АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-5129/10 Головуючий у 1 інстанції: Федченко І.М.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бондаря М.С.
суддів: Гончара О.С.
Кухаря С.В.
при секретарі Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» та приєднаного до апеляційної скарги Національного банку України на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», приватного нотаріуса ОСОБА_8, третя особа: Національний банк України про розірвання кредитного договору, договору іпотеки та договорів поруки,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2010 року ОСОБА_7 звернувся до суду з вказаним позовом.
В позовній заяві зазначив, що 29 квітня 2008 року між ним та Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» (далі Банк) було укладено кредитний договір № 44/2008р. Відповідно до п. 3.10 кредитного договору банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № 26203019309000 у банку з 29 квітня 2008 року і терміном погашення по 28 квітня 2023 року включно невідновлювальної кредитної лінії у сумі 200 000 доларів США.
У забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором №44/2008р. від 29 квітня 2008 року між ним та банком було укладено договір іпотеки № 59-з/2008 від 29 квітня 2008 року. Відповідно до умов вказаного договору іпотеки, він передав банку в іпотеку нерухоме майно — нежитлове приміщення VIII літ.А-5 та нежитлове приміщення VII, які знаходяться у АДРЕСА_1, загальною площею 197,60 кв. м, яке та на даний час використовується ним.
Коли він укладав кредитний договір іноземний курс валюти становив 100 доларів США = 505,0грн., а на сьогоднішній день становить 100 доларів США = 798,65 грн. Вважає що існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, яку йому необхідно сплачувати, в зв'язку із чим значно погіршився його фінансовий стан. Крім того у зв'язку з кризою на ринку країни, обсяги продажів значно зменшилися, що призвело до значного зменшення його прибутків.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено.
Розірвано кредитний договір № 44А2008 від 29 квітня 2008 року, укладений між Банком та ОСОБА_7.
Розірвано договір іпотеки № 59 від 29 квітня 2008 року, укладений між Банком та ОСОБА_7., нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області, зареєстрованим в реєстрі за № 1306,1307,1308 від 29 квітня 2008 року.
Розірвано Договір поруки № 1 від 29 квітня 2008 року, укладений Банком та ОСОБА_9 .
Розірвано договір поруки № 2 від 29 квітня 2008 року, укладений між Банком та ТОВ « Серса», в особі директора ОСОБА_7.
Зобов'язано Банк прийняти у ОСОБА_7 суму у розмірі 760257,3 грн. з розстрочкою платежів.
Зобов'язано приватного нотаріуса ОСОБА_8 Запорізького нотаріального округу Запорізької області виключити з реєстру запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передане у іпотеку за Договором іпотеки укладеними ОСОБА_7 та Банком 29 квітня 2008 року, а саме: нежитлові приміщення VIII літ.А-5 та VII цокольного поверху літ.А-5 в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 197,60 кв. м , які належать ОСОБА_7
Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою Банку, а також приєднаного до апеляційної скарги на підставі ст. 299 ЦПК України Національного банку України. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що стрімке падіння курсу гривні по відношенню до валюти кредиту приведе до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позичальника того, на що він розраховував при отриманні кредиту, що є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору кредиту у іноземній валюті. Істотна зміна обставин є підставою для розірвання договору кредиту у відповідності до частини першої статті 652 ЦК України.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Розірвання (зміна) договору у зв’язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов’язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.
При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у частині першій статті 651 ЦК України.
Установлено, що 29 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_7 укладено кредитний договір, предметом якого є кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 200 000 (двісті тисяч) дол. США, строком до 28 квітня 2023 року.
У рахунок забезпечення виконання зобов’язання за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_7 29 квітня 2008 року укладено договір іпотеки, предметом якого є нежитлове приміщення VIII літ.А-5 та нежитлове приміщення VII, які знаходяться у АДРЕСА_1, загальною площею 197,60 кв. м.
Між Банком та ОСОБА_9, 29 квітня 2008 року укладено договір поруки №1, за змістом якого ОСОБА_9 зобов’язався перед Банком відповідати за невиконання ОСОБА_7 усіх її зобов’язань, що виникли за вказаним кредитним договором.
Між Банком та ТОВ «Серса», в особі директора ОСОБА_7, 29 квітня 2008 року укладено договір поруки №2, за змістом якого ТОВ «Серса» зобов’язався перед Банком відповідати за невиконання ОСОБА_7 усіх її зобов’язань, що виникли за вказаним кредитним договором.
Звертаючись до суду та обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_7 посилався на те, що у 2008 році відбулась істотна зміна обставин, якою він керувався, укладаючи кредитний договір, а саме: значне зростання курсу долара США по відношенні до курсу гривні України, що потягло за собою значне здороження кредитного курсу та суттєве зменшення ціни об’єктів нерухомого майна – предметів іпотеки.
Однак, частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:
1. в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2. зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3. виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4. із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.
До того ж, вимагаючи розірвання договору на підставі статті 652 ЦК України на позивача покладається, у відповідності до статті 60 ЦПК України, обов’язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
ОСОБА_7 не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв’язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Крім того, відповідно до статті 36 Закону України "Про Національний Банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.
Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь – яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.
ОСОБА_7 не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.
Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.
Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (стаття 625 ЦК України).
Отже, позивач зобов’язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.
Оскільки ОСОБА_7 не доведено умови для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК України у судовому порядку, то підстави для задоволення його позовних вимог та розірвання кредитного договору відсутні. За таких обставин вважати обґрунтованими висновки щодо задоволення вимог немає підстав.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана оцінка.
Однак, судова колегія дійшла висновку про те, що при укладенні кредитного договору від 29 квітня 2008 року в іноземній валюті та беручи на себе певні зобов’язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати, що курс національної валюти по відношенню до долара США не є незмінним та враховувати підвищений валютний ризик за таким кредитом. Ризик підвищення курсу долару США до гривні несе саме позичальник. Наявність усіх обов’язкових умов для розірвання договору кредиту, передбачених частиною другою статті 652 ЦК України, відсутня, як відсутні умови для розірвання і договору іпотеки та договорів поруки. Тому права ОСОБА_7 при укладені та виконанні кредитного договору, укладеного між ним та Банком, не порушені, як не порушені з вказаних підстав і права іпотекодавця та поручителів.
Ураховуючи викладене, на підставі статей 625, 629, 617, 1046, 1054, 652 ЦК України, статті 36 Закону України "Про Національний Банк України", статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2010 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» та приєднаного до апеляційної скарги Національного банку України – задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2010 року по даній справі – скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_7 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :