Справа № 2а-1465 / 10
П О С ТА Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2010 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого
судді Назарової М.В. при секретарі Зятьковій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Антрацит справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ з обслуговування м. Антрацит Ларіна Володимира Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 22 жовтня 2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому вказує, що 29 вересня 2010 року о 12.30 год. він, керуючи автомобілем марки Шеврове Нива реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався через перехрестя вул. Петровського та вул. Ростовська м. Антрацит та після його проїзду був зупинений відповідачем по справі - інспектором ВДАІ з обслуговування м. Антрацит Ларіним Володимиром Володимировичем. Останнім був складений протокол та винесена постанова ВВ № 402600 по справі про адміністративне правопорушення, в якій зазначено, що він, керуючи автомобілем на перехресті вулиць Петровського та Ростовська м. Антрацит, повертаючи ліворуч, не дав дорогу автомобілю, який рухався у зустрічному напрямок та повертав праворуч, чим порушив п. 16.6 Правил дорожнього руху /далі – ПДР/ і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КпАП України.
Вважає постанову неправильною, оскільки він, керуючи автомобілем і рухаючись по вул. Ростовська м. Антрацит, дійсно повертав ліворуч на вул.. Петровського, при цьому перетнув умовну лінію перехрестя та, виконуючи вимоги п. 16.6 ПДР, надав дорогу автобусу, який рухався у зустрічному напрямку та повертав праворуч. Проте, автобус на виконання вимог п. 16.2 ПДР зупинився перед пішохідним переходом, надаючи дорогу пішоходам – він також зупинився зліва від автобусу. Коли пішоходи пройшли, автобус з невідомих йому причин залишився стояти, а він продовжив рух та закінчив маневр.
Оскільки вважає, що не порушував ПДД, то просить скасувати зазначену постанову про накладення на нього штрафу.
У судовому засіданні позивач підтримує позовні вимоги.
Відповідач – інспектор ВДАІ з обслуговування м. Антрацит Ларін В.В. - позов не визнав та пояснив, що дійсно ним під час патрулювання у вказаний день та час на перехресті вул.вул. Петровського та Ростовської м. Антрацит було зафіксоване порушення п.п. 16.6 ПДД водієм автомобіля Шеврове Нива реєстраційний номер НОМЕР_1, за кермом якого знаходився позивач, адже той, рухаючи по вул. Ростовська та повертаючи ліворуч, не надав перевагу у русі автобусу, який повертав праворуч. Про це порушення п. 16.6 ПДД він виніс постанову про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КпАП України та накладення штрафу у сумі 510 грн. Позивач був згодний з постановою та протоколом, про що написав власноруч у протоколі, копію якого йому було вручено. Щоб наважено зафіксувати порушення, він відразу зупинив водія автобусу, якому позивач створив перешкоду, та зафіксував його дані, вніс їх в протокол, але пояснення від нього відібрав пізніше, адже той є водієм маршрутного транспортного засобу, який не можна затримувати надовго.
Суд, вислухавши позивача, відповідача, свідка ОСОБА_3, дослідивши докази по справі, вважає позов як такий, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно п. 16.6 Правил дорожнього руху повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому світлі основного світлофору, водій нерейкового транспортного засобу зобов»язаний поступитися дорогою трамваю попутнього напрямку, а також транспортним засобам, які рухаються у зустрічному напрямку прямо або повертаючи праворуч, а саме - ст. 122 ч. 2 КпАП України встановлює відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкту владних повноважень, обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову
Заперечуючи проти позову, відповідач на підтвердження правомірності свого рішення посилається на протокол про адміністративне правопорушення серії ВВ1 № 175022, складений ним 29.09.10 р. о 12.30 год. щодо позивача, а саме – що той 29.09.10 р. о 12.30 год. на перехресті вул. Петровського та вул. Ростовська м. Антрацит, керуючи автомобілем Шеврове Нива реєстраційний номер НОМЕР_1, нпри зеленому сигналі світлофору, повертаючи право ліворуч, не дав дорогу ПАЗ, який рухався у зустрічному напрямку та повертав праворуч, чим порушив вимоги п. 16.6 ПДР, копію якого досліджено у судовому засіданні /а.с. 4/.
Також суду надано копію постанови серії ВВ № 402600, винесену 29.09.10 р. відповідачем щодо позивача, якою того за вказане порушення піддано адміністративному стягнення за ч. 2 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу у сумі 510 грн. /а.с. 5/.
Згідно ч. 1 ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підстав яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тому, судом досліджено у судовому засіданні копію протоколу, надану відповідачем, де наявні не закреслені відомості про водія автобусу ПАЗ, якому було створено перешкоду, і згідно цих пояснень саме позивач не пропустив його на перехресті, повертаючи ліворуч, хоча у нього була перевага у русі /а.с. /.
Тому суд вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, доходить висновку, що правомірність прийнятого відповідачем рішення.
Натомість позивач не надав суду жодного доказу, що свідчив би про неправомірність дій відповідача. Суд не може взяти до уваги пояснення свідка ОСОБА_3, яка не має посвідчення водія і, описуючи оспорювань ситуацію, поснила, що автобус чомусь стояв на перехресті, але чи залишався він стояти, чи поїхав далі - їй не відомо, оскільки вона є близьким родичем позивача – дружиною.
За таким обставин у суду немає підстав не довіряти рішенню службової особи.
До того ж, відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, ще передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідач у справі є посадовою особою державного органу влади, який входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, діяльність його регламентується Законом України "Про міліцію".
Згідно ст. 2 Закону України "Про міліцію" на нього покладені обов"язки у тому числі, забезпечення дорожнього руху.
Тобто, відповідач у справі - посадова особа органу владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені обов'язки щодо контролю за дотриманням іншими суб'єктами Правил дорожнього руху.
Згідно п.п. 1.1., 1.3 Правил дорожнього руху ці правила відповідно де Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантаж ів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил, а учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за порушення Правил дорожнього руху передбачена: Кодексом України про адміністративні правопорушення. Згідно ст. 9 КпУП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Таким чином, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, яка оскаржується, прийнята відповідачем на підставі Закону та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України.
Згідно ч. 1 ст. 293 КпАПУ орган /посадова особа/ при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з перелічених рішень, тому суд вважає за необхідне залишити постанову без зміни, а скаргу без задоволення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 7, 11, 17, 69-72, 159 – 163, 167 КАС України, ст. 122 ч. 2 КпАП України, п. 16.6 Правил дорожнього руху, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ з обслуговування м. Антрацит Ларіна Володимира Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Постанову надруковано у нарадчій кімнаті.
Головуючий: М.В. Назарова