АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-6755/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Задорожка Д. А.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 листопада 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого, судді: Бондаря М.С.
суддів: Кухаря С.В.
Гончара О.С.
при секретарі: Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору, -
ВСТАНОВИЛА:
01 червня 2010 року Публічне акціонерне товариство «ПриватБанк» (далі Банк) звернувлось з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору № 75437-СКТЮ від 11.07.2007 (далі - Договір) відповідач ОСОБА_1 отримав строковий кредит у розмірі 8 500 доларів США шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок, відкритий позивачем зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.01.2009. Відповідно до умов Договору, погашення заборгованості здійснюється за графіком погашення кредиту та процентів (додаток № 1 до Договору). Проте ОСОБА_1 зобов'язання за Договором належним чином не виконав, а саме, станом на 15.04.2010 відповідач мав заборгованість у розмірі 4 301,85 доларів США, що за курсом НБУ складає 34 113 грн. 71 коп., яка складається з наступного: 2 413.90 доларів США (19 142 грн. 22 коп.) - заборгованість за кредитом; 1 653.08 доларів США (13 108 грн. 92 коп.) – заборгованість за процентами за користування кредитом; 31.53 долар США (250 грн.) - штраф (фіксована частина); 203.35 доларів США (1 612 грн. 57 коп.) - штраф (процентна складова). Зобов'язання за Договором було забезпечено договорами поруки, укладеними Банком окремо з кожним поручителем - ОСОБА_2, ОСОБА_3.
У зв'язку з наявністю заборгованості за Договором, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 суму заборгованості у розмірі 34 113 грн. 71 коп., а також понесені ним витрати на оплату судового збору та витрат на ІТЗ розгляду справи.
16 червня 2010 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Банку, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору, в якій позивач просив розірвати укладений між ним та відповідачем кредитний договір № 75437-СМП) від 11.07.2007 (далі -Договір), оскільки відповідач, в порушення норм чинного законодавства України, визначив та здійснює розрахунки по кредитуванню в іноземній валюті. Просив суд зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» прийняти від нього суму у розмірі 3 012 грн. 76 коп. з розстрочкою платежів на 5 місяців за таких умов, що місячний платіж буде складати 753 грн. 19 коп.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2010 року позов ПАТ «ПриватБанк» задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1, на користь Банку заборгованість у розмірі 34 113 грн. 71 коп., 341 грн. 14 коп. судового збору та 120 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього, 34 574 грн. 85 коп. В іншій частині цього позову відмовлено.
Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 В своїй апеляційній скарзі апелянт посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким відмовивши Банку у позові та задовольнити його зустрічний позов.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. І ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом першої інстанції встановлені та не оспорюється сторонами ті обставини, що відповідно до укладеного 11.07.2007 між Банком та ОСОБА_1 договору відповідач ОСОБА_1 отримав строковий кредит у розмірі 8 500 доларів США шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок, відкритий позивачем зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.01.2009.
Відповідно до умов Договору, погашення заборгованості здійснюється за графіком погашення кредиту та процентів (додаток № 1 до Договору). Проте ОСОБА_1 зобов'язання за Договором належним чином не виконав, а саме, станом на 15.04.2010 відповідач мав заборгованість у розмірі 4 301,85 доларів США, що за курсом НБУ складає 34 113 грн. 71 коп., яка складається з наступного: 2 413.90 доларів США (19 142 грн. 22 коп.) - заборгованість за кредитом; 1 653.08 доларів США (13 108 грн. 92 коп.) – заборгованість за процентами за користування кредитом; 31.53 долар США (250 грн.) - штраф (фіксована частина); 203.35 доларів США (1 612 грн. 57 коп.) - штраф (процентна складова).
Зобов'язання за Договором було забезпечено договорами поруки, укладеними Банком окремо з кожним поручителем - ОСОБА_2, ОСОБА_3.
Стягнуто з ОСОБА_1, на користь Банку заборгованість у розмірі 34 113 грн. 71 коп., 341 грн. 14 коп. судового збору та 120 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього, 34 574 грн. 85 коп. В іншій частині цього позову відмовлено.
Висновок суду щодо доведеності позову Банку до боржника є обґрунтованим і відповідає нормам матеріального права та цій частині судове рішення не оскаржується.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем режиму валютних операцій, а тому недійсності кредитного договору у зв’язку із отриманням його у доларах США - безпідставні.
Посилання апелянта на неприпустимість надання йому кредиту в іноземній валюті спростовуються положеннями ст.ст. 192, 533, 1054 ЦК України, ст.ст. 32, 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 1, 4, 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст.ст. 1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", відповідно до яких банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.
Наявність у Банку відповідної ліцензії на здійснення валютних операцій підтверджується матеріалами справи (а.с. 59 -61).
Щодо вимог пп. "в" п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів від 19.02.1993 року "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні межі таких термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначені, а тому операції з надання банками кредитів в іноземній валюті індивідуальної ліцензії не потребує.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договорів, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Інші доводи апеляції висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :