АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 листопада 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого : судді Медяного В.М.,
суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.
при секретарі: Сніжко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м.Ладижин Вінницької області про зобов’язання вчинити перерахунок пенсії,
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у м.Ладижин Вінницької області на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 27 серпня 2010 року , -
в с т а н о в и л а :
06.08.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин про зобов’язання вчинити перерахунок пенсії . Просив зобов’язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії з 01.02.2010 року, з урахуванням середнього заробітку по Україні для призначення і перерахунку пенсії, що передує року звернення за перерахунком пенсії . Позовні вимоги позивач мотивує тим, що він отримує пенсію за віком та знаходиться на обліку у відповідача. У зв’язку з тим, що після призначення пенсії він продовжив працювати і набув необхідного страхового стажу, тому 18.01.2010 року звернувся до відповідача із заявою про здійснення її перерахунку. Але в супереч вимогам ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при здійсненні перерахунку пенсії відповідач застосував показник середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за 2007 рік, а не за попередній 2009 рік.
Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 27 серпня 2010 року позов задоволено. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії, згідно поданої ним заяви, від 18.01.2010 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за попередній – 2009 рік.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у м.Ладижин Вінницької області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, призначену йому Управлінням Пенсійного фонду України у м. Ладижин. Після призначення пенсії він продовжував працювати, набув додатковий страховий стаж та отримав право на перерахунок пенсії. 18.01.2010 року позивач подав до Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин заяву про перерахунок пенсії та усі необхідні для перерахунку документи за 2009 рік..
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу в січні 2010 року була перерахована призначена пенсія з урахуванням набутого страхового стажу після її призначення.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою у якій застосовується показник Зс - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.
Підпункт 3 пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» визначає, що у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону ( 1058-15 ) продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону ( 1058-15 ), із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону ( 1058-15 ) враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону ( 1058-15 ).
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачу при здійсненні перерахунку призначеної пенсії – визначення розміру середньої заробітної плати (доходу) – необхідно застосовувати її показник в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком призначеної пенсії, тобто за 2009 рік.
Зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 10 пункту 35 розділу II Закону України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-ІV визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008.
За таких обставин, відповідач мав провести перерахунок пенсії позивачу за показником середньої заробітної плати працівників у середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за календарний рік, що передує року перерахунку пенсі, тобто за 2009 рік, а не за 2007 рік.
Роз'яснення, які містяться в листі Міністерства праці та соціальної політики України і Пенсійного фонду України від 11.03.2009 року №20/0/ 18-09/039, №4096/02-01 не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки він не є нормативно-правовим актом та не зареєстрований відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731.
Відповідно до ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Постановляючи рішення суд першої інстанції вірно вирішив, що Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин діяло без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та передбачених законом підстав, а також без урахування прав та законних інтересів особи, щодо якої ці дії здійснені, а тому позов підлягає задоволенню як обґрунтований.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно дійшов висновку що вимоги позивачки є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи, доказам дана належна правова оцінка, а постановлене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 15, 303, 304-1, 307, 308, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області відхилити.
Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 27 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результати розгляду справ даної категорії є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.М.Медяний
Судді: М.В.Матківська
В.В.Сопрун