справа №2а-1239/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2010 року Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області як місцевий адміністративний суд в складі:
головуючого судді Федоріщева С.С.
при секретарі Драгунцевій С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ м. Дніпродзержинська прапорщіка міліції ОСОБА_2 «про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення»,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Дніпровського районного суду як місцевого адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в якому просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, винесену відносно неї інспектором ДПС ВДАІ м. Дніпродзержинська прапорщіком міліції ОСОБА_2 03 червня 2009 року за ч.1 ст.122 КУПАП.
В обґрунтування позову вказує, що не згодна з винесеною постановою та вважає її такою, що не відповідає вимогам закону та складена з порушенням норм діючого законодавства виходячи з того, що Інспектор ДПС склав протокол та постанову в спарві про адміністративне правопорушення серія АЕ 205712 від 03.06.2009 р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст.122 КпАП України, не маючи на те достатніх підстав, аргументованих належними доказами, проігнорувавши її права передбачені ст. 268 КпАП України, склавши постанову по результату розгляду справи без участі правопорушника за спрощеною формою.
Відповідач – інспектор ДПС ВДАІ м. Дніпродзержинська прапоршік міліції ОСОБА_2, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, причин неявки не повідомив, заперечень проти позову, та докозів на їх підтвердження суду не надав.
Позивач в судове засідання не з’явилась, однак надала суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд позов задовольнити, просить розглядати справу у її відсутності.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі з оцінкою належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, судом відповідно до вимог ст.86 КАСУ встановлені наступні обставини:
Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає: АДРЕСА_1, є власником автомобіля марки «Сітроен» д/н НОМЕР_3.
03 червня 2009 року інспектором ДПС було складено постанову про адміністративне правопорушення серії АЕ № 205712, згідно якої в установчій частині постанови вказано, що 03 червня 2009 року о 07.57 годин, ОСОБА_1 керуючи автомобілем „Сітроен” д/н НОМЕР_3 рухаючись по мостовому переходу через р. Дніпро в м. Дніпродзержинську, перевищила дозволену швидкість руху на 29 км/год, рухаючись зі швидкістю 89 км/год., чим порушила вимоги п. 12.4 ПДР України. Швидкість руху вимірювалась приладом „ВІЗІР” № 812544.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав:
1) статтею 14-1 КУпАП передбачено, що «до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники(співласники) транспортних засобів». В судовому засіданні встановлено, що правопорушення, яке начебто мало місце, було зафіксоване технічним засобом «Візір», про що зазначено в самій постанові (серійний номер приладу №0812544), який не є спеціальним засобом, що працює в автоматичному режимі, так як він взагалі не працює в автоматичному режимі. Навпаки, для того, щоб зафіксувати чи мало місце правопорушення, потрібно уповноваженому працівнику ДАІ «…у той момент, коли на кольоровому дісплеї приладу відображається один автомобіль і біль менш видно його номерний знак, натиснути кнопку «Контроль» на приладі для того, щоб отримати фотографію» (див. методичні рекомендації по роботі з радіолокаційним відео записуючим вимірювачем швидкості «Візір»). Тільки після натиснення робітником ДАІ кнопки «Контроль» на приладі «Візір» можна отримати фото транспортного засобу. Без втручання людини «Візір» не може фіксувати наявність правопорушення;
2) діюча ст. 268 КУпАП передбачає, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права та ін. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Але, при застосуванні ст. 14-1 КУпАП у зв’язку з фіксацією правопорушення автоматичними приладами органу ДАІ невідома особа, яка керувала транспортним засобом, у зв’язку з чим до відповідальності за таке правопорушення притягається власник транспортного засобу, а за наявності обставин, які свідчать про вчинення такого правопорушення іншою особою, власник транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок притиправних дій інших осіб, тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. На період з’ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила це правопорушення. У випадку ж використання технічного засобу «Візір», особа, яка порушила правила дорожнього руху, повинна бути встановлена працівниками ДАІ, оскільки використання цього приладу без допомоги працівника ДАІ неможливо. Таким чином, у даному випадку працівник ДАІ, фіксуючи правопорушення, мав реальну можливість зупинити правопорушника, скласти протокол по адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення у порядку, передбаченому ст. 256 КУпАП. Але відповідачем 03.06.2009 року стосовно позивача, або стосовно особи, яка керувала належним їй автомобілем, жодного протоколу складено не було; у порушення конституційних прав позивача постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності була винесена без попереднього ознайомлення його з матеріалами справи, без отримання його пояснень, без реалізації його права на захист за допомогою адвоката чи фахівця у галузі права;
3) у постанові зазначено, 03.06.2009 року о 07.57 год. ОСОБА_1 керуючи автомобілем „Сітроен” д/н НОМЕР_3 рухаючись по мостовому переходу через р. Дніпро в м. Дніпродзержинську, перевищіла дозволену швидкість руху на 29 км/год, рухаючись зі швидкістю 89 км/год., чим порушила вимоги п. 12.4 ПДР України, але при цьому на фото, яке додане до постанови, ніяк не можна визначити, що правопорушення взагалі мало місце, оскільки:
- по-перше, на фото не видно повну картина місця (відрізку шляху), де ніби мало місце порушення;
- по-друге, не видно, хто за кермом автомобіля;
- по-третє, не видно, чи авто взагалі рухається.
Те, що на фото є надпис «03.06.09 07:57:38 Скорость 089 км/ч та видно державний номер автомобіля, не може свідчити про вчинення позивачем правопорушення, так як параметри роботи приладу «Візір» налаштовуються людиною за допомогою кнопки «Настройки», а не автоматично. За допомогою цієї ж кнопки «Настройки» встановлюються: поріг швидкості, направлення руху транспортного засобу, режим, дальність, тип, цілі, швидкість запису, дата та час. Тому можна допустити, що
особа, яка налаштовувала прилад, могла і помилитись, налаштувавши, наприклад, поріг швидкості значно менший, ніж реально дозволений на певному відрізку шляху, або взагалі використати прилад на відрізку шляху, де швидкість не обмежена спеціальними дорожними знаками;
Судом встановлено, що згідно постанови серії АЕ 205712 від 03 .06. 2009 року, винесеної інспектором ДПС, позивача, як власника транспортного засобу визнано винним у тому, що невстановлена особа о 07.57 год. керуючи автомобілем „Сітроен” д/н НОМЕР_3, рухаючись по мостовому переходу через р. Дніпро в м. Дніпродзержинську, перевищіла дозволену швидкість руху на 29 км/год, рухаючись зі швидкістю 89 км/год., порушуючи вимоги п. 12.4 ПДР України, за що на позивача за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КупАП, накладено стягнення у розмірі 300 гривень.
Внесена Законом України від 24.09.2008 року в Кодекс України про адміністративні правопорушення стаття 14-1, згідно з якою адміністративна відповідальність можлива без вчинення особою (власником транспортного засобу) правопорушення та без вини у вигляді умислу чи необережності, повністю суперечить приведеному вище поняттю адміністративного порушення , так як з диспозиції цієї статті не зрозуміло: за які ж саме дії чи бездіяльність буде нести відповідальність власник транспортного засобу? Яка форма вини власника (умисел чи необережність) є у тому, що якась інша особа, керуючи належним власникові транспортним засобом, скоїла правопорушення?
З вищенаведеного видно, що сама стаття 14-1 КУпАП, якою по суті законодавцем помилково введено тільки протиправність самого факту існування у особи права власності на транспортний засіб і можливість притягнення власника транспортного засобу до адміністративної відповідальності без вчинення ним яких небудь дій або бездіяльності та без вини, - грубо порушує права власників транспортних засобів і позивачки теж.
Згідно зі ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про притиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Але відповідачем інших доказів, які б підтверджували, що за кермом автомобіля у вказані в постанові місці, час та дату був саме позивач, суду не надано. Тоді суду незрозуміло, що ж такого вчинив протиправного у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху позивач та як він може нести відповідальність по ст. 122 ч.1 КУпАП за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, коли не доведена його участь в управлінні транспортним засобом, тоді як диспозиція цієї статті (122 ч.1 КУпАП) передбачає відповідальність тільки водіїв транспортних засобів, а не власників ?
В силу ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень…, та про зобов’язання вчинити певні дії…, а також прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Тому суд вважає, що оскаржувана постанова відповідача повинна бути визнана судом протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно зі ст. 247 ч.1 п.1 провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Зважаючи на це, суд, не вбачаючи у яких-небудь діях позивача склад якого-небудь з правопорушень, передбачених статтями КУпАП, а також на те, що невстановлена особа о 07.57 год. керуючи автомобілем „Сітроен” д/н НОМЕР_3, рухаючись по мостовому переходу через р. Дніпро в м. Дніпродзержинську, перевищіла дозволену швидкість руху на 29 км/год, рухаючись зі швидкістю 89 км/год., порушуючи вимоги п. 12.4 ПДР України - вважає, що провадження у справі на підставі ст. 247 ч.1 КУпАП підлягає закриттю.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного нею строку для звернення до суду з адміністративним позовом, суд приймає до уваги обставини викладені позивачем в заяві про поновлення строку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, і приходить до висновку про його поновлення з підстав визначених практикою розгляду справ за позовами фізичних осіб із приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 14-1, 122, 247, 254, 256, 258, 288, 289 КУпАП та ст.ст. 19,105,106 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ м. Дніпродзержинська прапорщіка міліції ОСОБА_2 «про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення»- задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором ДПС ВДАІ м. Дніпродзержинська прапорщіком міліції ОСОБА_2 серії АЕ №205712 від 03 червня 2009 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України ОСОБА_1.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя С.С. Федоріщев
.