Справа № 2а – 514/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2010 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого – судді Дурасової Ю.В.,
при секретарі – Крутій Ю.В.,
за участю позивача – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом позивача ОСОБА_1 до відповідача Управління Пенсійного Фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу про поновлення пропущеного строку, визнання бездіяльності по недоплаті щомісячної соціальної допомоги суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання відповідача перерахувати і виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Управління Пенсійного Фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, просить відновити пропущений строк для звернення до суду, визнати дії відповідача щодо невиплати з 01 січня 2006 по 30 листопада 2009 року включно перерахунку щомісячної соціальної допомоги в сумі 5088,70грн. протиправними та зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати їй соціальну державну допомогу відповідно до положень ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», надалі при нарахуванні пенсії. В обґрунтування вимог позивач зазначила, що вона відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни ” є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з 01 січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога їй не виплачувалася, а у 2008 році виплачувалася не в повному обсязі. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Про те, відповідачем вказана надбавка їй не виплачується.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, надала суду пояснення відповідно до позову, просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву, згідно якої просить справу розглянути у відсутності представника відповідача, згідно наданих заперечень позов не визнав, наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, Суд, оцінюючи відповідно до ст. 159 КАС України, всебічно, повно, об’єктивно досліджені судом докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених у судовому засіданні фактичних даних.
Встановленим в судовому засіданні обставинам справи відповідають правовідносини, що регулюються Конституцією України, Законами України «Про соціальний захист дітей війни», «Про Державний бюджет», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», КАС України.
В судовому засіданні встановлено, що позивач має статус «дитина війни» та перебуває на обліку, як отримувач пенсії за віком в Управлінні Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу.
Згідно ст. 6 Закону № 2195-ІV дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 01 січня 2006 року.
Згідно ч. 2 ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» №1931-ХІІ від 6 грудня 1991 року (з наступними змінами) сума пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Згідно ст. 1 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія – це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим законом. Стаття 28 зазначеного закону вбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Вирішуючи позовні вимоги щодо підвищення пенсії позивачу у 2006 році, суд виходить з наступного: дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-ІV. Проте Законом України від 22 березня 2006 року № 3367- ІV «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни та виключено п. 17 ст. 77 зазначеного закону. Ці зміни набули законної сили через 10 днів після опублікування 22 березня, тобто 2 квітня 2006 року було відновлено дію ст. 6 в редакції від 01 січня 2006 року разом з тим, відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року (із змінами внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак Кабінет Міністрів України у 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», що в свою чергу виключало можливість збільшення пенсії «дітям війни». Підвищення пенсії позивачу у 2006 році як «дитині війни» не здійснювалося. На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача, які стосуються вимог про донарахування та виплату надбавки до пенсії у 2006 році задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на законі.
Відповідно до вимог по виплатам за 2007 рік, суд виходив з наступного: дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п. 12. ст. 71 цього закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону. Таким чином відновлено дію ст. 6 Закону України № 2195- ІV.
Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», від 09.07.2003, № 1058- ІV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсії громадянам та їх призначення. Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Так, згідно з частиною 1 ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі: з 01 січня - 380грн., з 01 квітня - 406грн., з 01 жовтня - 411грн. У відповідності до ч. 3 ст. 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 ч. 1 цієї статті, збільшений на 1 %.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 85 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.91 року № 1788-ХІІ, виплата пенсії проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію починаючи з 09 липня по 31 грудня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з січня до липня 2007 року – відсутні. Однак суд бере до уваги клопотання відповідача, щодо застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, тому вважає, що вимоги за 2007 рік не підлягають задоволенню.
Суд вважає за необхідне роз’яснити, що реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків судом не приймаються до уваги.
Відносно вимог по виплатам за 2008 рік, суд вважає, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року. Підпунктом 2 п. 41 розділу ІІ Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 ЗУ № 2195-ІV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Відповідно до ч. 4 ст. 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Підстави для підвищення пенсії за період з січня до 22 травня 2008 року – були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі на 10%, тому позовні вимоги за цей період не підлягають задоволенню.
Проте, Рішенням Конституційного Суду № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» № 107-VІ від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV в новій редакції. Таким чином, відновлено дію ст. 6 ЗУ № 2195-ІV. Стаття 58 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі: з 01 січня - 470грн., з 01 квітня - 481грн., з 01 липня - 482грн., з 01 жовтня - 498грн. Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Таким чином, суд вважає, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня - 48,1грн., з 01 липня 48,2грн., з 01 жовтня - 49,8грн., бо ці положення протирічать ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.
Вищевикладені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного Суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.
Суд не враховує, що Пенсійний Фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний Фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного Фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Суд бере до уваги норму ч. 2 ст. 11 КАС України, згідно якої, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, а також строки звернення до суду.
В судовому засіданні встановлено, Управління Пенсійного Фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу надало відповідь ОСОБА_1 щодо її заяви про перерахунок надбавки до пенсії 29.12.2009 року, однак до суду позивач звернулася лише 18.01.2010 року.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наслідків пропуску строку звернення до суду, а саме за період: з 18.01.2009 року по 07.09.2010 року з урахуванням терміну розгляду даної справи. Суд не знайшов підстав для задоволення інших позовних вимог. Суд вважає, що не може приймати рішення про визначення правил поведінки на майбутнє.
Суд роз’яснює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушеним робити те, що не передбачено законодавством, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Ст. 46 Конституції України передбачає право громадян на соціальний захист, тому позовні вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача перерахувати позивачу щомісячну соціальну допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» доведені.
На підставі викладеного, керуючись ст. 6, 19, 42 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 1-29\07, ст. 28, 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 10, 11, 158, 160, 163 КАС України , суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов позивача ОСОБА_1 до відповідача Управління Пенсійного Фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу про поновлення пропущеного строку, визнання бездіяльності по недоплаті щомісячної соціальної допомоги суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання відповідача перерахувати і виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу – задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1, підвищення пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період: з 18.01.2009 року по 07.09.2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком – неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період: з 18.01.2009 року по 07.09.2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В інших вимогах відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до набрання законної сили. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції Дніпропетровської області через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга продається протягом 10-ти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Ю.В. Дурасова