Справа № 2а-1447 / 10
П О С ТА Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2010 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого
судді Назарової М.В. при секретарі Зятьковій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Антрацит справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ м. Антрацит Коваля Євгена Геннадійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 19 жовтня 2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому вказує, що 08 вересня 2010 року близько 15.30 год. він та його хвора дружина рухалися на автомобілі 21412 реєстраційний номер ІНФОРМАЦІЯ_1 по вулиці Ростовська м. Антрацит, коли в районі АЗС «Авіас» був зупинений інспектором ДПС ВДАІ м. Антрацит Ковалем Є.Г., на думку якого він /позивач/ порушив п.п. 11.2, 11.5 Правил дорожнього руху /далі - ПДР/, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КПАК України. Він пояснив інспектору, що зробив такий маневр вимушено, адже прав смуга мала неякісне покриття, до того ж, була зайнята двома автомобілями, один з яких належав інспектору. Проте, інспектор все ж-таки склав протокол, і на вимагання інспектора він написав, що рухався в крайній лівій смузі при вільній правій.
Вважає дії інспектора незаконними, адже належно правопорушення не зафіксоване, при накладення стягнення не враховані обставини порушення та особа порушника, всі пава йому не роз»яснені.
Тому просить скасувати зазначену постанову про накладення на нього адміністративного штрафу, а справу – закрити.
Також, оскільки незаконними діями відповідача йому було завдано моральних страждань /необґрунтовано притягнуто до адмінвідповідальності, відчуття безпомічності перед представником влади, вимушеність звертатися до прокуратури та суду за захистом своїх прав, зрив життєвих планів/, тому просить стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної та матеріальної шкоди 500 грн.
У судовому засіданні позивач підтримує свої позовні вимоги.
Відповідач – інспектор ДПС ВДАІ м. Антрацит Коваль Є.В. позов не визнав та пояснив, що ним під час патрулювання було зафіксовано вищезазначене порушення позивачем ПДР і складено протокол, який позивач підписав та власноруч написав, що рухався в крайній лівій смузі при вільній правій, що свідчить про його визнання провини, після чого ним було винесено постанову.
Суд, вислухавши позивача, відповідача, дослідивши докази по справі, вважає позов як такий, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, щодо строків звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, то згiдно ст. 288 ч. 1 п.п. 3 КпАП України постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими цим Кодексом, а ст. 289 КпАП України передбачено десятиденний строк з дня винесення постанови, і в разу пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом /посадовою особою/, правомочною розглядатися скаргу.
В ухвалі про відкриття провадження у справі це питання було вирішено та поновлено строк /а.с. 11/.
Згідно п. 11.2 ПДР – нерейкові транспортні засоби повинні рухатися як умога ближче до правого краю проїзної частини, а п. 11.5 ПДР встановлює, що на дорогах, які мають дві та біле смуг для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту наліво, розвороту або для зупинки або стоянки на лівій смузі дороги з одностороннім рухом в населених пунктах, якщо це не протирічить правилам зупинки /стоянки/, за порушення чого передбачена адміністративна відповідальність, а саме - ст. 122 ч. 2 КпАП України встановлює відповідальність за порушення водіями розташування транспортних засобів на проїзній частині.
Судом досліджено копію протоколу серії ВВ1 № 078267 про адміністративне правопорушення, складений 08.09.10 року відповідачем о 15.40 год. щодо позивача, а саме – що 08.09.10 р. о 15.30 год. той рухався по вул. Ростовська в районі АЗСТ «Авіас» м. Антрацит, керуючи автомобілем Москвіч-21412 д/з У3321 ВГ на дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, у крайній лівій при вільній правій, чим порушив п.п. 11.2, 11.5 ПДД /а.с. 9/.
При цьому в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, позивачем зроблений запис «рухався в крайній лівій при вільній правій» - те, що вказаний запис зроблений саме ним, позивач не заперечує у судовому засіданні.
Тому недоречні його посилання на те, що такий запис не свідчить про порушення ним Правил дорожнього руху, а рухався він так вимушено, і в протоколі замале місце для того, щоб ретельно пояснити, чому саме він так зробив і написати все те, що він зараз написав в позовній заяві.
З таким твердженням позивача суд не може погодитися, адже він як особа, яка має посвідчення водія і повинна знати і виконувати Правила дорожнього руху, у той час, коли щодо нього вже складається протокол про притягнення до адміністративної відповідальності, не міг не розуміти, що вищезазначений запис свідчить саме про вчинення ним правопорушення, а не про невизнання своєї провини.
Також судом досліджено копію самої оскаржуваної постанови серії ВВ № 259906, винесену відповідачем щодо позивача 08.09.10 р., про накладення на нього за вищезазначене порушення згідно ч. 2 ст. 122 КПАП України штрафу у сумі 500 грн. /а.с. 10/.
За таких обставин у суду немає підстав не довіряти рішенню службової особи.
До того ж, відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, ще передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідач у справі є посадовою особою державного органу влади, який входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, діяльність його регламентується Законом України "Про міліцію".
Згідно ст. 2 Закону України "Про міліцію" на нього покладені обов"язки у тому числі, забезпечення дорожнього руху.
Тобто, відповідач у справі - посадова особа органу владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені обов'язки щодо контролю за дотриманням іншими суб'єктами Правил дорожнього руху.
Згідно п.п. 1.1., 1.3 Правил дорожнього руху ці правила відповідно де Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантаж ів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил, а учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за порушення Правил дорожнього руху передбачена: Кодексом України про адміністративні правопорушення. Згідно ст. 9 КпУП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Таким чином, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, яка оскаржується, прийнята відповідачем на підставі Закону та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.
Згідно ч. 1 ст. 293 КпАПУ орган /посадова особа/ при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з перелічених рішень, тому суд вважає за необхідне залишити постанову без зміни, а скаргу без задоволення.
Щодо іншої частини позову, а саме – про стягнення матеріальної та моральної шкоди, то оскільки ці правовідносини є похідними від основного позову, у задоволенні якого суд відмовляє, то уі у цій частині суд також відмовляє за необґрунтованістю.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 7, 11, 17, 69-72, 159 – 163, 167 КАС України, ст. 122 ч. 2 КпАП України, п.п. 11.2, 11.5 Правил дорожнього руху, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ м. Антрацит Коваля Євгена Геннадійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та про стягнення матеральної та моральної шкоди - відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Постанову надруковано у нарадчій кімнаті.
Головуючий: М.В. Назарова