Справа №22ц-5825/2010 р. Головуючий у першій інстанції – Логвіна Т.В.
Категорія - цивільна Доповідач – Страшний М.М.
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
04 листопада 2010 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області в складі :
головуючого - судді Хромець Н.С.,
суддів - Страшного М.М., Острянського В.І.
при секретарі – Костюк Ю.Г.
за участю – позивача ОСОБА_2, прокурора Ступакової В.І., представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства „Тюніс” про зміну формулювання причин та дати звільнення,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2010 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПП „Тюніс” про зміну формулювання причин та дати звільнення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, неналежне дослідження доказів, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Апелянт вказує, що покладені в основу оскаржуваного рішення ухвала апеляційного суду та рішення місцевого суду не містять правових підстав для його звільнення за прогул без поважних причин, при цьому судом не досліджені підстави для звільнення його саме з 15 січня 2010 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України. Апелянт наполягає на тому, що його звільнення з роботи відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки звільнити його за вказаною статтею роботодавець мав право лише після визнання незаконним наказу про оголошення його догани за вчинений прогул.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників с удового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Розглядаючи справу та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не встановлено підстав, за яких 18 лютого 2009 року трудовий договір між сторонами можливо було розірвати на підставі ст. 38 КЗпП України.
Висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам нормативних актів, які регулюють правовідносини між сторонами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
По справі встановлено, що позивач з 21 січня 2005 року працював у відповідача на посаді охоронника. Згідно наказу № 1 від 15 січня 2010 року був звільнений з роботи за прогул без поважних причин за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.
18 лютого 2009 року ОСОБА_2 подав заяву, в якій просив звільнити його з займаної посади з 18 лютого 2009 року за власним бажанням у зв'язку порушенням власником законодавства про працю за ч.3 ст.38 КЗпП України.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень самого позивача за час його роботи у відповідача, ним не ставилось ніяких вимог до роботодавця про порушення трудового законодавства.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 червня 2009 року, додатковим рішенням цього ж суду від 09 листопада 2009 року, та ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 15 січня 2010 року, якою зазначені судові рішення залишені без змін, встановлено, що дійсно 19 січня 2009 року позивач ОСОБА_2 допустив прогул без поважних причин, а тому в задоволенні позовних вимог останнього про визнання незаконним наказу про оголошення догани, зобов?язання розірвати трудовий договір на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки відмовлено.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
На даний час є чинними та не скасовані наказ відповідача № 5 від 19 січня 2009 року про оголошення ОСОБА_2 догани, наказ № 1 від 15 січня 2010 року про звільнення позивача з роботи, вимоги про визнання незаконним звільнення з посади за прогул позивачем не заявлені.
Апеляційній суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.
Оскаржуване рішення суду є законним і обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної карги жодним чином не спростовують вірних висновків місцевого суду.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 324 ЦПК України, , апеляційний суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: