Справа № 22-7779/2010 Головуючий у І інстанції Іванова Л.А.
Категорія 19, 27 Доповідач в П інстанції Єгорова С.М.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
22 вересня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого Вербицького В.С.
суддів: Єгорової С.М., Дуковського О.Л.
при секретарі Демешко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 14 липня 2010 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -
В С Т А Н О В И Л А :
В квітні 2009 року Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі:ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначало, що відповідно до укладеного між ними кредитного договору №KGMDGA0000000001 від 29 серпня 2007 року ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 22080 доларів США на строк до 28.08.2017 року зі сплатою 11,04% річних за користування кредитом. В забезпечення виконання зобов»язань за вказаним кредитним договором між ними також був укладений договір іпотеки, відповідно до якого відповідачка надала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно: трикімнатну квартиру №6, розташовану в АДРЕСА_1, та передала заставну на вказане майно. Проте, належним чином ОСОБА_2 взяті на себе зобов»язання не виконує, внаслідок чого на березень 2009 р. заборгувала 20126 доларів США, з яких 18484,64 дол.США – по кредиту, 615,78 дол.США – відсотків, 4,92 дол.США – пені, 64,94 дол.США – штраф (фіксована частина), 955, 27 дол.США – штраф (процентна складова), які позивач просив стягнути та звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаного нерухомого майна від імені відповідачки, виселити останню зі зняттям з реєстрації за вказаною адресою.
Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 14 липня 2010 року позов частково задоволений. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 20 125 доларів США 54 центи. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру №6, яка знаходиться в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 48,1 кв.м, житловою площею 29,4 кв.м, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності №45045 від 30 липня 2007 року, виданого Кіровоградською міською радою. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір 1479,61 грн. та витрати на ІТЗ – 30 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_2 не погодилась з рішенням суду, звернулась з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про його скасування як незаконного і необґрунтованого та направлення справи на новий судовий розгляд. Посилається на те, що судом не було враховано, що за договором у валюті кредитування, тобто в доларах США, сплачується кредит та відсотки, а сплата винагороди і неустойки здійснюється в гривні (за курсом НБУ - на час здійснення платежу). Також не дотримано вимоги законодавства щодо стягнення боргу в національній грошовій одиниці – гривні. Не взято до уваги, що позивачем без її згоди в порушенням чинного законодавства було збільшено процентну ставку за користування , кредит вона не мала змоги сплачувати внаслідок істотної зміни обставин, якими вона керувалась при укладенні договору (значна зміна валютного курсу).
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення відповідачки, яка підтримала свою скаргу, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що за укладеним між сторонами кредитним договором №KGMDGA0000000001 від 29 серпня 2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» передав, а ОСОБА_2 одержала кредитні кошти в сумі 20000 доларів США готівкою на строк з 29.08.2007 р. по 28.08.2017 р. у вигляді не поновлюваної кредитної лінії на споживчі цілі зі сплатою відсотків за користування кредитом 11,04 % річних на суму залишку, а також 2080 доларів США на сплату страхових платежів, та зобов»язалася використати кредит на цілі, зазначені в договорі, щомісячно вносити платіж в розмірі 317 доларів США, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії, а у разі порушення будь-якого зобов»язання – сплатити Банку неустойку (штраф,пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки), в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день сплати. За умовами кредитного договору та іпотечного договору від 29.08.2007 р. при порушенні позичальником зобов»язань Банк має право звернути стягнення на заставлене нерухоме майно: трикімнатну квартиру №6, розташовану в АДРЕСА_1, в тому числі на підставі рішення суду.
Відповідачка неналежно виконує свої зобов»язання щодо повернення кредиту (основного боргу та процентів) з порушенням умов договору в частині строку внесення щомісячних платежів та їх розміру. На час звернення позивача до суду розмір заборгованості за кредитним договором становив: 20126 доларів США, з яких 18484,64 дол.США – по кредиту, 615,78 дол.США – відсотків, 4,92 дол.США – пені, 64,94 дол.США – штраф (фіксована частина), 955, 27 дол.США – штраф (процентна складова).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.530 ч. 1 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином відповідачка не виконала зобов»язання, визначеного умовами кредитного договору (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, по кредитному договору Банк зобов’язується надати кредит позичальнику, в розмірі та на умовах, що передбачені кредитним договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Розірвання (зміна) договору у зв’язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов’язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.
При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено в ч. 1 ст. 651 ЦК України.
На підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, відповідачка не надала доказів щодо вчинення дій, направлених на зміну або розірвання кредитного договору. Із вимогою про розірвання договору про надання кредитної лінії або його зміну до суду не зверталась.
Обґрунтовуючи свої доводи, ОСОБА_2 посилається на те, що відбулась істотна зміна обставин, якими вона та банк керувалися при укладенні договору про надання кредитної лінії, а саме: зміна в бік зростання курсу долара США по відношенні до курсу гривні України, що потягло за собою значне здороження кредитного курсу та зростання розміру боргу за договором.
Однак ч. 2 ст. 652 ЦК України визначено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Тобто, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно, необхідно було їй вчинити певні дії.
Також згідно із ст. 36 Закону України “Про Національний Банк України” офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.
Валютні курси, як зазначено у ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, встановлюються Національним Банком України за погодженням із Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, відповідно до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, укладаючи спірний договір про надання кредиту в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.
ОСОБА_2 не доведено, що сторони при укладенні договору про надання кредиту вважали, що така зміна обставин не настане, або передбачили можливість погашення кредиту в гривні.
Згідно роз’яснень, які містяться в п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”).
Виходячи із змісту ст. ст. 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.
Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, як це передбачено ст. 617 ЦК України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (ст. 625 ЦК України).
Тобто відповідачка зобов’язана виконувати договір про надання кредиту відповідно до його умов та законодавства.
Оскільки ОСОБА_2 не здійснено спроб досудового врегулювання спору, а також не доведено умови для розірвання договору про надання кредитної лінії на підставі ст. 652 ЦК України в судовому порядку, то підстави для врахування вказаних нею обставин та відмови в задоволенні позову відсутні.
За таких обставин висновки суду щодо стягнення заборгованості по кредиту та відсотків в повному обсязі у валюті кредитування, а також звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими, відповідають встановленим обставинам і вимогам закону.
Проте, в частині стягнення пені та штрафу в валюті кредитування – доларах США, рішення суду не відповідає умовам кредитного договору, яким передбачено, що сплата неустойки (пені, штрафу) проводиться в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день сплати, що відповідно розрахунку заборгованості складає 8101,60 гривень.
Рішення суду першої інстанції в зв»язку з цим підлягає зміні на підставі ст..309 ч.1 п.3 ЦПК Україні через невідповідність висновків у вказаній частині обставинам справи.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 14 липня 2010 року в частині стягнення заборгованості змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №KGMDGA0000000001 від 29 серпня 2007 року в розмірі 18484,64 доларів США - боргу по кредиту, ПАТ КБ «ПриватБанк» 615,78 доларів США – боргу по процентах за користування кредитом, 8101,60 гривень – пені та штрафу.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з наступного дня.
Головуючий
Судді: