустрою території, яка прилягає до будинку відповідача.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити її з наведених в ній підстав.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з»явився, про місце, час розгляду справи належним чином повідомлений. Справа на підставі ч.2 ст. 305 ЦПК України розглянута у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області дійшла висновку, що дана скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 в частині зобов»язання ОСОБА_2 демонтувати паркан в кінці тупикової АДРЕСА_2, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даний паркан відповідачем побудовано самовільно, без необхідних дозвільних документів виконкому Хустської міськради та створює перешкоди позивачу у доступі до його майна. Дані висновки суду підтверджуються дослідженими матеріалами справи (а.с.7-13), а тому рішення в цій частині є законним і обґрунтованим.
З рішенням суду щодо заявлених вимог , в задоволенні яких відмовлено, повністю погодитися неможна , виходячи з наступного.
Частиною 3 статті 10, ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.
Позивач ОСОБА_1 заявляв вимоги про зобов»язання відповідача відключитися від водопостачання з його колодязя.
Матеріалами справи, зокрема (а.с.95-96,101) стверджено, що до АДРЕСА_1, де проживає позивач , відноситься колодязь, який належить позивачу на праві власності і зареєстрований за ним. Актом та листом Хустської міської ради (а.с. 92,93) підтверджено, що відповідач, без дозволу позивача, з даного колодязя проклав до свого дворогосподарства підземний трубопровід, чим порушив право власності позивача на даний колодязь .
Згідно ст.ст. 321,391 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З врахуванням наведеного вимоги позивача про зобов»язання відповідача відключитися від водопостачання з його колодязя є підставними, а доводи апеляції в цій частині є обґрунтованими.
Рішення суду про відмову позивачу в заявлених вимогах до відповідача щодо зняття землі до попереднього рівня, щоб вода не попадала в двір позивача , відведення водостічних труб так, щоб вода не попадала в двір та колодязь, є правильним, оскільки ґрунтується на матеріалах справи.
Зокрема, листом Хустської міської ради (а.с.89) стверджено що підняття рівня вулиці сталося внаслідок проведення благоустрою території, відповідно до рішення 7сесії 5 скликання Хустської міської ради №297 від 14.03.2007року. Доводи апелянта, наведені в скарзі, щодо того, що суд для такого висновку мав витребувати і дослідити проект благоустрою на предмет відповідності того чи відповідають вчинені дії ОСОБА_2 проекту, чи був погоджений даний проект в установленому порядку та чи не порушуються даним проектом права інших мешканців вулиці, не можуть бути взяті до уваги, оскільки обов»язки доказування і подання доказів лежать на стороні, а витребувати докази по справі, суд зобов»язаний лише у випадках передбачених ст.137 ЦПК України. Щодо заявлених вимог про відведення водостічних труб так, щоб вода не попадала в двір та колодязь, позивачем відповідно до ст. ст. 10,60 ЦПК України не подано жодних доказів про те, що влаштовані відповідачем водостічні труби створюють йому перешкоди в користуванні двором та колодязем внаслідок попадання в них води, а тому суд вірно відмовив у задоволенні даних вимог.
З врахуванням наведених обставин , колегія суддів приходить до висновку , що рішення суду першої інстанції , відповідно до ст.309 ЦПК України, підлягає зміні.
Виходячи з вищезазначеного та керуючись вимогами статей ст.ст.307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів -,
р і ш и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково .
Рішення Хустського районного суду від 01 липня 2010 року змінити.
Зобов»язати ОСОБА_2 відключитися від водопостачання з належного ОСОБА_1 колодязя, що знаходиться за адресою :АДРЕСА_1.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили .
Головуючий :
Судді :