Справа № 22ц-5658/2010 р. Головуючий у першій інстанції –   Чугуєвська Т.П.

Категорія – цивільна                        Доповідач – Страшний М.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

04 листопада 2010 року                                                     місто Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ  у складі:

                        головуючого – судді Хромець Н.С.,

                        суддів – Страшного М.М., Острянського В.І.,

                        при секретарі – Вареник О.М., Костюк Ю.Г.,

                        з участю – позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ічнянського районного суду від 30 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини,

в с т а н о в и в :

    В червні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з ним як його батьком, посилаючись на те, відповідачка по справі не може забезпечити дитині належного виховання та розвитку.

          Рішенням Ічнянського районного суду від 30 серпня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено, визначено місце проживання дитини – сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, із батьком ОСОБА_2

    В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати зазначене рішення суду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Апелянт вказує, що одразу після розлучення з позивачем, останній намагався позбавити її можливості бачити дитину, з приводу чого вона зверталась до органів міліції, проте звернення не дали результатів, а на даний час вона фактично усунута від спілкування з дитиною. На думку апелянта, в ході розгляду справи в суді її пояснення не брались до уваги, докази досліджувались одноособово, до участі в справі не були залучені інші спеціалісти, зокрема, лікарі, психологи, вихователі із дитсадка. Відповідачка вважає, що представник органу опіки та піклування в судовому засіданні надав необ‘єктивний висновок про те, що дитину необхідно залишити з батьком, оскільки її умови виховання і проживання не гірші ніж умови позивача. Апелянт зазначає, що поза увагою суду залишились рід діяльності позивача, режим його роботи, наявність в її родині інших осіб, здатних допомогти їй у догляді за дитиною, та наполягає на тому, що вона має стабільний самостійний дохід, і може створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини.  

         Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

        Згідно з ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

        Відповідно до ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов”язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров” та інші обставини, що мають істотне значення.

       По справі встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 22 червня 2010 року, та від якого мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8, 9, 41). На даний час дитина проживає разом з батьком позивачем ОСОБА_2, проте згода між батьками щодо визначення місця проживання дитини відсутня.

       Відповідно до положень ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов”язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв”язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

        З письмового висновку органу опіки та піклування Ічнянської районної державної адміністрації, що був витребуваний апеляційним судом, вбачається, що необхідні умови для проживання малолітнього ОСОБА_2, наявні як за місцем проживання його батька – ОСОБА_2, так і за місцем проживання матері ОСОБА_3

         Таким чином, апеляційний суд, враховуючи всі обставини, що мають значення для справи, зокрема, умови проживання обох батьків дитини, їх здатність матеріально утримувати дитину, а також з врахуванням віку дитини, приходить до висновку, про необхідність визначити  місце проживання малолітнього ОСОБА_2  разом з матір?ю ОСОБА_3

          За таких обставин, рішення суду першої інстанції не можна визнати  законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, воно підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

          Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-315, 317,319 ЦПК України, ст.ст. 160, 161 СК України, апеляційний  суд

В И Р І Ш И В :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ічнянського районного суду від 30 серпня 2010 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

          Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до в касаційному порядку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

         Головуючий:                                              Судді: