Справа №303/6849/24

                                                                        2/303/1340/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року                                                       м. Мукачево

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Курах Л.В., розглянувши заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 до Товаритсва з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Державний реєстратор Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Діана Василівна, про скасування рішення держаного реєстратора про перехід права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2024 року ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову. Яку мотивовано тим, що з метою забезпечення позову до ухвалення судом рішення по суті спору накласти арешт та заборонити відчуження у будь-який спосіб нерухомого майна, а саме домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна у державному реєстрі речових прав 2481721421040. Заява обґрунтовуються доводами про те, що, позивачу від третіх осіб стало відомо, що 09.08.2024 року невідомі особи, які представились землевпорядниками проводили обміри будинку та земельної ділянки з метою виготовлення технічної документації. До позову надано докази, які свідчать, що заборгованість за кредитним договором в рахунок якого набуто майно погашена повністю. У разі невжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно та заборони його відчуження у будь-який спосіб у подальшому унеможливить поновлення порушених прав позивача за якими він звернувся до суду. На підставі наведеного, просить з метою забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 до Товаритсва з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Державний реєстратор Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Діана Василівна, про скасування рішення держаного реєстратора про перехід права власності на нерухоме майно накласти арешт та заборонити відчуження у будь-який спосіб домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна у державному реєстрі речових прав 2481721421040 до завершення спору по суті та набранням рішення законної сили.

За правилами ч. ч. 1, 3, 4 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Подана представником позивача заява про забезпечення позову відповідає вимогам, закріпленим статтею 151 ЦПК України.

В силу положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України судом розглянуто дану заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Суд, перевіривши та дослідивши матеріали справи, доходить наступного висновку.

Відповідно до частин першої та другої ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити, і такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). 

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконання рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При цьому, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

       Фактичний аналіз змісту матеріалів заяви про забезпечення позову свідчить про те, що на момент розгляду заяви домоволодіння, яке належало на праві приватної власності ОСОБА_1 перейшло у власність ТОВ «Діджи Фінанс» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Лазар Д.В. від 19.10.2021, індексний номер 61001293.

За таких обставин, існує потенційна ймовірність можливості відчуження (реалізації) ТОВ «Діджи Фінанс» вказаного об`єкту нерухомості на користь третіх осіб, що є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на домоволодіння.

Відносно вимоги про забезпечення позову, шляхом встановлення заборони відчуження у будь-який спосіб вищезазначеного домоволодіння, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що "під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами".

Разом з тим, згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

       Застосовуючи захід забезпечення позову суд має навести обґрунтування необхідності вжиття саме такого заходу забезпечення позову, а також вмотивувати підстави, за яких дійшов висновку про те, що ефективний захист і поновлення прав та законних інтересів позивача не може бути забезпечений у разі вжиття іншого заходу (заходів).

Вжиття судом такого виду заходу забезпечення позову як арешт нерухомого майна, суд вважає достатнім для досягнення мети вжиття заходів забезпечення позову.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Ураховуючи, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь позивача, які мають бути співмірними з негативними наслідками, що можуть настати від вжиття цих заходів, а також конкретні обставини зазначеної справи, суд вважає, що достатнім та ефективним способом забезпечення позову є накладення арешту на спірне нерухоме майно.

За таких обставин, у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони відчуження у будь-який спосіб спірного домоволодіння слід відмовити.

Таким чином, з метою виключення потенційної можливості невиконання рішення суду за результатами розгляду справи про скасування рішення держаного реєстратора про перехід права власності на нерухоме майно, заяву слід задоволити частково, шляхом накладення арешту на домоволодіння.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 81, 149-153, 260 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_2 – задоволити частково.

Накласти арешт на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2481721421040.

В задоволенні іншої частини вимог за заявою про забезпечення позову – відмовити.

Копію ухвали направити Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товаритсво з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», 04112, м.Київ, вул. Авіоконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.        

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Державний реєстратор Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Діана Василівна,, 90500, м.Тячів, вул. Шевченка 2.

Суддя                                                                                Л.В.Курах