Справа № 2-а-1165/10

                                                                П О С Т А Н О В А  

                                                              ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

03 листопада 2010 року   Прилуцький міськрайонний  суд Чернігівської області в складі  судді Білоус М.В., при секретарі Карпенко В.О., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилук справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Прилуцької міської ради про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня,-

В С Т А Н О В  И В:

 Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що він являється інвалідом війни 3-ї групи, і згідно законодавства має право на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 7 мінімальних  пенсій за віком, але відповідачем йому виплачено вказану допомогу за 2010 рік в розмірі 420 грн. Оскільки відповідач відмовляється провести йому доплату вказаної грошової допомоги всупереч діючому законодавству, то позивач просить суд визнати відмову відповідача щодо перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня, передбачену ст. 13 Закону України ?ро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” неправомірною та стягнути з відповідача суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2010 рік в розмірі 4522 грн. 00 коп. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

В суді позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2010 рік в неповному обсязі неправомірними та зобов”язати відповідача провести донарахування та виплату недоплаченої суми  разової грошової допомоги за 2010 рік виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком в розмірі  4522 грн.    

Представник відповідача надав суду  письмове заперечення проти позову в якому зазначив, що заявлений позов не визнає оскільки у 2010 році виплата допомоги здійснювалася у розмірах визначених постановою КМУ від 07.04.2010 року №299 «Про розміри разової грошової  допомоги, що виплачується в 2010 році.

ЗУ України «Про державний бюджет України на 2010 рік» яким надано право КМУ встановлювати розмір певних державних соціальних виплат на 2010 рік в тому числі і разову грошову допомогу інвалідам війни 3-ї групи, Конституційним судом України неконституційним не визнано, і позивач, як інвалід війни 3-ї групи в 2010 році тримав разову грошову допомогу у розмірі 420 грн.    

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Так, у справі встановлено, що позивач користується пільгами, встановленими для інвалідів війни 3-ї групи,  що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 14.02.2003 року.

Відповідyо до ч.5 ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” інвалідам війни 3-ї групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

В судовому засіданні, також, встановлено, що вказана допомога позивачу як інваліду війни 3-ї групи за 2010 рік  в розмірі 420 грн. проведена в квітні 2010 року, що підтверджується довідкою управління соцзахисту та не заперечується позивачем.  

                 Виплата зазначеної допомоги була проведена управлінням соцзахисту населення відповідно до Постанови КМУ № 299 від 07.04.2010 року ?ро розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказана сума в розмірі 420 грн. була позивачем отримана, як вказує відповідач, в повному обсязі.

           В підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що права та пільги інвалідів війни, до яких належить і він, встановлені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, і не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.  

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України, закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, і яке гарантується виплатою пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, і мають забезпечувати достатній рівень життя.                                                    

Забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами у здійсненні цього права. Так, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, яким забезпечуються соціальні гарантії ветеранам війни, відповідно до якого позивач як інвалід 3-ї групи має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня. За п. 1 постанови КМ України від 18.02.2004 року за № 177 ?ро забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України ?ро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України  “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, у розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.

Статтею 22 Загальної Декларації прав людини передбачено, що кожна людина має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.      

Згідно ст. 64 Конституції України зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеження прав і свобод і може мати місце лише в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Судом не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача в письмових запереченнях на позов з приводу того, що неможливо при визначенні розміру даної допомоги застосовувати мінімальну пенсію за віком, як розрахункову величину.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

А тому суд вважає за можливе не приймати до уваги положення ч.3 ст.28 вищевказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного  мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем його права на одержання щорічної грошової допомоги в розмірах, передбачених Законом “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

    Безпідставними суд, також, вважає посилання відповідача в письмових запереченнях на відсутність коштів щодо забезпечення виплати вказаної допомоги у розмірах, передбачених Законом, оскільки органи державної влади та місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов”язань.                                                              

             Таким чином, суд вважає дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2010 рік в неповному обсязі неправомірними.

             Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, визначеного законом.

             Згідно ст.58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня-470 грн., з квітня-481 грн., з 1 липня 482 грн., з 1 жовтня-498 грн.

       Відповідно до ст. 54 Закону України ?ро державний бюджет України на 2010 рік” визначено у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2009 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від  прожиткового мінімуму, встановлюється відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

      Таким чином, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність визначено з 01.10.2010 року в розмірі 723 грн., Законом України ?ро державний бюджет України на 2010 рік” розмір допомоги до 5-го травня не встановлений, однак, віднесений до компетенції Кабінету Міністрів України, який відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України зобов”язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто не допускати звуження змісту та обсягу прав громадян.

За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов”язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч.3 ст.2 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Згідно положень ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

                 Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору щодо визначення розміру щорічної допомоги до 5 травня за 2010 рік підлягають застосуванню саме положення ст.13 Закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”,  а не постанови КМ України, на яку вказано вище.

Так, в разі колізії між нормативно-правовими актами КМ України та Законами України застосуванню підлягають саме  положення Законів України, які є актами вищої юридичної сили.  

Аналізуючи наведені норми Конституції України та досліджених законів, виходячи з того, що допомога позивачу до 5-го Травня виплачена згідно постанови Кабінету Міністрів України, якою звужено обсяг прав позивача на отримання встановленої Законом допомоги та те, що Закон України, яким визначено розміри названої допомоги має переважну силу в застосуванні над Постановою Кабінету Міністрів України, при вирішенні спору, суд прийшов до висновку щодо правомірності вимог позивача про визнання дій відповідача щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2010 рік в неповному обсязі неправомірними та зобов”язання відповідача провести донарахування та виплату недоплаченої суми  разової грошової допомоги за 2010 рік, і тому позов підлягає до задоволення в в цій частині.

Таким чином, позивач має право на одержання недоплаченої суми щорічної грошової допомоги в розмірі 4542 грн.

             Отже, з врахуванням всього наведеного вище, суд вважає за можливе визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2010 рік в неповному обсязі неправомірними та зобов”язати відповідача провести донарахування та виплату недоплаченої суми  разової грошової допомоги за 2010 рік, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, в розмірі 4542 грн..

            Суд не приймає до уваги при вирішенні справи посилання відповідача на те, що вони не являються належними відповідачами у справі, так як названі заперечення ніякими доказами в суді не підтверджені та суперечать вимогам ст. 17-1 Закону України ?ро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, згідно вимог якої щорічну виплату разової грошової допомоги до 5-го травня передбачених ст. 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв”язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам – за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання, тобто позивачу, який є мешканцем м. Прилук названу виплату повинно було виплатити Управління соціального захисту населення Прилуцької міської ради, на яке покладено даний обов”язок вимогами Закону, Суд, вважає, що відсутність бюджетних асигнувань у відповідача, не передбачення видатків для здійснення виплат щорічної разової грошової допомоги, відповідно до вимог Закону не є підставою для порушення вимог названого Закону та порушення прав громадян, а тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

             На підставі Декрету КМ України “Про державне мито” позивач звільнений від сплати судового збору на користь держави.

             А тому керуючись ст. ст. 19, 22, 46, 64, 95, 113 Конституції України, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Законом України  “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст.6, 9,17,  158-163,167,185,186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

 Позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2010 рік в неповному обсязі ОСОБА_1 неправомірними.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Прилуцької міської ради провести донарахування та виплату на користь ОСОБА_1 суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2010 рік у розмірі 4542 грн..

Від сплати судового збору ОСОБА_1 звільнити.

В частині стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн. ОСОБА_1 – відмовити.                      

           Постанова може бути оскаржена до  суду апеляційної інстанції через Прилуцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її проголошення або отримання.

           Головуючий    

                    Справа № 2-1165/10

ПРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

03 листопада 2010 року   Прилуцький міськрайонний  суд Чернігівської області в складі  судді Білоус М.В., при секретарі Карпенко В.О., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилук справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Прилуцької міської ради про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня,-

ВСТАНОВИВ

На підставі ст. 209 ч. 3 ЦПК України складання повного тексту рішення по даній справі відкладається до п”яти днів.

Керуючись ст.ст.213-218 ЦПК України на підставі  суд,-

                                                                ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2010 рік в неповному обсязі ОСОБА_1 неправомірними.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Прилуцької міської ради провести донарахування та виплату на користь ОСОБА_1 суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2010 рік у розмірі 4542 грн..

Від сплати судового збору ОСОБА_1 звільнити.

В частині стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн. ОСОБА_1 – відмовити.                      

           Постанова може бути оскаржена до  суду апеляційної інстанції через Прилуцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її проголошення або отримання.

Головуючий