|
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.07.07 м. Київ 49/87
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран»
До Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
Про визнання нечинними повідомлень -рішень
Суддя Митрохіна А.В.
Секретар судового засідання Орлова Л.М.
За участю представників сторін:
від позивача Кратунко С.В.-за дов. № 246 від 18.06.2007,
Стасюк Р.Ф. -за дов. № 266 від 05.07.2007
від відповідача Пустовіт Ю.Ю. -за дов. № 477/9/10-113,
Шомін А.М. -за дов. № 2396/9/10-113 від 05.07.2007
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 14.02.2007 р. № 0010622303 та № 0010612303/1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при здійсненні експорту супутніх послуг у вересні 2005 року позивач правомірно та у відповідності до п.6.2. Закону України «Про податок на додану вартість» обчислював ПДВ за нульовою ставкою, а тому підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2005 року на 483 546,00 грн. у відповідача не було.
Відповідач в запереченнях на позовну заяву та його представники в судовому засіданні проти позову заперечують, вказуючи на те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем порушено приписи пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 та пп. 7.7.9 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
19.07.2007 позивач подав уточнення до позовних вимог, відповідно до яких просить визнати нечинними податкові повідомлення -рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0010612303/2 від 07.05.2007, № 0010622303/2 від 07.05.2007, № 0003022303/2 від 07.05.2007 р.
Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
В С Т А Н О В И В :
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2003 р. по 31.06.2006 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2001 по 30.06.2006.
За результатами перевірки відповідачем було складено Акт № 557/23-06/24584514 від 14.12.2006, яким встановлено порушення позивачем пп.6.2.4 п.6.2 ст.6, пп..7.7.9 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Акт перевірки).
На підставі Акту перевірки 25.12.2006 р. відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:
№ 0010622306/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2005 року на 483 546,00 грн.;
№ 0010612306/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 680 340,00 грн, в т.ч. 453 560,00 грн. за основним платежем та 226 780,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Зокрема, в пп.3.1.5 п.3.1 Акту перевірки вказано, що ТОВ «Юнігран»(комісіонер) здійснювало в інтересах комітентів від свого імені продаж щебеню гранітного на експорт, в тому числі надавало їм послуги по транспортуванню продукції по митній території України.
В Акті перевірки зроблено висновок про те, що в порушення пп..6.2.4 п.6.2. ст..6, пп..7.7.9 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (з подальшими змінами та доповненнями) вартість транспортних послуг наданих по транспортуванню продукції комітентів у червні-липні 2005 року, червні 2006 року на загальну суму 4 685 535 грн., в т.ч. за червень 2005 року -1 713 686 грн., за липень 2005 року -1 594 467 грн., червень 2006 року -1 377 382 грн. обліковувало за нульовою ставкою, внаслідок чого було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 937 106 грн., в т.ч. за червень 2005 року -342 737 грн., за липень 2005 року -318 893 грн., за червень 2006 року -275 476 грн.; та завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, заявленого до відшкодування з бюджету в декларації за вересень 2005 року, на суму 483 546 грн.
Не погодившись з результатами перевірки позивач звернувся з відповідними скаргами до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації у м. Києві.
За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін та прийняті наступні повідомлення-рішення № 0010622303/1 та 0010612303/1 від 14.02.2007 р.
З висновками, викладеними в акті перевірки, суд не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до основних напрямків господарської діяльності (оптова торгівля будівельними матеріалами) ТОВ «Юнігран»уклало ряд договорів комісії на продаж продукції з підприємствами - власниками продукції, а саме: договір комісії на продаж продукції № 1-05 від 01.04.2005 з ВАТ «Малинський каменедробильний завод», договір комісії на продаж продукції № 2-05 від 01.04.2005 з ВАТ «Пинязевицький кар'єр»та договір комісії на продаж продукції № 3-05 від 14.04.2005 з ВАТ «Коростенський кар'єр» ( далі - комітенти).
Відповідно до пунктів 5 вказаних договорів (які є ідентичними) за виконання доручення Комітент сплачує Комісіонерові винагороду в розмірі 2,5% від суми проданої продукції.
Підставою для отримання винагороди Комісіонером є отримання ним грошей від Покупця та перерахування їх Комітенту, за мінусом витрат, понесених Комісіонером згідно даних договорів.
Якщо оплата продукції проведена частково, то винагорода Комісіонера виплачується пропорційно оплаті.
Згідно з п. 6 Договорів винагорода комісіонеру виплачується у національній валюті шляхом перерахування належних останньому сум із грошових коштів, перерахованих Комісіонером - Комітенту від продажу продукції.
Грошові кошти Комісіонеру виплачуються Комітентом протягом двох днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок останнього.
Відповідно до п. 7 Договорів «Відшкодування витрат»до витрат Комісіонера належать: витрати на транспортування вантажу, користування вагонами, подачу-забирання вагонів та інших зборів нарахованих залізницею; витрати на експортне митне оформлення вантажу для перетинання державного кордону України; на отримання необхідних дозволів для експорту вантажу.
Ці витрати враховуються комісіонером при визначенні ціни на продукцію в договорах купівлі-продажу з покупцем.
Відшкодування витрат, зроблених комісіонером відповідно до п. 7.1 даних Договорів, здійснюється шляхом утримання останнім відповідної суми з платежів, що надходять від покупця в розрахунок за продукцію.
Загальна сума витрат комісіонера визначається щомісяця та відображається в акті прийому -передачі цих витрат (супутніх послуг) відповідно до договору купівлі-продажу з покупцем.
Порядок укладання, умови та виконання договору комісії визначені главою 69 Цивільного кодексу України. Відповідно до пункту 1.1 договорів комісії Комісіонер (ТОВ «Юнігран») зобов'язується за дорученням комітентів за винагороду здійснити для останніх від свого імені зовнішньоекономічну угоду з продажу продукції на експорт, що відповідає приписам ст. 1011 Цивільного кодексу України.
Одним із нормативних документів, що регулює зовнішньоекономічну діяльність підприємств, є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Відповідно до норм вказаного Закону суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних угод, крім тих, які прямо заборонені законами України. На підставі ст. 4 Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16.04.1991 № 959-ХІІ (із змінами) посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар до посередника (комісіонера) не переходить, здійснюється без обмеження.
При укладенні договору купівлі-продажу з нерезидентом Комісіонер має керуватися Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 № 201. Даним нормативним документом визначені суттєві умови зовнішньоекономічних договорів, які в обов'язковому порядку повинні бути відображені в тексті укладеного договору.
На виконання договорів комісії та враховуючи норми діючого законодавства позивачем було укладено договір № 50/А від 11.04.2005, договір № 51/А від 11.04.2005, договір № 52/А від 04.05.2005 та договір № 53/А від 04.05.2005 з ТОВ «Атенор»(Росія), який виступає покупцем-нерезидентом. Одними із суттєвих умов зовнішньоекономічного договору є базові умови поставки, визначені Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) № 560 від 01.01.2000 (далі - Інкотермс-2000). Даними правилами визначено ряд обов'язків сторін (обов'язки по навантаженню, страхуванню, переходу ризику загибелі або пошкодження товару при його транспортуванні, умови поставки та інше).
Відповідно до п. 3.1 вказаних зовнішньоекономічних договорів купівлі-продажу поставка продукції відбувається залізничним транспортом до українсько-російського кордону з оплатою транспортування та оформлення продавцем до станції Зерново - на умовах DAF - Зерново.
Згідно з умовами DAF, які визначено в пункті А.2 правил Інкотермс - 2000, продавець зобов'язаний виконати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для експорту товару до названого місця поставки на кордоні та для його транзитного перевезення через будь-яку країну.
В пункті А.3 правил Інкотермс -2000 також визначено, що продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до пункту, якщо він названий, у місці поставки на кордоні. Проте, на прохання покупця, на його ризик і за його рахунок продавець може укласти на звичайних умовах договір перевезення з умовою продовження транспортування товару поза назване місце на кордоні до кінцевого пункту призначення в країні імпорту, названого покупцем. Продавець може також відмовитися від укладення такого договору. В такому випадку він зобов'язаний своєчасно сповістити покупця про це.
В матеріалах справи міститься договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №04/04-05/бПЗ/ДН/05-88/ДНЮ4 від 04.04.2005 (далі договір перевезень), відповідно до якого ДТГО «Південно-Західна залізниця»(надалі -Залізниця) надає замовнику -ТОВ «Юнігран»послуги (роботи, операції) по забезпеченню перевезень вантажів, а останній оплачує їх вартість.
Таким чином, ТОВ «Юнігран»як продавець за зовнішньоекономічними угодами виконувало умови, покладені на нього вищезазначеним договором та правилами Інкотермс-2000, за умов поставки DAF-Зерново, що в свою чергу підтверджує виконання пункту 4.1 договорів комісії на продаж продукції, згідно якого витрати на транспортування несе Комісіонер, тобто ТОВ «Юнігран».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16.04.1991 №959-ХІІ (із змінами) експортом товарів вважається продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезення або без вивезення цих товарів за митний кордон України.
Згідно п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами і доповненнями) при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку на додану вартість становить «0»відсотків до бази оподаткування. В свою чергу під супутніми послугами розуміються послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються (п. 1.14 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами і доповненнями).
У листі ДПА України від 06.08.2005 №7497/6/15-2315 вказано, що відповідно п.6.2. ст..6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами і доповненнями) нульова ставка податку при оподаткуванні послуг застосовується виключно щодо операцій з експорту послуг, супутніх експорту товарів. Експорт товарів, до вартості яких включено вартість супутніх такому експорту послуг, засвідчується належно оформленою ВМД.
Оскільки в даному випадку продаж товарів на експорт здійснюється на підставі договору комісії з подальшим укладенням зовнішньоекономічної угоди комісіонером, який діє в інтересах комітента, для підтвердження нульової ставки з податку на додану вартість підприємствам (комісіонеру і комітенту) необхідно враховувати особливості заповнення вантажної митної декларації (далі -ВМД) при вивезенні комісійних товарів.
Заповнення ВМД встановлено Порядком заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивезення), митного складу, магазину безмитної торгівлі, затвердженим наказом Державної митної служби України від 30 червня 1998 року № 380 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 липня 1998 за № 469/2909 (далі Порядок № 380).
Згідно з вищезазначеним наказом у випадку проведення митного оформлення товарів на підставі договорів комісії в графі 2 «Відправник/Експортер»повинні бути вказані відомості про комітента. Відомості про комісіонера відображаються в графі 9 «Особа відповідальна за фінансове врегулювання». Якщо при заповненні графи 2 вчинено запис «Див. на звороті», то додатково на зворотній стороні ВМД вказуються фінансові та банківські відомості про комісіонера. Якщо умовами зовнішньоекономічного договору передбачено здійснення оплати на рахунок комісіонера, то в графі 28 зазначаються реквізити комісіонера. В графі 44 «Додаткова інформація/подані документи»вказуються відомості про види контрактів. У графі 45 «Митна вартість»вказується заявлена митна вартість. Як зазначено у Порядку №380, визначення митної вартості здійснюється митним органом відповідно до положень частини другої статті 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф»від 05.02.1992 №2097-ПХ.
Згідно з п.14 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 №1375 «Про затвердження порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України»для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, декларант подає рахунок про оплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівництвом підприємства калькуляцію транспортних витрат у випадку, коли транспортні витрати не були включені до рахунку-фактури (інвойсу).
Надані до матеріалів справи копії ВМД оформлені відповідно до Порядку № 380.
Листом ДПА України від 15.12.2005 №25017/7/16-1517-26 «Щодо оподаткування супутніх послуг та застосування до цих послуг нульової ставки податку на додану вартість»визначено, що митна вартість товарів, що вивозиться (експортується) з України, визначається згідно із статтею 274 Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-ІV і включає в себе ряд фактичних витрат, які поніс платник податку-експортер у зв'язку із здійсненням експорту таких товарів.
Відповідно до вказаного листа при здійсненні експорту експортером здійснюється придбання супутніх експорту послуг з податком на додану вартість, віднесення суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту, включення вартості послуг без урахування податку на додану вартість до складу вартості товару, подальше вивезення товару, збільшеного на вартість таких послуг, з нарахуванням нульової ставки податку в цілому на загальну вартість товару, яка включає і вартість супутніх послуг (тобто на митну вартість товару).
В пп.3.1.5 п.3.1. акту перевірки зазначено, що протягом червня 2005 року, липня 2005 року та червня 2006 року ТОВ «Юнігран»необґрунтовано застосовано ставку 0% до вартості послуг з транспортування продукції комітентів в межах митної території України у відповідності до укладених договорів комісії.
Згідно з пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»нульова ставка податку на додану вартість застосовується до поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону України.
Відповідно до листа ДПА України від 15.12.2005 № 25017/7/16-1517-26 при наданні послуг, місце поставки яких згідно п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено на митній території України, вартість таких послуг включається до бази оподаткування та оподатковується за ставкою 20 %. Таким чином, надаючи послуги з навантаження, розвантаження, транспортування, експедування, страхування вантажів, порти та інші підприємства, які здійснюють обслуговування товарів, що експортуються, повинні застосовувати ставку податку на додану вартість у розмірі 20 %.
Відповідно до вищезазначеного, положення пп..6.2.4. п.6.2. ст..6 Закону України «Про податок на додану вартість»застосовується до підприємств, які здійснюють поставку послуг, а поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки (п.1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).
До матеріалів справи долучено договори поставки, відповідно до яких ТОВ «Юнігран»здійснювало послуги по транспортуванню товарів.
При цьому суд враховує, що послуги по транспортуванню продукції на експорт в надавались позивачу ДТГО «Південно-Західна залізниця»на підставі договору організації перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 04/04-05/6ПЗ/ДН/05-88/ДНЮ4 від 04.04.2005 р. (далі - договір перевезень), місцем поставки яких є територія України, де підприємство зареєстроване платником податку.
Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоотримувачі. На залізничному транспорті залізничним вантажним перевізником є залізниця, про що вказано у вищезазначеному договорі. Разом з тим, залізничний вантажний перевізник - це такий суб'єкт господарювання, який є власником залізничного транспортного засобу або використовує його на законних підставах для перевезення вантажів згідно з ліцензією і сертифікатом, що підтверджують його господарську компетенцію у цій сфері.
Суд відзначає, що договір перевезення вантажу є різновидом договірних зобов'язань, що виникають у зв'язку з перевезенням. Правова сутність цього договору полягає у тому, що він опосередковує (визначає) відносини суб'єктів господарювання з надання одного з видів транспортних послуг -перевезення вантажів, що дозволяє віднести його до транспортних договорів (поряд з договором транспортної експедиції, тощо), а також він містить зобов'язання сторін, які виникають у зв'язку із здійсненням одного з видів господарської діяльності -переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання тим чи іншим видом транспорту, що надає підстави розглядати його як різновид господарських договорів.
Отже, договір перевезення, укладений із залізницею, є окремим договором, який визначає, між іншим, права та обов'язки ТОВ «Юнігран»щодо оплати послуг з транспортування.
Матеріалами справи підтверджено, що розрахунки ТОВ «Юнігран»з залізницею здійснювались на підставі умов перевезень, які передбачають обов'язкову попередню оплату. Розрахунок сум, які підлягають оплаті замовником, здійснюється залізницею відповідно до збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (із змінами та доповненнями) та тарифів, зазначених у додатку до договору перевезень, на підставі належно оформлених перевізних документів, накопичу вальних карток, відомостей плати за користування вагонами та інших документів, пов'язаних з виконанням договору. Перевізні документи складають відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі Правила).
До матеріалів справи долучено залізничні накладні, оформлені згідно з Правилами. Відповідно до п.1.2 Правил накладна є двосторонньою письмовою формою договору перевезення вантажу. Зазначена форма є обов'язковою для застосування.
В числі інших документів позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку № 631 по операціях з Південно-Західною залізницею за червень 2005 року та податкову накладну Південно-Західної залізниці від 30.06.2006 № 1252, що виписувалась залізницею для замовника, тобто ТОВ «Юнігран», в кінці звітного періоду.
Розглядаючи спір по суті, суд враховує, що підпункт 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», крім інших обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум.
Як встановлено в ході перевірки, суми податку на додану вартість були фактично сплачені позивачем у складі вартості послуг ДТГО «Південно-Західна залізниця»в червні -липня 2005 року та червні 2006 року відповідно, що визнається сторонами та підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними документами.
Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини справи, які визнаються сторонами, можуть не доказуватись перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Отже, придбаваючи за власні кошти вартість послуг (з 20% ПДВ) у ДТГО «Південно-Західна залізниця»згідно договорів перевезень від 04 квітня 2005 року №04/04-05/бПЗ/ДН/05-88/ДНЮ4, від 23.03.2006р. №ПЗ/ДН-0676/ДНЮ-4, позивач оплачував вартість супутніх послуг по транспортуванню гранпродукції комітентів, яку в подальшому було включено до митної вартості комісійної гранпродукції, що експортується, з нарахуванням ставки податку на всю митну вартість відповідно до п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами і доповненнями), а саме «0»відсотків.
Щодо розрахунків ТОВ «Юнігран»з комітентами: ВАТ «Малинський каменедробильний завод»за договором комісії на продаж продукції № 1-05 від 01.04.2005, ВАТ «Пинязевицький кар'єр»за договором комісії на продаж продукції № 2-05 від 01.04.2005, та ВАТ «Коростенський кар'єр»за договором комісії на продаж продукції №3-05 від 14.04.2005р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як було вказано вище, відповідно до п. 5 вищезазначених договорів комісії винагорода комісіонера становить 2,5% від суми проданої продукції за мінусом витрат, понесених комісіонером згідно такого договору.
Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ст. 1012 Цивільного кодексу України).
Ціна продажу продукції у додатках до договорів, які є їх невід'ємною частиною.
Відповідно до ст. 1024 Цивільного кодексу комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії.
Договорами обумовлено, що відшкодування витрат, зроблених комісіонером відповідно до п.7.1, здійснюється шляхом утримання останнім відповідної суми з платежів, що надходять від покупця в розрахунок за продукцію (п.7.3 договорів комісії №1-05, №2-05, №3-05). Вказані витрати, в свою чергу, враховуються при визначенні ціни на продукцію в договорі купівлі-продажу з продавцем.
Щодо розрахунків за зовнішньоекономічними договорами, укладеними на підставі договорів комісії, суд відзначає, що Національний банк України в своєму листі від 18.06.2001 р. №28-313/2452-3648 вказує, що відповідальним за порушення строків отримання валютної виручки є комісіонер. Твердження НБУ ґрунтується на тому, що відповідно до ст.397 (1016) Цивільного кодексу України по угоді, укладеній комісіонером з третьою особою, отримує права і стає зобов'язаним комісіонер. Вказане також підтверджує ДПА України у своєму листі від 21.02.2002 №1151/6/23-5331, відповідно до якого при виконанні договорів комісії, по яких комісіонером здійснюються продаж товарів нерезиденту, відповідальність за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків по експортних операціях покладається на сторону договору, яка отримує права і стає зобов'язаною по зовнішньоекономічному договору, укладеному з третьою особою, тобто на комісіонера.
В свою чергу ст.1020 Цивільного кодексу України визначено право комісіонера відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента.
Отже, власником коштів, отриманих від покупця, в частині комісійної винагороди (п.5.1 договорів комісії) є ТОВ «Юнігран»і розрахунки з залізницею останнім здійснювались власними коштами.
ТОВ «Юнігран»при здійсненні господарської операції з зовнішньоекономічної діяльності утримував із сум, що надійшли від покупців, вартість витрат, які ним здійснено відповідно до ст.7 договорів комісії та у відповідності до зовнішньоекономічних договорів купівлі-продажу.
Формування аналітичних даних в бухгалтерському обліку здійснюється групуванням однакових по економічному змісту первинних документів у відомостях (п.6 Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку затверджених наказом Мінфіну від 29.12.2000 №356).
У наданих позивачем картках рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»(по контрагентах) за червень-липень 2005 року та за червень 2006 року кредит рахунку, по якому відображається заборгованість за отримані від постачальників товарно-матеріальні цінності, сформовано на підставі актів приймання -передачі продукції в кореспонденції з рахунком 702 «Доходи від продажу товарів».
Відповідно до п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР (із змінами) не вважається продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. У випадках, коли підприємство застосовує рахунок 704 «Вирахування з доходу», дані господарські операції не приймають участі у формуванні валових доходів.
При передачі товарів комісіонеру комітент виписує податкову накладну на загальних підставах. Комітенти надали ТОВ «Юнігран»податкові накладні із зазначенням ставки податку «0»відсотків. Вказану суму відображено в обліку підприємства, та включено до реєстру отриманих податкових накладних.
Комісійна винагорода, отримана комісіонером-експортером за виконане ним доручення, оподатковується в звичайному порядку за ставкою «20»відсотків.
Як вбачається із матеріалів справи, ВАТ «Малинський каменедробильний завод»видало позивачу податкові накладні № 286 від 30.06.2005 на суму 1159528,90 грн., № 306 від 31.07.2005 на суму 1001505,85 грн., №147 від 19.06.2006 на суму 829317,70 грн., та №148 від 30.06.2006 на суму 472484,40 грн.; ВАТ «Пинязевицький кар'єр»видало позивачу податкові накладні № 415 від 30.06.2005 на суму 190933,50 грн., № 486 від 29.07.2005 на суму 358218,50 грн., № 371 від 30.06.2006 на суму 76081,25 грн.; ВАТ «Коростенський кар'єр»видало позивачу податкові накладні № 211 від 30.06.2005 на суму 123286,20 грн. № 282 від 31.07.2005 на суму 217804,40 грн., № 315 від 30.06.2006 на суму 611315,20 грн. Всі накладні видані із зазначенням ставки податку на додану вартість «0»відсотків.
На вартість отриманої комісійної винагороди позивачем комітентам видані податкові накладні з зазначенням ставки податку на додану вартість 20%, зокрема ВАТ «Малинський каменедробильний завод»податкову накладну № 833 від 30.06.2005, на суму 34785,86 грн. (ПДВ 5797,64 грн.), № 1064 від 29.07.2005, на суму 30045,18 грн. (ПДВ 5007,53 грн.), № 1187 від 30.06.2006, на суму 39054,06 грн. (ПДВ 6509,01 грн.), ВАТ «Пинязевицький кар'єр»податкову накладну № 836 від 30.06.2005, на суму 5728,01 грн. (ПДВ 954,67 грн.), № 1065 від 29.07.2005, на суму 10746,55 грн. (ПДВ 1791,09 грн.), № 1151 від 30.06.2006, на суму 2282,44 грн. (ПДВ 380,41 грн.), ВАТ «Коростенецький кар'єр»податкову накладну № 835 від 30.06.2005, на суму 3698,59 грн. (ПДВ 616,43 грн.), № 1066 від 29.07.2005, на суму 6534,13 грн. (ПДВ 1089,02 грн.), № 1188 від 30.06.2006, на суму 18339,46 грн. (ПДВ 3056,58 грн.).
Як вбачається з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних між позивачем та комітентами загальна сума реалізації товару, по періодах -червень, липень 2005 року та червень 2006 року, за договорами складає 5040475,90 грн., зокрема, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) з ВАТ «Малинський каменедробильний завод»№104 від 30.06.2005 -1159528,90 грн. (комісійна винагорода 28988,22 грн., ПДВ 5797,64 грн.), №121 від 29.07.2005 -1001505,85 грн. (комісійна винагорода 25037,65 грн., ПДВ 5007,53 грн.), №144 від 30.06.2006 -1301802,10грн. (комісійна винагорода 32545,05 грн., ПДВ 6509,01 грн.); акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) з ВАТ «Пинязевицький кар'єр»№106 від 30.06.2005 -190933,50 грн. (комісійна винагорода 4773,34 грн., ПДВ 954,67 грн.), №122 від 29.07.2005 -358218,50 грн. (комісійна винагорода 8955,46 грн., ПДВ 1791,09 грн.), №127 від 30.06.2006 -76081,25 грн. (комісійна винагорода 1902,03 грн., ПДВ 380,41 грн.); акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) з ВАТ «Коростенський кар'єр» №105 від 30.06.2005 -123286,20 грн. (комісійна винагорода 3082,16 грн., ПДВ 616,43 грн.), №123 від 29.07.2005 -217804,40 грн. (комісійна винагорода 5445,11 грн., ПДВ 1089,02 грн.), №145 від 30.06.2006- 611315,20 грн. (комісійна винагорода 15282,88 грн., ПДВ 3056,58 грн.).
Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, відповідно до якого у разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю, який не зареєстрований як платник податку, включаючи поставку на експорт, продавець (платник податку), за виключенням продажу за готівку кінцевим споживачам (які не є платниками податку), складає податкову накладну в двох примірниках. У оригіналі податкової накладної робиться помітка «Продаж кінцевому споживачеві»або «Експортні поставки». У рядках «Індивідуальний податковий номер покупця»та «Номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість»робиться помітка «Х». Всі примірники таких податкових накладних зберігаються у продавця.
З матеріалів спраи вбачається, що згідно зазначеного порядку ТОВ «Юнігран»виписано на ТОВ «Атенор» податкові накладні № 849 від 30.06.2005 на суму 3357993,28 грн. (ПДВ 0грн.), №1083 від 29.07.2005 на суму 3497993,41 грн. (ПДВ 0грн.), №1233 від 30.06.2006 на суму 3942310,43 грн. (ПДВ 0грн.) та відображено в реєстрі податкових накладних.
Податковий кредит формується відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»із суми податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1. ст..6 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Суми на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками віднесено ТОВ «Юнігран»до податкового кредиту звітного періоду та відображено в податкових деклараціях. Зокрема, до реєстру податкових накладних включено податкові накладні по розрахунках із ДТГО «Південно-Західна залізниця»від 30.06.2005 № 1597 на суму 5303949,30 грн., в т.ч. ПДВ 883991,63 грн., від 31.07.2005 № 18251 на суму 4897810,30 грн., в т.ч. ПДВ 816301, 79 грн., від 30.06.2006 № 1252 на суму 5226417,77 грн. в т.ч. ПДВ 871069,71 грн.
Оскільки вартість супутніх послуг (які фактично оплачено ТОВ «Юнігран») включено до загальної митної вартості без ПДВ, то підприємством правомірно віднесено до податкових зобов'язань і вартість гранпродукції, що є власністю комітентів.
Як вбачається з наданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість попередніх періодів сума податкового зобов'язання мала від'ємне значення.
За результатами господарської діяльності позивачем подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість за червень. липень 2005 року та червень 2006 року.
Податкове зобов'язання у податкових деклараціях з ПДВ за червень, липень 2005 року, червень 2006 року визначено як різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, що має від'ємне значення та відображено в рядку 18.2 декларацій в сумі 164653.грн., 476332 грн., .225926 грн., відповідно.
В акті перевірки правомірність зменшення бюджетного відшкодування ТОВ «Юнігран»ґрунтується виключно на положеннях пп..7.7.9. п.7.7. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на отримання бюджетного відшкодування має комітент, якщо він експортує товари (супутні послуги) за межі митної території України через комісіонера.
Починаючи з 1 червня 2005 року процедура отримання бюджетного відшкодування зазнала змін, які полягають в тому, що експортерів прирівняно до звичайних українських підприємств.
Відповідно до п.1.8. ст..1 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплату податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пп..7.7.1., 7.7.2. п.7.7. ст..7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо за результатами звітного періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні періоди по ПДВ (відображається в рядку 22.1 декларації з ПДВ), а останні зараховуються до складу податкового кредитку наступного податкового періоду (відображаються в рядку 22.2 декларації з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду і переносяться в рядок 23.1 декларації наступного звітного (податкового періоду).
Якщо у наступному звітному (податковому) періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з врахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного періоду, включається в склад податкового кредиту поточного періоду, знову має від'ємне значення, то платником податку разом з декларацією по ПДВ розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до декларації з ПДВ). значення рядка 4 розрахунку бюджетного відшкодування переноситься в рядок 25 декларації з ПДВ за поточний звітний податковий період.
В листі ДПА України від 14.02.2006 №2741/7/16-1517 зазначено, що в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари, а при заповненні рядка 3 розрахунку (додаток 3 до податкової декларації з ПДВ) платник податку може врахувати із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 декларації з ПДВ) ті суми податку, які фактично сплачені у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) грошовими коштами (у тому числі авансом).
Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом, розрахованої у відповідності з пп..7.7.1. п.7.7. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», яка не перевищує розміру податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) в попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Згідно з Податковим роз'ясненням ДПА України №418 від 05.09.2002 «Щодо порядку застосування нульової ставки податку на додану вартість по операціях з вивезення (експортування) товарів за межі митної території України»виходячи із видів контрактів, зазначених у графі 44 вантажної митної декларації, та враховуючи їх умови, слід мати на увазі, що у разі митного оформлення товарів за договорами купівлі-продажу відомості про власника товарів -експортера (платника податку на додану вартість, який має право на застосування нульової ставки по таких операціях) повинні бути зазначені в графі 9 вантажної митної декларації.
У випадках, коли вивезення товарів за межі митної території України відбувається за зовнішньоекономічними договорами купівлі-продажу, які укладені на підставі договорів комісії або за дорученням між: резидентами України, відомості про власника товарів -платника податку на додану вартість мають бути зазначені у графі 2 вантажної митної декларації. Що і відображено у наданих позивачем ВМД.
На думку суду твердження відповідача про те, що ТОВ «Юнігран»як комісіонер надавало послуги комітентам з транспортування продукції по митній території України і тому згідно з пп..6.2.4. п.6.2. ст..6 Закону України «Про податок на додану вартість»повинно було нараховувати на ці послуги податок на додану вартість за ставкою 20% є помилковим. Оскільки, як встановлено судом, в договорах комісії не передбачено надання послуг по транспортуванню жодною із сторін, а навпаки в п.4 сказано, що витрати по транспортуванню несе комісіонер. При цьому відповідач визнає, що фактично транспортні послуги позивачу надавало ДТГО «Південно - Західна залізниця».
Також, суд вважає безпідставним та необґрунтованим посилання відповідача на пп. 7.7.9 п.7.7. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено, що у разі коли платник податку експортує товари (супутні послуги) за межі митної території України, отримані від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари (супутні послуги) від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного відшкодування має такий інший платник податку.
Адже, як встановлено судом, позивач не отримував від ДТГО «Південно-Західна залізниця»послуги на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари (супутні послуги). Також ТОВ «Юнігран»не отримувало зазначених послуг від комітентів, а самостійно придбавало їх у ДТГО «Південно-Західна залізниця».
Зважаючи на вищевикладені обставини, господарський суд погоджується з твердженням відповідача стосовно того, що позивач не здійснював надання послуг за межами митної території України, однак, суд вважає, що позивач як власник послуг отриманих від ДТГО «Південно-Західна залізниця»на митній території України, при сплаті за які застосована ставка ПДВ 20%, має право на включення вартості зазначених послуг до складу митної вартості товару, який експортується, відповідно до положень ст.274 Митного кодексу України і відповідно застосувати ставку податку на додану вартість 0%.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що послуги, які надавались позивачу ДТГО «Південно-Західна залізниця», є такими, що підпадають під дію пп. 6.2.4. ст..6.2. ст..6 Закону України «Про податок на додану вартість»та підлягає оподаткуванню за ставкою ПДВ 20%, а по відношенню до господарських відносин позивача з ТОВ «Атенор»(Росія), тобто щодо експорту, є супутніми послугами і підлягають оподаткуванню відповідно до п.6.2. ст..6 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто за ставкою 0%.
Суд приймає до уваги те, що згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням всіх встановлених судом фактичних обставин справи, поданих доказів та вимог законодавства.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги документально доведені та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити повністю.
Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0010612303/2 від 07.05.2007, № 0010622303/2 від 07.05.2007, № 0003022303/2 від 07.05.2007р..
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран»(04070, м. Київ, вул. Набережне шосе,4, 14, код 24584514) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
|
Суддя |
А.В. Митрохіна |
Дата складання та підписання постанови у повному обсязі -30.07.2007