Справа № 2-а-905/2010 року
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2010 року Канівський міськрайонний суд Черкаської області
в складі: головуючого судді Литвина В.М.
з участю секретаря Комендант Л.В.
представника відповідача Овчаренка О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Каневі, Черкаської області справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Канівському районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Канівського міськрайонного суду з позовом в якому просить визнати неправомірною відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача здійснити нарахування та стягнути недоплачену щомісячну соціальну допомогу за період 2007 р. з 03.09.2007 по 31.12.2007 р., за 2008 р. починаючи з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., за період 2009 р., починаючи з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., за період 2010 р. з 01.01.2010 р. по 03.09.2010 р. з врахуванням раніше отриманих виплат. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що має статус «дитини війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( далі – Закон № 2195 –ІV від 18.11.2004 року) і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України № 2195 – ІV, позивач зазначив, що має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач також вказав, що дії відповідача щодо невиплати підвищення до пенсії є протиправними та грубо порушують його законні права.
В судове засідання позивач не з’явився, надав суду зачву, в якій просить, щоб розгляд справи проводити без його участі в зв’язку зі станом здоров’я. Позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в Канівському районі – Овчаренко О.М., діючий на підставі доручення № 3716/07 від 13.10.2010 року, позовні вимоги не визнав повністю, та посилаючись на свої заперечення вказав, що статтею 111 ЗУ «Про Держаний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що в 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Разом з цим рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року положення п.12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» яким припинено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України, але після цього законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог ЗУ «»Про соціальний захист дітей війни», не визначено, які органи повинні підвищувати пенсії, за рахунок яких коштів і джерел. Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. У зв’язку з викладеним просить суд відмовити в позові.
Суд заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно з частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
П. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначає, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Судом встановлені факти та відповідні їм правовідносини.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набув чинності з 1 січня 2006 року, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином війни та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області і отримує пенсію за віком, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням, має статус «Дитина війни» (а.с.9-10)
Згідно зі ст. 6 Закону № 2195-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для «Дітей війни» є формою реалізації конституційного права громадян та соціального захисту, зокрема, соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону є дітьми війни.
Пунктом 17 статті 77 Закону України « Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік зупинено. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» п.17 ст. 77 вказаного Закону виключено, а ст. 110 викладено в новій редакції, згідно якої пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення ст.110 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» в зазначеній частині не реалізовані.
Таким чином, у 2006 році позивач не мав правових підстав для нарахування йому підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитина війни, а тому, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік зупинено. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними, а тому на підставі ч. 2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення зворотної дії у часі немає.
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року позивач мав правові підстави для нарахування підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни», і тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно п.п. 2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Частиною 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року п.п. 2 п. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року визнано неконституційним.
Судом встановлено, що з 1 січня 2008 року позивачеві підвищено пенсію на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». А з 22 травня 2008 року, на підставі рішення Конституційного Суду України перерахунок пенсії з урахуванням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу не проводився.
А тому, суд вважає, що з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року позивачу правомірно Управлінням Пенсійного фонду України у Тячівському районі нараховано підвищення пенсії на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та в цій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
З 22 травня 2008 року позивач має право на отримання підвищення пенсії, не на 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а на 30 % мінімальної пенсії за віком, а тому відповідач має здійснити йому перерахунок пенсії, починаючи з 22 травня 2008 року по 31.12.2009 року.
У 2009 році та у 2010 році дія ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений ЗУ “Про соціальний захист «дітей війни», має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.
З матеріалів справи вбачається, що управління будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачам в частині її підвищення відповідно до положень ст.6 ЗУ “Про соціальний захист «дітей війни” у 2009 та 2010 роках не здійснював, а також не проводив виплату. За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасної виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто, посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не може бути прийняте до уваги, оскільки у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Посилання відповідача на неврегульованість питання обчислення розміру пенсії дітям війни чинним законодавством не приймається судом до уваги, так як ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. З огляду на наведене, дане питання врегульоване чинним законодавством України.
Відповідно до п. 1, 3, 15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 року Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, одним з основних завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Зважаючи на те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом та питання щодо здійснення перерахунку пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд вважає необхідним зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Канівському районі здійснити перерахунок щомісячного підвищення до пенсії позивачу, починаючи з 03.09.2007 року по 31 грудня 2007 року, а також, починаючи з 22 травня 2008 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити її виплату.
Відповідно до вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Частиною 3 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Крім того, суд вважає, що при прийнятті рішення про відшкодування основної та додаткової пенсії слід застосовувати поняття аналогії права положення ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відповідно до яких, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Ураховуючи наведене та спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій - зобов'язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями статей 16, 50, 55, 67, 121, 124 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р., ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» від 23.02. 2006 р., ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р.», рішеннями у справах «Кечко проти України» від 18.07.2006 р., протоколом № 12 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, рішеннями Конституційного Суду України № 8-рп, № 6-рп, № 10 рп., ст.ст. 9,69-71,94,97, ст.122,133,158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Канівському районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Канівському районі щодо невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Канівському районі Черкаської області здійснити ОСОБА_2 нарахування щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період 2007 року, починаючи з 03.09.2007 року по 31 грудня 2007 року, та за 2008 рік, починаючи з 22.05.2008 р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., з 01.01.2010р. по 03.09.2010 р. та виплатити кошти у відповідності до здійсненого перерахунку, за виключенням отриманих раніше сум.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий В.М. Литвин