Справа № 2а-1343 / 10
П О С ТА Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2010 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі судді Назарової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення компенсації на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В:
05.10.10 р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення компенсації на оздоровлення за 2009-10 роки, та просить визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення у заниженому розмірі, а також просить стягнути з відповідача на його користь на рахунок коштів Державного бюджету України донарахування щорічної допомоги на оздоровлення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2009 рік – 4225 грн., 2010 рік – 4440 грн.
В обґрунтування свого позову посилається на те, що він є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, з 30.07.08 р. його визнано інвалідом П групи від захворювання, яке пов»язане з виконанням обов»язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, користується правами і пільгами, встановленими Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р.
У своєму позові також вказує, що на цей час йому стало достовірно відомо, що щорічна допомога на оздоровлення для нього, яка належить відповідно до вказаних Законів, нараховувалися не в повному обсязі. Так, у відповідності з абз. 2 ч. 4 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому належить щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних розмірів заробітних плат як інваліду 2-ї групи за 2009-10 р.р. Однак, цю допомогу за 2009 рік він одержав в значно меншому розмірі – 120 грн., а за 2010 рік – на час звернення до суду не отримав.
Оскільки невиплата йому щорічної допомоги на оздоровлення у належному розмірі порушує вищезазначений закон, тому звертається до суду та просить задовольнити його вимоги.
Ухвалою суду від 29.10.10 р. позовні вимоги у частині стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік залишено без розгляду на підставі ст. 100 КАС України.
У судове засідання сторони, третя особа - Головне Управління Державного казначейства України в Луганській області, не з»явилися, надавши суду заяви про слухання справи за їх відсутності: позивач підтримує вимоги, відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради – надав суду письмове заперечення, в якому вказує, що ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміри компенсаційних виплат визначені залежно від розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно статті 63 зазначеного Закону фінансування витрат, пов'язаних із його реалізацією, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету.
Частиною 2 ст. 95 Конституції України встановлено, виключно законом України про Державний бюджет на відповідний рік визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Частиною другою ст. 4 Бюджетного Кодексу України встановлено; що при здійсненні бюджетного процесу в Україні, положення нормативно - правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу України та закону про Державний бюджет України.
Виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України, як це й передбачено Конституцією України, держава гарантує виплату одноразової компенсації при встановленні групи інваідності, яка передбачена ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірах встановлених постановою КМУ від 26.07.96 року № 836 «Про компенсаційні виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Паспорт бюджетної програми, затверджений наказом Міністерства праці та соціальной політикі України і Міністерства фінансів України, від 28.02.08 року № 62/255, передбачає виплату одноразової компенсації і обсяг бюджетного призначення на ці цілі відповідно до розмірів, затверджених постановою КМУ від 26.07.06 року № 836. За змістом ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до розмірів встановлених вищевказаною постановою позивач отримав одноразову компенсацію у розмірі - 284,40 грн.
Крім того, ст. 48 ЗУ " Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлено, що розмір мінімальної зарплати для розрахунку одноразової компенсації визначається на момент встановлення інвалідності.
Але позивач застосував для розрахунку одноразової компенсації розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати компенсації, що не відповідає нормам ст. 48 вищезазначеного закону.
Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради вважає також безпідставними вимоги стосовно стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 70 Закону України надано право КМУ у 2009, 2010 р.р. встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань передбачених за відповідними бюджетними програмами". Зазначені положення ст.71 ЗУ " Про Державний бюджет України на 2009 рік" та ст.70 ЗУ " Про Державний бюджет України за 2010 рік" чинні і невизнанні неконституційними.
Згідно з бюджетним призначенням КМУ встановлює розмір окремих видів компенсацій і допоміг, зокрема у розмірах визначеною постановою КМУ від 12.07.05 р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Паспорт бюджетної програми, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства фінансів України, від 10.02.09 року № 51/118, та від15.06.10 № 148/450 передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення і обсяг бюджетного призначення на ці цілі відповідно до розмірів, затверджених постановою КМУ від 12.07.05 року № 562.
Відповідно до розмірів встановлених вищевказаною постановою позивач отримав за 2009 рік щорічну допомогу на оздоровлення -120,00 грн. (20.01.10).
За 2010 рік позивачу нарахована щорічна допомога на оздоровлення -120,00 грн., але виплата ще не провадилась, а позивач вимагає стягнути щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік з мінімальної заробітної плати 888,00 грн., чим порушує норми встановлені ст. 48 ЗУ " Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме вказана стаття встановлює, що розмір мінімальної зарплати для розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення визначається на момент виплати. На теперішній час виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік позивачу ще не провадилась. Тобто, момент виплати не настав. Тому вважаємо, що позивач немає права вимагати стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік із мінімальної заробітної плати, яку він застосував для розрахунку в позові.
Оскільки вважають, що при нарахуванні одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки дії управління були правомірні, Управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, тому просять у задоволенні позовних вимог відмовити.
Третя особа надала також суду письмові заперечення проти позову /а.с. 17-19/, в який також просять відмовити позивач у задоволенні вимог.
Оскільки, таким чином, до початку судового засіданні від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі, 29.10.10 р. було постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи у частині позову щодо стягнення одноразової компенсації та компенсації на оздоровлення за 2010 рік, доходить наступного.
Конституцією України встановлено: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність (ст.3). Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9, при здійсненні правосуддя судам під час розгляду справи необхідно піддавати оцінці нормативно-правові акти будь-якого державного органу на відповідність їх як Конституції так і закону. Якщо при цьому буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії і перебуває на обліку у відповідача (а.с. 3).
Правовий статус позивача визначає Закон України № 796-ХП "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 13 Закону № 796-Х11 встановлено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно абзацу другого частини четвертої статті 48 Закону № 796-ХП позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії від захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виплачується як компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю, щорічна допомога на оздоровлення, розмір якої для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії встановлено в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Частиною сьомою ст. 48 Закону України" Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Проте, як встановлено у судовому засіданні, станом на час звернення позивача до суду, виплата щорічної допомоги на оздоровлення йому ще не проведена /а.с. 1, 6/.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Тому, враховуючі, що в межах КАСУ захисту підлягає порушене право, а в даному випадку таке порушення судом не встановлено, а тому суд погоджується із відповідачем та не знаходить підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 за 2010 рік.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 99, 122, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, ст.19, 22 Конституції України, ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.91 року №796-Х11, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення компенсації на оздоровлення за 2010 рік – відмовити за необґрунтованістю.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Антрацитівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а у разі прийняття постанови у письмовому провадженні – з дня отримання копії постанови – і в той же строк.
Постанову надруковано у нарадчій кімнаті.
Суддя Антрацитівського
Міськрайонного суду: М.В. Назарова