Справа № 2-а-162/10

  П О С Т А Н О В А

  І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

10 листопада 2010 року                                                                                 м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді  Амаровича В.П.,

 розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Перечинському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як «Дитині війни» за 2007-2010 роки в сумі 6210,00 грн.,  -

          В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася з позовом до суду, в якому просить поновити їй пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 09.07.2007 року до 30.09.2010 року та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі нарахувати і виплатити їй щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за 2007 - 2010 роки у сумі 6210 грн. 00 коп. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року за № 2195-ІV вона належить до соціальної категорії “Дитина війни”. Згідно ст. 6 цього Закону вона має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2007-2010 роках така допомога їй не виплачувалася, при цьому, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, якими було зупинено норми Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а тому така щомісячна державна соціальна допомога мала їй виплачуватися.

У судове засідання позивачка не з ' явилася, однак подала заяву, в якій просить розглянути справу без її участі у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, подавши суду письмові заперечення, у яких просив у позові відмовити, оскільки Законом України ?ро Державний бюджет України на 2007 рік” була передбачена виплата надбавки, як дітям війни, лише особам, які визнані інвалідами. Позивачка інвалідом не визнана, тому їй така надбавка у 2007 році не нараховувалась і не виплачувалась. Що стосується 2008 року, то відповідно до п. 41 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року № 107-VІ, яким внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім цього, позивачка пропустила строк для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, що є підставою для відмови у позові.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, а отже на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років.  

Згідно ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року №  2195-ІV, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років. У відповідності до ст. ст. 6, 7 вказаного Закону дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивачка є дитиною війни, а тому має право на пільги, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-ІV.

Пунктом 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року № 489-V, дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-ІV на 2007 рік було зупинено.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким було зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.  

З 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року (включно) позивачка мала правові підстави для нарахування підвищеної пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а тому в цій частині позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік”, а оскільки дане рішення зворотної дії в часі не має, тому за період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року у задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

    Статтею 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”  та статтею 70 Закону України “Про державний бюджет на 2010 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 та відповідно у 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Відповідно, дія цих норм не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір соціальних виплат згідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Оскільки Законами України "Про державний бюджет на 2009 рік" та "Про державний бюджет на 2010 рік" соціальні пільги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком «Дітям війни» не скасовані, тому вимоги позивачки про виплату підвищення за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2010 року (як просить позивачка) підлягають задоволенню.    

Вирішуючи питання про те, яку норму закону, що визначає розмір мінімальної пенсії за віком слід застосувати для визначення підвищення до пенсії Дітям війни суд виходить з наступного.

Так, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу, який встановлено в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Разом з цим, ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Отже, з урахуванням того, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, що визначає розмір мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що саме цю норму слід застосувати для визначення підвищення до пенсії Дітям війни.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" встановлено, що державна соціальна гарантія - встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни. Згідно ст. 6 цього Закону держава взяла на себе зобов'язання підвищити дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державну соціальну допомогу, що виплачується замість пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Як зазначено в п. 3.2. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, № 6-рп/2007, утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою Конституційного права на соціальний захист, а тому відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Згідно ч. 2 ст. 87 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження строком. Частиною 2 статті 46 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.    

Враховуючи те, що законом не передбачено подання заяви пенсіонером або іншої форми його волевиявлення для отримання підвищення до пенсії, тому обов'язок виплати покладається на органи Пенсійного фонду України.

Разом з цим, суд беручи до уваги те, що порушення прав позивача тривало з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року, а також те, що вік позивачки є похилим, така відноситься до вразливих верств населення, яка обмежена у засобах користування офіційними урядовими виданнями засобів масової інформації, що перешкоджає своєчасній правовій її обізнаності, з огляду на обмежені фінансові можливості доступу до правової допомоги, приходить до висновку, що позивачкою не пропущено строк звернення до суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з Управління Пенсійного фонду в Перечинському районі слід стягнути на користь позивачки недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за періоди з 09 липня 2007 року (з дня ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року (до кінця бюджетного періоду), з 22 травня 2008 року (з дня ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України) по 31 грудня 2008 року (кінець бюджетного періоду), з 01 січня 2009 року (початок бюджетного періоду) по 31 грудня 2009 року (кінець бюджетного періоду) та з 01 січня 2010 року (початок бюджетного періоду) по 30 вересня 2010 року з підвищенням пенсії на 30 відсотків з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов ' язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України судові витрати присуджуються позивачу відповідно до задоволених вимог.  

Керуючись ч. 2 ст. 152 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року, ст. ст.  1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, ст. 58, п. 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України” на 2007 рік” від 19.12.2006 року, п. 41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року,  ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 року, ст. ст. 52, 70 Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік” від 27.04.2010 року, ст. ст. 11, 17, 71, 94, 122, 160, 163 КАС України , суд, -    

  П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2010 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням фактично виплачених сум.  

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 (одної) гривні 70 коп.

Постанова суду, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.      

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

        Головуючий:                                                               Амарович В.П.