КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого – судді Баса О.Г.,
суддів: Матковської Л.О., Карпусь С.А.,
при секретарі: Мороз А.В.
з участю: представників позивача
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2504 за апеляційною скаргою ОСОБА_1, редакції Хмельницької обласної суспільно-політичної газети "Моя газета+", приватного підприємства "С.МЕДІА-ЦЕНТР" на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 30 березня 2010 року по справі за позовом Хмельницького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області до редакції Хмельницької обласної суспільно-політичної газети "Моя газета+", ОСОБА_1, приватного підприємства "С.МЕДІА-ЦЕНТР", ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації.
Заслухавши доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, звертаючись в суд з зазначеним позовом, зазначав, що редакцією Хмельницької обласної суспільно-політичної газети "Моя газета+" в екстреному випуску №НОМЕР_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» надруковано заяви ОСОБА_2 та статтю ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2», в яких ОСОБА_2 та автор статті звинувачують працівників міліції м. Хмельницького у катуваннях та його незаконному переслідуванні, нападі та побитті, внаслідок чого його дружина втратила дитину. Позивач стверджував, що не було висвітлено думку працівників міліції з приводу зазначених подій і ця інформація не відповідає дійсності, а такі безпідставні
__________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Фурик Ю.П. Справа № 22ц-2504
Доповідач: Матковська Л.О. Категорія № 40
звинувачення принижують честь, гідність та ділову репутацію працівників міліції.
Позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати такими, що не відповідають дійсності, та такими, що порочать честь, гідність та ділову репутацію працівників міліції Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області відомості, викладені в Хмельницькій обласній суспільно-політичній газеті "Моя газета+" в екстреному випуску № НОМЕР_1
Позивач також просив зобов’язати редакцію Хмельницької обласної суспільно-політичної газети "Моя газета+" спростувати зазначену недостовірну інформацію відносно працівників міліції м. Хмельницького, опублікувавши не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили в цій же газеті статтю зі спростуванням вказаної недостовірної інформації у такий же спосіб, на першій сторінці випуску, тим же шрифтом під рубрикою «СПРОСТУВАННЯ» із повідомленням про ухвалене у цій справі судове рішення, та стягнути з редакції газети та ОСОБА_1 солідарно 160000 грн. відшкодування моральної шкоди.
В ході судового розгляду позивач подав заяву, в якій просив залишити вимогу про відшкодування моральної шкоди без розгляду.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 30 березня 2010 року вимоги про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 30 березня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію Хмельницького МВ УМВС України у Хмельницькій області інформацію, викладену в статті ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2», опублікованій в Хмельницькій обласній суспільно-політичній газеті "Моя газета+" на сторінках №1, 3, 4 в екстреному випуску №9 НОМЕР_1, інформацію:
- на сторінці №1 вказаної статті:
«Меня запугивали, избивали, пытали, ломая конечности, за ноги подвешивали на колючую проволоку. Истекающий кровью, я стал свидетелем того, что "не положено" знать живым. Меня объявили в розыск. Хотя по данным ИНТЕРПОЛ я никогда не состоял и не состою в розыске. Мою жену лишили ребенка. Что от меня хотели? Кто меня заказал? Кто исполнители? Почему Хмельницкая милиция выступила в роли исполнителя заказа? Почему, кто и как меня преследует, по сей день?...»
- на сторінці №3 статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» назву цієї статті, а також наступні відомості:
«24.10.2008 во время прогулки с моей женой, ОСОБА_5, мы подверглись нападению неизвестных людей, которые жестоко нас избили.
Поскольку на момент нападения моя жена, ОСОБА_5, была беременной, нанесенные налетчиками удары в ее живот стали причиной потери нашего ребенка.
Как выяснилось позже, нападающими были сотрудники правоохранительных органов, которые безо всяких оснований, проведя свой налет, вывезли меня в районную больницу и, удерживая под охраной, требовали денег и прекращения с моей стороны отсылки заявлений о КОРРУПЦИИ В ПРАВООХРАНИТЕЛЬНЫХ ОРГАНАХ. В случае моего несогласия, мне обещали сделать смертельные для моего организма инъекции, зная состояние моего здоровья на тот момент!
Можно считать огромным везением тот факт, что охранники, при удержании меня под стражей, злоупотребляли алкогольными напитками, регулярно поставляемыми кем-то (возможно, заказчиками моего задержания?), не говоря об изысканных деликатесах, заморских овощах, фруктах. Увидев состояние охранников невменяемо-пьяным, я беспрепятственно ушел домой. После этого милиционеры во главе со старшим оперативным по городу, неким ОСОБА_3, произвели в больнице облаву, учинили допросы врачей, распространяя обо мне, по словам врачей, информацию как о преступнике-рецидивисте. Затем милиция забыла обо мне на некоторое время, однако напоминая о том, что я им должен платить деньги, регулярно приходят и по сей день»;
«Почему милиционеры из Хмельницкого с целью моего задержания, пребывали на территории другой области, более того - в пограничном городе, без санкций начальника МВД, прокурора Могилев-Подольского? Это что, норма?»;
«Кто уполномочил их на самом деле, кто заказчик беспредела? Неужели правда, что одним из организаторов моего «отлова» является крутой бизнесмен, крышуемый высшими эшелонами власти, который теперь занимает авторитетное чиновничье место в Хмельницкой области, чем и кичились охраняющие меня в больнице милиционеры?»;
«Неужели правда, что милиционер ОСОБА_4 прикрывал фальшивыми документами, а именно «решением суда», действия Хмельницких милиционеров на территории Могилев-Подольского?»;
Кому достались семейные бриллианты ОСОБА_2, которыми мама меня откупала полуживого у милиции?»;
Кто ответит за то, что мне милиционеры в отделении милиции втолкали в рот смертельную дозу адельфана (пачка). Скольких лет свободы лишаться палачи, которые «перекусывали» мне вены на руках?»;
Кто ответит за избиение моей жены? Кто ответит за убийство моего ребенка?»;
Откуда узнали в Еврокомиссии о деле ОСОБА_2 и других жертв «правоохренительных» органов?»;
- на сторінці №4 статті:
«На снимке последствия того, как, путем зажимания кисти дверью, милиционеры принуждали писать ОСОБА_2 под диктовку нужные им показания»;
«Так кусачками ОСОБА_2 резали вены на руках»;
«На этой кассете зафиксированы зверские пытки детей работниками правоохранительных органов. Следователи узнают, откуда она у ОСОБА_2».
Зобов’язано редакцію Хмельницької обласної суспільно-політичної газети "Моя газета+", приватне підприємство "С.МЕДІА-ЦЕНТР", ОСОБА_1 спростувати зазначену недостовірну інформацію, опублікувавши не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили в цій же газеті статтю зі спростуванням вказаної недостовірної інформації у такий же спосіб, на першій сторінці випуску, тим же шрифтом під рубрикою «СПРОСТУВАННЯ» із повідомленням про ухвалене у цій справі судове рішення.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, редакція Хмельницької обласної суспільно-політичної газети "Моя газета+", приватне підприємство "С.МЕДІА-ЦЕНТР" не погоджуються з рішенням суду, просять його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на те, що із висловлювань ОСОБА_2, опублікованих у статті, взагалі неможливо зробити висновок, що мова йде про хмельницьких працівників міліції. Словосполучення «правоохренительных» органов» та назва статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» є формою алегорії сатиричного характеру, тобто є оціночними судженнями, які не підлягають доведенню і спростуванню. При публікації статті відповідачі використовували свідчення ОСОБА_2 і не мали можливості підтвердити їх достовірність в судовому засіданні, оскільки не мають доступу до офіційних документів органів прокуратури і внутрішніх справ. В зазначеній статті більшість суджень не носять стверджувальний характер, а виражені у вигляді запитань. Крім того, точка зору позивача вже була опублікована в статті «СПРАВА ОСОБА_2. Події, засновані на публікації в НОМЕР_1. у виданні "Моя газета+"» на першій та 8,9 сторінках випуску.
Відповідачі про час розгляду справи повідомлені належним чином, в судове засідання апеляційного суду не з’явилися.
Апеляційну скаргу слід відхилити з наступних мотивів.
Згідно зі ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Право на свободу думки і слова, на вільне вираження поглядів і переконань гарантується кожному відповідно до ст. 34 Конституції України. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.
Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її честь, гідність чи ділову репутацію.
Судом встановлено, що в екстреному випуску № НОМЕР_1 Хмельницької обласної суспільно-політичної газети «Моя газета +» редактором газети та автором статті ОСОБА_1 під рубрикою «ІНФОРМАЦІЯ_1» надруковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2», де викладено відомості, що оспорюються позивачем по справі відповідно до тексту: - на сторінці №1 -
«Меня запугивали, избивали, пытали, ломая конечности, за ноги подвешивали на колючую проволоку. Истекающий кровью, я стал свидетелем того, что "не положено" знать живым. Меня объявили в розыск. Хотя по данным ИНТЕРПОЛ я никогда не состоял и не состою в розыске. Мою жену лишили ребенка. Что от меня хотели? Кто меня заказал? Кто исполнители? Почему Хмельницкая милиция выступила в роли исполнителя заказа? Почему, кто и как меня преследует, по сей день?...»
- на сторінці №3 в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» саму назву цієї статті, а також наступні відомості:
«24.10.2008 во время прогулки с моей женой, ОСОБА_5, мы подверглись нападению неизвестных людей, которые жестоко нас избили.
Поскольку на момент нападения моя жена, ОСОБА_5, была беременной, нанесенные налетчиками удары в ее живот стали причиной потери нашего ребенка.
Как выяснилось позже, нападающими были сотрудники правоохранительных органов, которые безо всяких оснований, проведя свой налет, вывезли меня в районную больницу и, удерживая под охраной, требовали денег и прекращения с моей стороны отсылки заявлений о КОРРУПЦИИ В ПРАВООХРАНИТЕЛЬНЫХ ОРГАНАХ. В случае моего несогласия, мне обещали сделать смертельные для моего организма инъекции, зная состояние моего здоровья на тот момент!
Можно считать огромным везением тот факт, что охранники, при удержании меня под стражей, злоупотребляли алкогольными напитками, регулярно поставляемыми кем-то (возможно, заказчиками моего задержания?), не говоря об изысканных деликатесах, заморских овощах, фруктах. Увидев состояние охранников невменяемо-пьяным, я беспрепятственно ушел домой. После этого милиционеры во главе со старшим оперативным по городу, неким ОСОБА_3, произвели в больнице облаву, учинили допросы врачей, распространяя обо мне, по словам врачей, информацию как о преступнике-рецидивисте. Затем милиция забыла обо мне на некоторое время, однако напоминая о том, что я им должен платить деньги, регулярно приходят и по сей день»;
«Почему милиционеры из Хмельницкого с целью моего задержания, пребывали на территории другой области, более того - в пограничном городе, без санкций начальника МВД, прокурора Могилев-Подольского? Это что, норма?»;
«Кто уполномочил их на самом деле, кто заказчик беспредела? Неужели правда, что одним из организаторов моего «отлова» является крутой бизнесмен, крышуемый высшими эшелонами власти, который теперь занимает авторитетное чиновничье место в Хмельницкой области, чем и кичились охраняющие меня в больнице милиционеры?»;
«Неужели правда, что милиционер ОСОБА_4 прикрывал фальшивыми документами, а именно «решением суда», действия Хмельницких милиционеров на территории Могилев-Подольского?»;
«Кому достались семейные бриллианты ОСОБА_2, которыми мама меня откупала полуживого у милиции?»;
«Кто ответит за то, что мне милиционеры в отделении милиции втолкали в рот смертельную дозу адельфана (пачка). Скольких лет свободы лишаться палачи, которые «перекусывали» мне вены на руках?»;
«Кто ответит за избиение моей жены? Кто ответит за убийство моего ребенка?»;
«Откуда узнали в Еврокомиссии о деле ОСОБА_2 и других жертв «правоохранительных» органов?»;
- на сторінці №4 статті:
«На снимке последствия того, как, путем зажимания кисти дверью, милиционеры принуждали писать ОСОБА_2 под диктовку нужные им показания»;
«Так кусачками ОСОБА_2 резали вены на руках»;
«На этой кассете зафиксированы зверские пытки детей работниками правоохранительных органов. Следователи узнают, откуда она у ОСОБА_2».
Статями 28, 32 Конституції України гарантується кожному право на повагу до його гідності, на судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.
Згідно зі ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати
Задовільняючи частково позов Хмельницького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області суд першої інстанції виходив з того, що поширена відповідачами в зазначеній газеті інформація не відповідає дійсності та принижує його ділову репутацію, її поширення створює негативну думку щодо роботи позивача по забезпеченню правопорядку.
Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
За ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації» громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники, мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.
Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов’язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх.
В статтях, назвах, підписах під фотографіями в зазначеній газеті під рубрикою «ІНФОРМАЦІЯ_1» міститься інформація про порушення законодавства, прав людини правоохоронними органами м. Хмельницького, а зі змісту підписів під фотографіями: «На снимке последствия того, как, путем зажимания кисти дверью, милиционеры принуждали писать ОСОБА_2 под диктовку нужные им показания»;
«Так кусачками ОСОБА_2 резали вены на руках»;
«На этой кассете зафиксированы зверские пытки детей работниками правоохранительных органов» вбачається твердження про скоєння злочинів працівниками правоохоронних органів. Відповідач не надав суду доказів, що поширена ним така інформація відповідає дійсності, тому суд обґрунтовано визнав її такою, що підлягає спростуванню.
Також вірно визнано судом образливими по відношенню до позивача висловлювання в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «правоохренительных» органов».
З назви випуску «ІНФОРМАЦІЯ_1», із змісту публікаціЇ, з згадувань у ній прізвищ працівників міліції, – як вказує позивач, саме його працівників, – випливає, що йде мова безпосередньо про Хмельницький МВ УМВС в Хмельницькій області, і в ході судового розгляду та в апеляційній скарзі апелянт не зазначив, що ним описані дії іншої особи, тому посилання на те, що поширена інформація не стосується позивача, є безпідставними.
Що стосується доводів апелянтів про те, що більшість суджень не носять стверджувальний характер, а виражені у вигляді запитань, то вони не можуть братися до уваги, оскільки за своїм змістовним навантаженням і у зв’язку з іншою інформацією, викладеною у статті, такі речення формують враження, що це є твердження про факти, а не оцінка діяльності правоохоронних органів.
Безпідставними є посилання на те, що суд не залучив до участі в справі ОСОБА_2, ці обставини спростовуються матеріалами справи, зокрема, і його заявою про розгляд справи у його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, рішення суду ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, редакції Хмельницької обласної суспільно-політичної газети "Моя газета+", приватного підприємства "С.МЕДІА-ЦЕНТР" відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 30 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Л.О. Матковська