|
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.07.07 м. Київ 49/129-А
За позовом Державного підприємства „Науково-дослідний та конструкторсько-
технологічний інститут міського господарства”
До Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
Про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень
Суддя Митрохіна А.В.
Секретар судового засідання Орлова Л.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: Глізнуца Г.М. за дов. від 27.02.2007 №40-01-60
Від відповідача Поповіченко О.М. за дов. від 02.07.2007 №94
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, прийнятих ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 27.10.2006 р. № 0001842301/0, № 0001852301/0 про визначення сум податкового зобов'язання позивачу за платежами: податок на прибуток підприємств і податок на додану вартість та застосування штрафних санкцій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач невірно застосував норми чинного податкового законодавства, податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства на підставі акту, висновки якого не відповідають фактичним обставинам.
Відповідач в запереченнях на позовну заяву та його представник у судовому засіданні проти позову заперечував та вважає спірні податкові повідомлення-рішення такими, що відповідають вимогам закону, оскільки позивачем порушено вимоги п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.1.1 п. 8.1, пп. 8.16.1 п. 8.16 ст. 8, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва , -
В С Т А Н О В И В :
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку Державного підприємства „Науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут міського господарства” (код за ЄДРПОУ 03363588) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2002 р. по 30.06.2006 р., за результатами якої складено акт № 2658-5940/23-01/03363558 від 17.10.2006 р. (далі -акт перевірки).
На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.10.2006 р. № 0001842301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 24487,5 грн., в тому числі основний платіж -16325 грн. та штрафні (фінансові) санкції -8162,5 грн.; № 0001852301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 62500 грн., в тому числі основний платіж -41666,67 грн. та штрафні (фінансові) санкції -20833,33 грн.
За результатами перевірки встановлено порушення:
- п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.1.1 п. 8.1, пп. 8.16.1 п. 8.16 ст. 8, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього на суму 16235 грн., в тому числі по періодах: за 2004 рік в сумі -950 грн. (2 кв. 2004 р. -550 грн., 4 кв. 2004 р. -400 грн.); за 2005 рік у сумі -15375 грн. (1 кв. 2005 р. -14950 грн., 2 кв. 2005 р. -425 грн.). За результатами перевірки в І кв. 2005 р. було зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування в розмірі 148500 грн.
- пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у березні 2005 року на суму 41666,67 грн.
Актом перевірки встановлено, що на розрахунковий рахунок ДП „Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства” в березні 2005 р. від ЗАТ „Київміськбуд-1” надійшли грошові кошти на загальну суму 250000 грн., в т.ч. ПДВ - 41666,67 грн. (згідно банківської виписки від 01.03.2005 р. надійшла сума -125000 грн., в т.ч. ПДВ 20833,33 грн. та банківської виписки від 21.03.2005 р. надійшла сума -125000 грн., в т.ч. ПДВ -20833 грн. В графі призначення платежу зазначено, що грошові кошти надійшли як аванс). В І кв. 2005 р. ДП „Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства” не включило до складу валових доходів грошові кошти отримані від ЗАТ „Київміськбуд-1” в сумі 208333,33 грн., що призвело до заниження валового доходу в І кв. 2005 року на суму 208333,33 грн.
Суд не погоджується з доводами Відповідача-1, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2004 р. між ПП юридична фірма „Корпус-9” (Агент) та позивачем (Клієнт) укладено агентський договір № 43-9-04, згідно умов якого Клієнт призначає Агента своїм представником з питань пошуку „Інвестора-підрядника” по будівництву житлового будинку (ів) вбудовано-прибудованими приміщеннями та паркінгом за адресою: вул. Урицького, 35 у Солом'янському районі м. Києва на земельній ділянці 0,5 га, по виконанню всього комплексу робіт по підготовці договору, виконанню робіт по передачі земельної ділянки „Інвестору-підряднику” з комплексом дозвільних документів на право користування земельною ділянкою та консультантом по всім питанням, пов'язаним з підготовкою будівництва (п. 1.1).
09.02.2005 р. між позивачем (Замовник) та ЗАТ „Київміськбуд-1” (Інвестор-підрядник) укладено договір № 9 на будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та паркінгом за адресою: вул. Урицького, 35 у Солом'янському районі м. Києва (далі -Договір), згідно п. 1.1 якого сторони зобов'язуються шляхом прямих інвестицій Інвестора-підрядника із залученням коштів населення, фізичних та юридичних осіб, спільними зусиллями виконати роботи по будівництву житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та паркінгом за адресою: вул. Урицького, 35 у Солом'янському районі м. Києва (Об'єкт).
Згідно умов вказаного договору Інвестор-підрядника зобов'язується виконати будівництво та передати Замовнику Об'єкт у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації та діючих будівельних норм та правил в обумовлений цим договором строк, а Замовник зобов'язується контролювати хід будівництва та прийняти належним чином завершений будівництвом Об'єкт (п. 1.2).
При чому, сторони домовились на період підготовки до будівництва та будівництва об'єкта передати деякі функції Замовника Інвестору-підряднику (п. 1.3 Договору).
Відповідно до пп. 2.2.1 договору Інвестор-підрядник зобов'язується фінансувати всі витрати, які необхідні для будівництва Об'єкту.
На виконання даного договору Інвестор-підрядник зробив кілька замовлень позивачу для здійснення першочергових робіт по передачі земельної ділянки з комплектом дозвільних документів на право користування земельною ділянкою.
Відповідно до Інвестор-підрядник перераховує Замовнику на протязі 10-ти банківських днів після підписання даного Договору авансовий платіж в сумі 208333,33 грн., крім того ПДВ 41666,67 грн. Всього до сплати належить 250000 грн. в рахунок суми передбаченої п. 3.2 Договору для здійснення останнім розрахунків з фірмою посередником, яка забезпечила весь комплекс підготовчих робіт по укладанню цього Договору, та виконанню першочергових робіт по передачі земельної ділянки Інвестору-підряднику з комплектом дозвільних документів на право користування земельною ділянкою.
На виконання даної умови Договору Інвестор-підрядник перерахував аванс в розмірі 250000 грн. позивачу для розрахунків з фірмою за виконання першочергових робіт.
Згідно з цими замовленнями позивач відповідно до укладених угод за вимогою Інвестора-підрядника, розрахувався вказаною сумою з ПП ЮФ „Корпус-9” за виконання першочергових робіт по передачі земельної ділянки Інвестору-підряднику з комплектом дозвільних документів на право користування земельною ділянкою.
Суд погоджується з доводами позивача щодо того, що Договір за своєю природою є змішаним договором, який містить елементи агентського договору, передбаченого главою 31 Господарського кодексу України та договору комісії, передбаченого глава 69 Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.
Положеннями ст. 1011 ЦК України визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Відповідно до абз. 4 пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.
Отже, оподаткуванню підлягає виручка, яка належить такому суб'єкту господарювання від реалізації ним своєї продукції.
Стосовно визначення бази оподаткування суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на підставі агентських, комісійних договорів (виступають агентами, комісіонерами), то оподаткуванню підлягає тільки виручка фактично отримана таким суб'єктом господарювання на розрахунковий рахунок та (або) в касу від реалізації товарів (робіт, послуг), тобто агентська, комісійна винагорода.
Отже, всі кошти, що надходять на рахунок комісіонера (агента) на виконання доручення комітента не є власністю такого суб'єкта господарювання і при визначені суми виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) і не повинні включатися до бази оподаткування.
За таких обставин, суд погоджується з твердженням позивача про те, що в даному випадку оподаткуванню податком на прибуток підприємств підлягає сума комісійної винагороди отриманої комісіонером.
Абзацом 2 п. 4.7 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.
Враховуючи те, що в даному випадку, між посередником та принципалом не відбуваються операції з поставки товарів (робіт, послуг), відсутній перехід права власності на реалізований у рамках посередницького договору товар, то також є неправомірним визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за І кв. 2005 року в розмірі 41666,67 грн.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про незаконність рішення, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доведенню правомірності свого рішення, дій або бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти задоволення адміністративного позову.
Відповідач не подав суду допустимі докази в обґрунтування своїх заперечень.
За таких обставин суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення, прийнято відповідачем на підставі акту перевірки, який суперечить вимогам чинного податкового законодавства України і фактичним обставинам справи, а тому підлягають визнанню недійсними.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.71, ст. ст. 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 27.10.2006 р. № 0001842301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 24487,5 грн., в тому числі основний платіж -16325 грн. та штрафні (фінансові) санкції -8162,5 грн.;
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 27.10.2006 р. № 0001852301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 62500 грн., в тому числі основний платіж -41666,67 грн. та штрафні (фінансові) санкції -20833,33 грн.
Стягнути з Державного бюджету на користь Державного підприємства „Науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут міського господарства” (код за ЄДРПОУ 03363588) 3,40 грн. судових витрат.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
|
Суддя |
А.В. Митрохіна |
Дата складання та підписання постанови у повному обсязі -03.08.2007