Справа № 2а-1464 / 10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

02 листопада 2010 року  Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого  

    судді                 Назарової М.В.                                                                                                                                                                                                                                           при секретарі                         Зятьковій О.С.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Антрацит справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ по обслуговуванню Антрацитівського району Криворотова Олексія Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 22 жовтня 2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому вказує, що 04 вересня 2010 року близько 11.10 год. він рухався на своєму автомобілі ВАЗ 2107, державний реєстраційний номерний знак якого НОМЕР_1, по вул. Ростовська в м. Антрацит та був зупинений інспектором ВДАІ Антрацитівського району Криворотовим О.В., на думку якого він /позивач/ порушив п.11.5 Правил дорожнього руху /далі - ПДР/, за те, що рухаючись по автодорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, рухався по крайній лівій смузі, при вільній правій, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КПАК України. Він пояснив інспектору, що дійсно зробив такий маневр для того, щоб повернути ліворуч у напрямку с. Фоміновки. Проте, інспектор все ж таки склав протокол, і на вимагання інспектора він написав, що рухався в крайній лівій смузі при вільній правій, оскільки проскочив поворот ліворуч, але копію протоколу не отримав.

Вважає дії інспектора незаконними, адже він /позивач/  діяв у повній відповідності до вимог п. 11.5 ПДР, оскільки рухався у крайній лівій смузі для здійснення повороту ліворуч, при накладенні стягнення не враховані обставини порушення та особа порушника, всі права йому не роз’яснено.

    Тому просить скасувати зазначену постанову про накладення на нього адміністративного штрафу, а справу – закрити.

    У судовому засіданні позивач підтримує свої позовні вимоги.

Відповідач – інспектор ВДАІ по обслуговуванню Антрацитівського району Криворотов О.В. позов не визнав та пояснив, що ним під час патрулювання було зафіксовано вищезазначене порушення позивачем ПДР і складено протокол, при складанні якого був присутній свідок, дані про якого ним були занесені до протоколу,  який позивач підписав та власноруч написав, що рухався в крайній лівій смузі при вільній правій, що свідчить про його визнання провини, після чого ним було винесено постанову.  

    Суд, вислухавши позивача, відповідача, дослідивши докази по справі, вважає позов як такий, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Так, щодо строків звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, то згiдно ст. 288 ч. 1 п.п. 3 КпАП України постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими цим Кодексом, а ст. 289 КпАП України передбачено десятиденний строк з дня винесення постанови, і в разу пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом /посадовою особою/, правомочною розглядатися скаргу.

В ухвалі про відкриття провадження у справі це питання було вирішено та поновлено строк /а.с. 8/.

   Згідно п. 11.5 ПДР встановлює, що на дорогах, які мають дві та більше смуг для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту наліво, розвороту або для зупинки або стоянки на лівій смузі дороги з одностороннім рухом в населених пунктах, якщо це не протирічить правилам зупинки /стоянки/, за порушення чого передбачена адміністративна відповідальність, а саме -  ст. 122 ч. 2 КпАП України встановлює відповідальність за порушення водіями розташування транспортних засобів на проїзній частині.

Судом досліджено копію протоколу серії ВВ1 № 073552 про адміністративне правопорушення, складений 04.09.10 року відповідачем об 11.20 год. щодо позивача, а саме – що 04.09.10 р. об 11.10 год. той рухався по вул. Ростовська в м. Антрацит, керуючи автомобілем ВАЗ 2107 д/з НОМЕР_1 на дорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, у крайній лівій при вільній правій смузі, чим порушив п. 11.5 ПДД /а.с. 13/.

При цьому в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності», позивачем зроблений запис «рухався в крайній лівій смузі при вільній правій» - те, що вказаний запис зроблений саме ним, позивач не заперечує у судовому засіданні.

Тому недоречні його посилання на те, що такий запис не свідчить про порушення ним Правил дорожнього руху, а рухався він так вимушено, оскільки проскочив поворот ліворуч, до того ж, сам позивач не заперечує у судовому засіданні, що на час його зупинення показчик повороту у нього не був вімкнений.

До невизнання своєї провини позивача суд ставиться критично, адже він як особа, яка має посвідчення водія і стаж водія понад 30 років, повинен знати і виконувати Правила дорожнього руху, у той час, коли щодо нього вже складається протокол про притягнення до адміністративної відповідальності, не міг не розуміти, що вищезазначений запис свідчить саме про вчинення ним правопорушення, а не про невизнання своєї провини.

Також судом досліджено копію самої оскаржуваної постанови серії ВВ № 239706, винесену відповідачем щодо позивача 04.09.10 р., про накладення на нього за вищезазначене порушення згідно ч. 2 ст. 122 КПАП України штрафу у сумі 425 грн. /а.с. 4/.

За таких обставин у суду немає підстав не довіряти рішенню службової особи.  

До того ж, відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, ще передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідач у справі є посадовою особою державного органу влади, який входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, діяльність його регламентується Законом України "Про міліцію".

Згідно ст. 2 Закону України "Про міліцію" на нього покладені обов’язки у тому числі, забезпечення дорожнього руху.

Тобто, відповідач у справі -   посадова особа органу владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені обов'язки щодо контролю за дотриманням іншими суб'єктами Правил дорожнього руху.

Згідно п.п. 1.1., 1.3 Правил дорожнього руху ці правила відповідно де Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантаж ів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил, а учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідальність за порушення Правил дорожнього руху передбачена: Кодексом України про адміністративні правопорушення. Згідно ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, яка оскаржується, прийнята відповідачем на підставі Закону та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 293 КУпАП орган /посадова особа/ при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з перелічених рішень, тому суд вважає за необхідне залишити скаргу без задоволення.

Тому суд доходить висновку про правомірність дій відповідача і відсутність підстав для скасування законної по суті постанови, адже наявний склад адміністративного порушення, тому у задоволенні його позову суд вважає за необхідне відмовити за необґрунтованістю.

Проте, згідно ст. 280 КпАП України орган /посадова особа/ при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати, крім іншого, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З постанови не вбачається, що відповідачем дотримано ці вимоги закону.

Згідно ч. 1 ст. 293 КУпАП орган /посадова особа/ при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень – п. 4 - змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

До того ж, відповідно до ст. 23 КПАП України адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами; а при малозначності адміністративного правопорушення орган /посадова особа/, уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежить усним зауваженням.

Тому враховуючи особу позивача, який є інвалідом третьої групи за професійним захворюванням /а.с.15/ та таких обставин, коли будь-яких негативних наслідків від дій позивача не сталося, суд  вважає, що у відповідача були всі підстави обмежитись усним зауваженням згідно ст. 22 зазначеного закону.

Відповідно до ст. 162 ч. 3 КАСУ суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, тому суд вважає, що застосування у даному випадку ст. 22 КпАП України буде адекватним обставинам справи. При цьому суд керується ч. 2 ст. 11 КАСУ про те, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 7, 11, 17, 69-72, 159 – 163, 167 КАС України, ст. 122 ч. 2 КпАП України, п.п. 11.5 Правил дорожнього руху, суд, -

                                                         П О С Т А Н О В И В :

                У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ по обслуговуванню Антрацитівського району ОСОБА_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити за необґрунтованістю.

    Змінити постанову ВВ № 239706 від 04.09.10 р., винесену інспектором ВДАІ по обслуговуванню Антрацитівського району ОСОБА_3 про накладення на позивача стягнення за ст. 122 ч. 2 КпАП України у вигляді штрафу у сумі 425 грн., та на підставі ст. 22 КпАП України обмежитися усним зауваженням.

    Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

    Постанову надруковано у нарадчій кімнаті.

    Головуючий:                                                                                                М.В. Назарова