ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

УСТАНОВИВ :

У жовтні 2004 року позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача про розірвання договору оренди від 01.06.2004 року та зобов'язання  звільнити орендоване приміщення і  прилеглу територію у зв'язку  з порушенням  зобов'язання за договором від 01.06.2002 року з внесення орендної плати.

Під час розгляду  справи в суді першої інстанції позивач уточнив  заявлені вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 2876 грн. і неустойку в сумі 1920 грн., посилаючись на порушення  зобов'язання за договором оренди з внесення орендної плати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.10.2005 року позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та провадження в справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним судом порушено норми  процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача  до суду не надходив.

Дослідивши  доводи  касаційної  скарги, перевіривши  матеріали справи  і  прийняті  в  ній  судові  рішення, касаційний  суд  вважає, що  касаційна  скарга  не  підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної  особи ОСОБА_1. про стягнення заборгованості та  неустойки у зв'язку з  неналежним виконанням зобов'язання  з внесення орендної плати за  договором оренди.

Апеляційним господарським судом  встановлено, що до прийняття рішення судом першої інстанції  13.09.2005 року була  здійснена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця ОСОБА_1.

Отже, висновок  апеляційного господарського суду про скасування рішення місцевого господарського суду  і припинення провадження  у справі  ґрунтуються на вимогах  процесуального  закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

За таких обставин, оскаржена постанова апеляційного суду  є законною, і підлягає залишенню без  змін, а касаційна скарга  без задоволення.

З  огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Колективного підприємства “Ізмаїлвторресурси” залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2003 року - без змін.

Головуючий                                                                     В.Перепічай

Судді                                                                                          І.Вовк

                                                                                          П.Гончарук

тє