ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2010 р. Справа № 27/29
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В.
при секретарі судового засідання Осудар І. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 78710;
до відповідача: Державного підприємства "Гринявське лісове господарство", с. Устеріки, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78715;
про стягнення 21 794, 00 грн. заборгованості.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1, ( паспорт серія НОМЕР_1, виданий Верховинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області від 29 червня 2002 р.)
Від відповідача: Гафич І.М.- представник (паспорт серія НОМЕР_2, виданий Верховинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області від 18.08.05р. довіреність № 292 від 20.10.10р.)
встановив:
Приватним підприємцем ОСОБА_1 (надалі позивач) подано позов до Державного підприємства "Гринявське лісове господарство" (надалі відповідач) про стягнення 21 794, 00 грн. заборгованості.
Крім того, позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на рахунок відповідача, судові витрати покласти на ДП "Гринявське лісове господарство".
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, щодо своєчасності розрахунків за перевезення вантажу.
Ухвалою суду від 20.09.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи в судовому засіданні призначено на 05.10.2010 року.
Позивачем було подано заяву Вх. № 4165 від 16.09.2010 року про забезпечення позову, в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України, в якій просив суд накласти арешт на рахунок відповідача (ЄДРПОУ 22186425, р/р 26007524 "РБ Аваль" м. Івано-Франківськ, МФО 336462) в межах 21 794, 00 грн.
В судовому засіданні 05.10.2010 року відмовлено позивачу в задоволенні вимоги щодо забезпечення позову, з огляду на те, що вимога є необґрунтованою (ухвала суду від 05.10.2010 року).
Ухвалами суду від 05.10.2010 року, 21.10.2010 року розгляд справи відкладено на 21.10.2010 року та 04.11.2010 року відповідно.
В судовому засіданні 04.11.2010 року оголошено перерву до 12.11.2010 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав. Крім того, подав відзив на позов та доказ часткового погашення існуючої заборгованості за перевезення вантажу.
Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
Між сторонами, 03.08.2009 року укладено договір перевезення вантажу № 59, згідно з п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, перевізник (позивач) бере на себе зобов’язання доставити автомобільним транспортом довірений йому відправником (відповідачем) вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення, яким є Устеріки "склад готової продукції", до пункту призначення, яким є Жидачівський "ЦПК" і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, працівнику Целюлозно Паперового Комбінату в м. Жидачів (вантажоодержувач), а відправник бере на себе зобов’язання сплатити плату за перевезення вантажу, яка становить 100 грн. за 1 м. кубічний продукції.
Згідно п. 4.1 Договору розрахунки між перевізником і відправником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника.
Вартість перевезення вантажу становить 3000 грн., за кожне перевезення (п. 4.2 Договору).
Відповідно до п. 4.3 Договору за перевезення вантажу відправник зобов’язується сплатити перевізникові плату за перевезення вантажу, яка дорівнює вартості перевезення вантажу.
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що оплата проводиться після проведення розрахунків Жидачівського "ЦПК" з відправником.
Виписка з банківського рахунку Державного підприємства "Гринявське лісове господарство" за 05.07.2010 року підтверджує факт отримання відповідачем коштів від Жидачівського "ЦПК" за вантаж, який доставлено позивачем.
Однак, в порушення договірних зобов’язань відповідач не провів розрахунки за перевезення вантажу в повному обсязі.
Матеріали справи містять акт звірки розрахунків станом на 26.07.2010 року, підписаний та скріплений печатками сторін, з огляду на який борг відповідача перед позивачем становить 21 794,00 грн.
Як вбачається з платіжного доручення № 45 від 03.11.2010р., відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем в сумі 10 000,00 грн. Отже, станом на 03.11.2010 року несплаченим залишився борг в сумі 11 794,00 грн.
Суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення частково з огляду на наступне:
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.
В силу ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в частині стягнення 11 794, 00 грн. заборгованості за перевезення вантажу.
Судом встановлено, що відповідач частково погасив заборгованість в сумі 10 000,00грн., в підтвердження чого подав платіжне доручення № 45 від 03.11.2010 року.
У відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи часткове погашення відповідачем заборгованості за перевезення вантажу та приписи наведеної норми, провадження у справі, в частині стягнення 10 000,00 грн. слід припинити.
Судові витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 629, 909 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
позов Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 78710) до відповідача: Державного підприємства "Гринявське лісове господарство" (с. Устеріки, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78715) про стягнення 21 794, 00 грн. заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Гринявське лісове господарство" (с. Устеріки, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78715, ідентифікаційний код 22186425) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, 78710, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) - 11 794,00 грн. (одинадцять тисяч сімсот дев’яносто чотири гривні 00 коп.) - заборгованості, 217,94 грн. (двісті сімнадцять гривень дев’яносто чотири копійки) - державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Провадження у справі, в частині стягнення 10 000,00 гривень (десять тисяч гривень 00 копійок) - припинити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Михайлишин В. В.
повне рішення складено 12.11.2010р.