КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
03.08.10 Справа № 25/69
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Рудченка С.Г. (доповідач по справі),
суддів:
Корсакової Г.В.
Мельника С. М.
при секретарі судового засідання: Войтюку Р.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 03.08.2010 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2010 р.,
у справі № 25/69 (суддя Босий В.П.),
за позовом прокурор міста Комсомольська в інтересах держави в особі
Комсомольської міської ради, м. Комсомольськ Полтавської
області,
до приватного підприємця ОСОБА_3,
АДРЕСА_1,
про стягнення 33 653, 51 грн.
В С Т А Н О В И В:
Прокурор міста Комсомольська в інтересах держави в особі Комсомольської міської ради звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення 33 653, 51грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.04.2010 р. у справі № 25/69 позовні вимоги задоволено повністю, присуджено до стягнення з приватного підприємця ОСОБА_3 на користь Комсомольської міської ради 30 774, 67 грн. заборгованості по орендній платі за землю, 2 897, 04 грн. пені; присуджено до стягнення в доход державного бюджету України 336, 72 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою б/н від 14.05.2010 р. (вх. № 2-04/2/376/1459 від 09.06.2010 р.), в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та припинити провадження у справі.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.06.2010 р. відновлено приватному підприємцю ОСОБА_3 строк подання апеляційної скарги, вказану скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 29.06.2010 р. за участю уповноважених представників сторін.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 29.06.2010 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено у зв’язку з неявкою прокурора та представника позивача та необхідністю витребувати додаткові докази.
Розпорядженнями заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду у справі та справа розглядається у складі колегії: головуючого судді Рудченка С.Г., суддів Корсакової Г.В. та Мельника С.М.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Прокурор та представник позивача в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду.
Враховуючи те, що про дату та час судового засідання прокурор та позивач був повідомлений належним чином, а також те, що неявка прокурора та представника позивач не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності прокурора та представника позивача.
Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, прокуратурою міста Комсомольська Полтавської області було проведено перевірку дотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог Закону України «Про оренду землі», в результаті якої встановлено, що рішенням тринадцятої сесії Комсомольської міської ради п'ятого скликання від 24.05.2007 р. було затверджено технічну документацію із землеустрою земельної ділянки площею 0,5663 га, яка розташована по АДРЕСА_2 та вказана ділянка передана в оренду ПП ОСОБА_3 строком на 5 років для розташування та обслуговування комплексу будівель забійного цеху (а.с. 5).
На виконання п.п. 3.2 зазначеного рішення між Комсомольською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) був укладений договір оренди землі № 43/07 від 07.06.2007 р., відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання, а саме розташування та обслуговування комплексу будівель забійного цеху, площею 0,5663 га. строком на 5 років (а.с. 7-9).
Відповідно до п. 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 273 807, 31 грн.
Згідно з п. 10 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством,за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 1,5 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що складає 4 107, 11 грн. на рік.
Орендна плата вноситься щомісячно до 30 числа місяця наступного за звітним роком (п. 11 договору).
На виконання умов договору між сторонами був підписаний акт приймання - передачі земельної ділянки від 07.06.2007 р. та акт про передачу на зберігання межових знаків земельної ділянки по АДРЕСА_2 (а.с. 13, 15).
Згодом між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди землі № 43/07 від 07.06.2007 р., якою внесено зміни до п. 9 даного договору, шляхом викладення його в наступній редакції: «орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що складає 23 480, 50 грн. на рік»(а.с. 10).
Позивач зазначає, що відповідач, всупереч умовам договору, не сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою в повному обсязі, у зв’язку з чим просить стягнути з нього заборгованість по сплаті орендної плати за землю, що складає 30 774, 67 грн.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно приписів ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
В силу ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати за землю у сумі 30 774, 67 грн.
Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань по сплаті орендної плати позивачем у відповідності до чинного законодавства та умов договору було нараховано 2 897, 04 грн. пені.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.
Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
З урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»пеня обчислюється, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Колегія суддів, перевіривши за допомогою ІАЦ «ЛІГА:ЗАКОН»розрахунок позивача заявленої до стягнення пені, погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 2 897, 04 грн. пені.
Що стосується доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі щодо припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки спірний договір був укладений ним як фізичною особою, а тому орендна плата повинна стягуватися з нього не як з приватного підприємця, а саме як з фізичної особи, судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.
Визначення цільового призначення земельної ділянки є однією з істотних умов надання її у користування.
Як вбачається з договору оренди землі № 43/07 від 07.06.2007 р., земельна ділянка була надана ОСОБА_3 виключно для комерційного використання, тобто для здійснення господарської діяльності, якою займаються суб’єкти підприємницької діяльності.
Крім того, на час розгляду справи судом першої інстанції, ОСОБА_3 вже був зареєстрований як фізична особа –підприємець, що підтверджується свідоцтвом № 676740 від 06.08.2009 р. та використовував орендовану земельну ділянку в своїх господарській діяльності саме як приватний підприємець.
Відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість.
Між тим, заявником апеляційної скарги не були надані докази, які б підтверджували сплату ним оренди за землю як фізичною особою, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судове рішення, що оскаржується, за своїм змістом відповідає цим вимогам. За таких обставин, оскаржуване судове рішення можна визнати законним й обґрунтованим.
Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга приватного підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2010 р. не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2010 р. у справі № 25/69 підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2010 р. залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2010 р. у справі № 25/69 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 25/69 повернути до господарського суду Полтавської області.
Головуючий суддя: Рудченко С.Г.
Судді:
Корсакова Г.В.
Мельник С. М.
Дата відправки 09.08.10