справа № 2а-2084/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2010 року м.Дніпродзержинськ
Суддя Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Федоріщев Сергій Сергійович розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області «про зобов’язання проведення перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення»,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради у м. Дніпродзержинську, в якому просив:
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого
комітету Дніпровської районної ради у м. Дніпродзержинську в частині нарахування та виплати
йому щорічної допомоги в розмірах значно нижчих ніж передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради у м. Дніпродзержинську в місячний термін сплатити на його користь матеріальну шкоду, спричинену неправомірними нарахуваннями щорічної допомоги відповідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії за наслідками Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХН від 28.02.1991 року він має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, розмір яких визначається на момент виплати. Відповідачем були здійснені щорічні виплати по 90 гривень у 2008-2010 роках. Не погоджуючись з цим та посилаючись на норми Конституції України, Законів України та рішення Конституційного Суду України, позивач звернувся з позовом до суду.
В судове засідання позивач не з’явився, подав суду заяву згідно якої позов підтримав в повному обсязі, просить розглядати справи у його відсутність в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Представник відповідач - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м.Дніпродзержинська – в судове засідання не з’явилася, надала суду свою письмову заяву згідно якої просить суд розглядати справу без їх участі, проти позову заперечують в повному обсязі надавши свої письмові заперечення проти позову. Обгрунтовують свої заперечення тим, що УПта СЗН діяло в межах чинного законодавства України встановлюючи громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи розмір допомоги на оздоровлення відповідно до постанов КабінетМіністрів України, які приймалися на підставі Конституції України. Враховуючи, що бюджетні призначення на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у Державному бюджеті на 2008, 2009 та 2010 роки не передбачено, видатки на зазначені цілі не затверджувались у кошторисах розпорядників бюджетних коштів та у відповідних паспортах бюджетних програм на 2008-2010 роки. Зазначають, що управління праці та соціального захисту населення проводить нарахування матеріальної допомоги учасникам ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС за допомогою комп'ютерної програми ПТК „АСОПД / КОМТЕХ" відповідно до наказу № 73 від 27.03.2000, управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної Держаної адміністрації про впровадження у промислову експлуатацію автоматизованої системи обробки пенсійної документації на базі комп'ютерної технології. Також просять суд врахувати, що саме Законами України
передбачалося, що мінімальний розмір заробітної плати не може застосовуватися як розрахункова величина, і Кабінету Міністрів України надавалося доручення встановлювати розміри компенсаційних виплат в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними державними програмами.
Враховуючи, що сторони в судове засідання не з’явилися, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких позивач підтримує позовні вимоги, а відповідач проти задоволення позову заперечує, суд відповідно ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалив провести розгляд справи в порядку письмового провадження.
З’ясувавши позиції сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі з оцінкою належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідні до них правовідносини:
В судовому засіданні встановлено, що позивач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є учасником ліквідації наслідків авари на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням, ксерокопія якого наявна в матеріалах справи.
За період 2008-2010років позивачу призначалася, нараховувалася і виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 90 гривень щорічно, що підтверджується довідкою УПтаСЗН , згідно якої всі виплати були здійснені відповідно до постанови Кабінету Міністрі №562 від 12.07.2005 року.
24 червня 2010 року ОСОБА_2 після звернення до УПтаСЗН Дніпровської районної ради м.Дніпродзержиньска отримав офіційну відповідь-лист, згідно якого ОСОБА_2 було відмовлено в задоволенні вимог щодо перерахунку та виплат йому допомоги на оздоровлення за період 2007-2010 років, що підтверджується листом УПтаСЗН №1-К/97 (3) від 24.06.2010р.
Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача, з таких мотивів
Згідно частини другої статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. І ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року.
Згідно до частини 4 статті 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону №2532-ХІ від 01.07.1992р.; із змінами внесеними згідно із Законами №230/96-ВР від 06.06.1996р., №563-ХІУ від 25.03.1999р., №2638-111 від 11.07.2001 року, яка існувала до вступу в силу Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік №107-УІ від 28.12.2007 року, яким було змінено редакцію цієї статті, щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 3-ї категорії виплачується в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.Згідно ч.7 цієї статті, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Закони України «Про державний бюджет України на 2008рік», «Про державний бюджет України на 2009рік», «Про державний бюджет України на 2010рік», свідчать про те, що розмір мінімальної заробітної плати зростав кожен рік. Зі змісту зазначених вище Законів не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування визначеного в них розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації статті 48 Закону № 796-ХІІ.
Згідно рішення Конституційного Суду України №10-рп 2008 від 22.05.2008року визнані неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» та внесені зміни до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яке набрало чинності з часу його прийняття.
Виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні щорічної допомоги на оздоровлення відповідно ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, чинним на момент нарахування щорічної допомоги, органи соціального захисту населення повинні були виходити саме з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом, а не з розмірів визначених Постановою Кабінету Міністрів №562 від 12.07.2005 року.
Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем допущено бездіяльність щодо неповної виплати сум щорічної допомоги на оздоровлення позивачу на протязі 2008-2010 років, яка виразилася в тому, що УПтаСЗН виплатило позивачу допомогу на оздоровлення не у відповідності із ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а у твердій грошовій сумі в розмірі 90 гривень, визначеній постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р. за 2008, 2009, 2010 р.р..
Як вбачається з матеріалів справи позивач дізнався про порушення своїх прав лише в липні 2010 року коли отримав офіційну відповідь-лист УПтаСЗН, що підтверджується наступним:
1. Загальновідомо, що Рішення Конституційного суду України №10-рп 2008 від 22.05.2008року, було опубліковано лише в спеціальних юридичних виданнях, які мають обмежений тираж та зрозумілі лише особам, які мають юридичну освіту. Крім того, рішення КСУ №10-рп 2008 від 22.05.2008року не було жодного разу опубліковано в газетах місцевого значення та прокоментовано Державними органами для населення.
2. Починаючи з 22 травня 2008 року відповідач ні разу не повідомив позивача, як інваліда – 3 групи та особу з обмеженими фізичними можливостями внаслідок захворювань отриманих під час ліквідації катастрофи на ЧАЕС, про порушення його прав, що не заперечується представником УПтаСЗН, проте відповідач до теперішнього часу офіційно продовжує роз’яснювати про правильність нарахувань допомоги на оздоровлення в розмірі 90 грн. на рік.
Оскільки діючим КАСУ не визначений термін «позовна давність», а лише встановлено строк на звернення особи до суду за судовим захистом в порядку адміністративного судочинства, то в частині, що не врегульована спеціальним законом, мається необхідність застосовування норми загального законодавства якими є в том числі і норми Цивільного Кодексу України.
Суд вважає обґрунтованим та доведеним той факт, що відповідач звернувся до суду в межах шестимісячного строку встановленого ст.99 КАСУ діючої на момент розгляду справи. Позовна давність вимог позивача за минулі роки діючим Кодексом адміністративного судочинства взагалі не передбачена, в той час як згідно ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю три роки. Крім того, виходячи з норм цивільного законодавства України державна щорічна допомога на оздоровлення, що виплачується інвалідові як учаснику ліквідації аварії на ЧАЄС є компенсацією шкоди заподіяної здоров'ю, тому звернення позивача до адміністративного суду містить вимоги про відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю на які відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється.
Вищенаведене свідчить, що в даному випадку позивач має право на отримання належної щорічної допомоги на оздоровлення за період 2008-2010 років.
На підставі ст.ст.19,22,46 Конституції України, Рішення Конституційного суду №10 рп/2008 від 22.05.2008 року , Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року, керуючись статтями 9, 69,71, 86, 94, 99, 100,104,122,128, 158-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області «про зобов’язання проведення перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення» - задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області - відносно нарахування ОСОБА_2 одноразової компенсації та допомоги в розмірах нижчих ніж передбачено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період 2008-2010 років.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за період 2008-2010 років в розмірі 4 мінімальних заробітних плат на рік, в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, що склався на відповідний період, з обов'язковим виключенням вже отриманої за вказаний період щомісячної допомоги.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Федоріщев С.С.