АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-6620/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Парій О.В.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 листопада 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бондаря М.С.
суддів: Кухаря С.В.
Гончара О.С.
при секретарі Белименко С.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” про визнання дій незаконними та зобов'язання виконати певні дії.
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2010 року Позивач звернувся до суду з заявою, в якій просить визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” (далі Банку) по зміні відсоткової ставки за Договором кредиту від 28 березня 2008 року до 30% річних. Просить, також, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок відсотків за користування кредитом за період з 28.07.09 року за процентною ставкою 15,00% річних.
В позові зазначено, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, згідно якого позивач отримав кошти в сумі 252000 грн. Оплата за користування кредитом встановлена в розмірі 15,00% річних. Банк в односторонньому порядку з 28 липня 2008 року змінив відсоткову ставку до 25,08% річних, а з 01 лютого 2009 року - до 30,00 % річних. Вважають, що було порушено процедуру зміни процентної ставки. На адресу позивача банк повідомлень не направляв. Про зміну відсоткової ставки з 15% до 25,08% позивач узнав з телефонної розмови наприкінці липня 2008 року та лише в грудні 2008 року отримав копію листа банку від 26 червня 2008 року про наміри збільшити відсоткову ставку з 28.07.08 року. Позивач направляв в грудні 2008 року на адресу банку листа з проханням надати офіційне роз'яснення стосовно підстав, строків зміни та обґрунтування розміру підвищення відсоткової ставки. Відповідь отримав лише в серпні 2009 року. Зазначили, що про підвищення відсоткової ставки з 25,08% до 30% річних банк також не повідомляв. Вважають, що з 01.02.09 року банк не мав права в односторонньому порядку проводити підвищення ставки за кредитом, оскільки набули чинності відповідні зміни до ЦК України.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 липня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано незаконними дії Банку по зміні з 28 липня 2008 року кредитної ставки за Договором про іпотечний кредит від 28 березня 2008 року з 15% до 25,08 % річних, та з 01 лютого 2009 року з 25,08% до 30% річних.
Зобов'язано Банк здійснити перерахунок відсотків за користування кредитом за договором про іпотечний кредит від 28 березня 2008 року за процентною ставкою 15% річних за період з 28 липня 2008 року по 01 липня 2010 року.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду Банк подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ст.ст. 536 та 1054 ЦК України необхідною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки, тобто це є істотною умовою, щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі.
Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України).
Отже, у разі недосягнення сторонами кредитного договору згоди у письмовій формі щодо нового розміру процентної ставки умова кредитного договору, що передбачає такий розмір, є нікчемною (ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 236 ЦК України). Вказівка закону на нікчемність договору є імперативною (ч. 2 ст. 215 ЦК України) і такий договір (чи його істотна умова) є недійсним з моменту його укладення (ст. 204, ч. 1 ст. 236 ЦК України) незалежно від того, чи виконали сторони його умови.
Судом встановлено, що 28 березня 2008 року ОСОБА_3 укладено кредитний договір з Банком, за умовами якого розмір процентної ставки становить 15% річних відповідно.
Згідно з умовами п 8.9 вказаного договору у разі настання обставин перелічених у вказаному пункті кредитор має право ініціювати зміну розміру процентів, визначеного договором. Про намір змінити розмір процентів Кредитор зобов’язаний повідомити позичальника не пізніше, ніж за 14 робочих днів до дати початку їх застосування. У разі, якщо позичальник не погодиться з запропонованим кредитором розміром процентів позичальник зобов’язаний протягом 7 днів повернути кредитору існуючу заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та можливі штрафні санкції (штраф, пеню) в повному розмірі.
Банк в односторонньому порядку з 28 липня 2008 року змінив відсоткову ставку до 25,08% річних, а з 01 лютого 2009 року - до 30,00 % річних. Докази повідомлення боржника Банком про намір збільшення розміру відсоткової ставки в матеріалах справи відсутні, направлення листа на адресу боржника на яке посилався Банк не є таким належним доказом. Про підвищення процентної ставки з 25,08% до 30% річних Банк боржника також не повідомив.
Боржник сплачував заборгованість виходячи з процентної ставки 15% річних.
Отже, Банк не повідомивши боржника, підняв в односторонньому порядку процентну ставку, чим порушив умови договору. Тим більше стосовно другого підвищення то з 10 січня 2009 року законодавство взагалі забороняло підвищувати процентну ставку в односторонньому порядку згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України.
Таким чином висновки суду першої інстанції є такими які ґрунтуються на законі, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Керуючись ст.ст. 307, 308 , 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 липня 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: