Справа № 2 –2534/10.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.

«05» травня 2010 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

    Головуючого – судді       Шестакової З.С.

    при секретарі –                 Пометій Є.Т.

    за участю позивача –       ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Менжинської сільської ради про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

встановив:

Позивач звернулась до суду із позовом про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Свої вимоги мотивує тим, що її батьку ОСОБА_2, на праві власності належало домоволодіння АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_2  померл. Після його смерті відкрилася  спадщина, до складу якої входило вказане домоволодіння.

За життя ОСОБА_2 залишив заповідальне розпорядження стосовно належного йому майна в якому все належне йому майно він  заповідає ОСОБА_3, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 шляхом фактичне управління спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.

За життя ОСОБА_4 залишила заповідальне розпорядження стосовно належного їй майна в якому все належне їй майно вона заповідала ОСОБА_5

У встановлений законом порядку позивач звернулась до нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті її батьків, але їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, оскільки нею не було доказано факт родинних відносин з її батьками. При цьому вона прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном.

Враховуючи те, що позивач є спадкоємцем спірного майна за заповітом, фактично прийняла його як частину спадщини шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, вона просить суд встановити факт родинних відносин між нею та її батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_4, визнати за нею право власності на АДРЕСА_1 Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_4.

    В судовому засіданні позивач позов підтримала, на його задоволенні наполягала.

Відповідача в судове засідання не з’явився від нього надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника, проти задоволення позову не заперечував.

Заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст. 534 ЦК України (в редакції 1963 року)  кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Згідно п.1 ч.1 ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року)  визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

Згідно ст. 551 ЦК України (в редакції 1963 року)  якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк (стаття 549 цього Кодексу), право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Як було встановлено судом, ОСОБА_2, на праві власності належало АДРЕСА_1 (а.с.11-13)

ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_2  помер. Після його смерті відкрилася  спадщина, до складу якої входило вказане домоволодіння (а.с.7).

За життя ОСОБА_2 залишив заповідальне розпорядження стосовно належного йому майна в якому все належне йому майно він  заповідає ОСОБА_3, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 шляхом фактичне управління спадковим майном (а.с15).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла (а.с.8).

За життя ОСОБА_4 залишила заповідальне розпорядження стосовно належного їй майна в якому все належне їй майно вона заповідала ОСОБА_5 (а.с.16).

У встановлений законом порядку позивач звернулась до нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті її батьків, але їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, оскільки нею не було доказано факт родинних відносин з її батьками.

Факт родинних відносин підтверджується матеріалами справи а саме: актовим записом про одруження в якому вказане ім’я матерії ОСОБА_5 як ОСОБА_4 та виправлено на ОСОБА_4, що дає підстави вважати про те, що ім’я матері ОСОБА_5 записане в її свідоцтві про народження як ОСОБА_4 є помилковим, а справжнє її ім’я ОСОБА_4 (а.с.6).

Також розглянувши матеріали справи у суду не виникає сумніву той факт, що житловий АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2, а в свідоцтві про право власності на нерухоме майно та у реєстрі прав власності на нерухоме майно була допущенна помилка у написанні його прізвища та замість ОСОБА_4 було записано ОСОБА_4.

Виходячи із наведеного, суд  дійшов висновку про те, що позивач правомірно володіє спадковим майном, факт родинних відносин підтверджено матеріалами справи, на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном та прийняв його як частину спадщини, є його спадкоємцем за заповітом, від спадкування не усувався, представник відповідача проти задоволення позову не заперечував, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10,11,14,15,212,213-215,218 ЦПК України, 534,549,551 ЦК України (в редакції 1963 року), суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Менжинської сільської ради про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, встановивши факт, що ОСОБА_4 приходиться матір'ю ОСОБА_1.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, встановивши факт, що ОСОБА_2 приходиться батьком ОСОБА_1.  

Визнати за ОСОБА_1 право власності на АДРЕСА_1 Дніпропетровської області в порядку спадкування за заповітом після смерті її батьків, ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з моменту подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з моменту проголошення рішення через Нікопольський міськрайонний суд або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: