Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-12569 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції –Бойко П.М.
Категорія –51 Доповідач – Потапенко В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого-судді – Черненко В.В.
Суддів – Кодрула М.А., Потапенка В.І.
при секретарі – Донець А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" (далі КГЗКОР) про стягнення моральної шкоди , заподіяної порушенням трудового законодавства , -
ВСТАНОВИЛА:
9 липня 2010 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до КГЗКОР про стягнення моральної шкоди , заподіяної порушенням трудового законодавства . Посилався на те, що працює на підприємстві майстром ТВГЗ ДП «Дирекції КГЗКОРу». З 25.02.2010 року по 12.03.2010 року він перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом професійне захворювання. Після лікування він здав в бухгалтерію підприємства лікарняний лист, який йому було оплачено лише за 5 днів. За роз’ясненнями звертався до прокурора району та відповідача. Після припису прокурора йому було виплачено кошти по лікарняному листку. У подальшому в.о. ген. директора П’ятаковим М.І. на думку позивача безпідставно відбиралися пояснення про перебування та відсутність на робочому місці у зв’язку з викликом до прокуратури та несвоєчасна оплата даного виклику, забороняється входити до приміщення дирекції , не надавалася матеріальна допомога та путівка на лікування. Моральну шкоду оцінює у суму 1700 грн. Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2010 року у задоволенні позову – відмовлено. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2010 року та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи , колегія суддів вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволення з таких підстав. Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, з підстав передбачених ст. 308 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах
2
доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відмовляючи у задоволенні позову , суд зазначив, що всі рішення на підприємстві , пов’язані з оплатою лікарняного листка ОСОБА_1 , наданню інших виплат та пільг, приймалися відповідними колегіальними органами, що діють на підприємстві відповідача , у відповідності з вимогами трудового законодавства. Вина керівника в порушенні трудового законодавства відносно позивача не встановлена. Затримка з оплатою лікарняного листа виникла у зв’язку з необхідністю врегулювання питання про оплату лікарняного , пов’язаного з професійним захворюванням позивача. Наявність припису прокурора за даних обставин не свідчить про вину посадових осіб в порушенні трудового законодавства. Виходячи з встановлених обставин справи , суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції , а апеляційну скаргу вважає необгрунтованою виходячи з наступного. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі , якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст.2 Закону України « Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством. З копії листка непрацездатності , виданого ОСОБА_1 вбачається, що відповідачем проведено розрахунок оплати лікарняного за п’ять днів у сумі 295,92 грн. Таким чином виходячи із змісту вищезазначених норм між відповідачем та Фондами виник спір щодо оплати матеріального забезпечення , починаючи з шостого дня до закінчення строку лікування. А оскільки відповідач є державним підприємством і фінансується з бюджету , він повинен дотримуватися вимог щодо належного використання бюджетних коштів. Не підлягають задоволенню і доводи скарги в частині неврахування судом доводів позовної заяви щодо порушення прав позивача при оплаті відсутності на роботі у зв’язку з викликом до органів прокуратури. З аналізу КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» Закону України «Про прокуратуру» , КПК України можливо зробити висновок , що виклик скаржника до органів прокуратури для дачі пояснень по суті скарги не є випадком , при якому за скаржником зберігається заробітна плата на підприємстві. Враховуючи наведене , колегія суддів дійшла висновку , що затримка з виплатою позивачу матеріального забезпечення по листку непрацездатності, оплати відсутності на роботі у зв’язку з викликом до органів прокуратури не є порушенням його законних трудових прав, а тому підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні. Інші доводи апеляційної скарги: щодо не взяття до уваги судом доказів поширення відносно позивача неправдивої інформації , адміністративного тиску з боку в.о. директора , щодо звільнення з роботи є безпідставними та не підтвердженими будь-якими доказами , як на стадії розгляду справи у суді першої інстанції , так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Надання матеріальної допомоги та розподіл путівок на санаторне лікування здійснюється в залежності від наявності коштів на ці цілі та у порядку черговості на отримання путівок. Виходячи з вищенаведеного , колегія суддів дійшла висновку , що суд першої інстанції
3
ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права , його висновки відповідають фактичним обставинам справи, а тому підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відсутні. Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 313-315, 319 ЦПК України , колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити. Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий – суддя
Судді :